Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Особливості спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності

Особливості спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Особливості спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності

Важливим наслідком реформування адміністративно-командної системи економіки було виникнення і розвиток малого бізнесу як самостійної форми господарювання, заснованої на недержавній формі власності.
Згідно з Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» із змінами і доповненнями, внесеними Указом Президента України від 28 червня 1999 року № 746/99, — спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для юридичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньо облікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує € 500 000.
Середньо облікова чисельність працюючих для суб'єктів малого підприємництва визначається за методикою, затвердженою органами статистики, з урахуванням усіх його працівників, у тому числі тих, що працюють за договорами та за сумісництвом, а також працівників представництв, філіалів, відділень та інших відособлених підрозділів.
Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг). Суб'єкти підприємницької діяльності — юридичні особи, які перейшли на спрощену систему оподаткування за єдиним податком, не мають права застосовувати інший спосіб розрахунків за відвантажену продукцію, крім готівкового та безготівкового розрахунків коштами. У разі здійснення операції з продажу основних фондів виручкою від реалізації вважається різниця між сумою, отриманою від реалізації цих фондів, та їх залишковою вартістю на момент продажу.
Суб'єкт підприємницької діяльності — юридична особа, яка перейшла на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, самостійно обирає одну з наступних ставок єдиного податку:
•    6 % суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору у разі сплати податку на додану вартість згідно із Законом України «Про податок на додану вартість»;
•    10 % суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.
Суб'єкти підприємницької діяльності — юридичні особи сплачують єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України. Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах:
•    до Державного бюджету України — 20 %;
•    до місцевого бюджету — 23 %;
•    до Пенсійного фонду України — 42 %;
•    на обов'язкове соціальне страхування— 15 % (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення — 4 %) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням.
Спрощена  система  оподаткування,  обліку  та  звітності   для суб'єктів малого підприємництва може застосовуватися поряд з діючою системою оподаткування, обліку та звітності, передбаченою законодавством, на вибір суб'єкта малого підприємництва.
Форма та порядок видачі свідоцтва про право сплати єдиного податку встановлюються Державною податковою адміністрацією України і є єдиними на всій території України. Для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єкт малого підприємництва подає письмову заяву до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації. Суб'єкт малого підприємництва — юридична особа обов'язково зазначає, яку ставку єдиного податку ним обрано. Заява подається не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) за умови сплати всіх установлених податків та обов'язкових платежів за попередній звітний (податковий) період. Рішення про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності може бути прийняте не більше одного разу за календарний рік. Орган державної податкової служби зобов'язаний протягом десяти робочих днів видати безоплатно свідоцтво про право сплати єдиного податку або надати письмову мотивовану відмову. Відмову від застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності і повернення до раніше встановленої системи оподаткування суб'єкти малого підприємництва можуть здійснювати з початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) у разі подання відповідної заяви до органів державної податкової служби не пізніше ніж за 15 днів до закінчення попереднього звітного (податкового) періоду (кварталу).
Форма книги обліку доходів та витрат, що підлягають оподаткуванню відповідно до цього Указу, і порядок її ведення суб'єктами малого підприємництва, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються Державною податковою адміністрацією України.
За результатами господарської діяльності за звітний (податковий) період (квартал) суб'єкти малого підприємництва — юридичні особи подають до органу державної податкової служби до 20 числа місяця, що наступає за звітним (податковим) періодом, розрахунки про сплату єдиного податку за ставкою 6 %, розрахунок про сплату податку на додану вартість, а також платіжні доручення на сплату єдиного податку за звітний період з позначкою банку про зарахування коштів. Суб'єкт малого підприємництва — юридична особа зобов'язана вести книгу обліку доходів та витрат і касову книгу.
У разі порушення вимог цього Указу платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу). Суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.
Суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів):
•    податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 %;
•    податку на прибуток підприємств;
•    податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб — суб'єктів малого підприємництва);
•    плати (податку) за землю;
•    збору на спеціальне використання природних ресурсів;
•    збору на обов'язкове соціальне страхування;
•    комунального податку;
•    податку на промисел;
•    збору на видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;
•    внесків до Фонду соціального захисту інвалідів;
•    внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення;
•    плати за патенти згідно із Законом України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».
Новостворені та зареєстровані в установленому порядку суб'єкти малого підприємництва, які подали до державної податкової служби за місцем їх реєстрації заяву на право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, вважаються суб'єктами спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності з того кварталу, в якому проведено їх державну реєстрацію.
Єдиний податок, що підлягає сплаті до бюджету суб'єктом малого підприємництва, обчислюється із суми виручки від реалізації, що надійшла на поточний рахунок або до каси суб'єкта малого підприємництва. Водночас у бухгалтерському, обліку доходом (виручкою) визнається не надходження грошей, а відвантаження продукції (товарів, робіт, послуг) — передача покупцеві всіх ризиків та вигод, пов'язаних з правом власності на продукцію (товар, інший актив). Отже, порядок визначення виручки від реалізації у бухгалтерському та податковому обліку суб'єктів малого підприємництва — платників єдиного податку не збігаються. Тому з метою правильного бухгалтерського обліку нарахування та сплати єдиного податку суб'єкти малого підприємництва повинні використовувати таку методику.
Оскільки в бухгалтерському обліку усі податки, що сплачуються за рахунок коштів суб'єкта малого підприємництва (у тому числі єдиний податок), визнаються витратами, то у даному випадку необхідно керуватися п. 7 П(С)БО 16 «Витрати», відповідно до якого витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для одержання якого вони здійснені. Це означає, що одночасно з нарахуванням доходу за певний місяць (кредит рахунка 70) від суми цього доходу повинен бути нарахований і єдиний податок (кредит рахунка 64, субрахунок 6411 «Єдиний податок, термін сплати якого не настав»), незважаючи на те, що кошти від покупця (замовника) ще не одержані. У міру надходження виручки за продукцію (товари, роботи, послуги) цей рахунок буде кореспондувати із субрахунком 6412 «Єдиний податок, термін сплати якого настав».
Перерахування єдиного податку до бюджету необхідно здійснювати відповідно до даних Розрахунку суми єдиного податку, тобто від реально одержаної виручки, визначеної на підставі Книги обліку доходів і витрат.
Нарахування єдиного податку у бухгалтерському обліку відображається проведенням за дебетом рахунка 85 «Інші витрати» і кредитом названих субрахунків залежно від того, яка форма розрахунків використовується (після- або передоплата).
Відповідно до останніх змін, внесених до Положення № 196, при складанні фінансової звітності за рік цей податок не потрібно розподіляти на частини (57 та 43 %), як це було раніше. Його сума, нарахована по кредиту субрахунків до рахунка 64 за звітний період, зазначається у рядку 165 «Єдиний податок, розділу І форми № 2-М «Звіт про фінансові результати» фінансової звітності суб'єкта малого підприємництва.
Діюча зараз спрощена система оподаткування має позитивні риси, які досить суттєво відрізняють її від звичайної системи оподаткування.
1.    У підприємства малого бізнесу (будь то фізична чи юридична особа) з'являється можливість вибору тієї системи сплати податку, яка найбільше його задовольняє і найбільш вигідна для нього. Якщо підприємство, яке знаходиться на спрощеній системі оподаткування, виконує роботи або надає послуги і воно взагалі звільняється від сплати податку на додану вартість, то йому більш вигідно сплачувати єдиний податок по ставці 6 % (наприклад, підприємства в сфері освіти).
2.    При сплаті єдиного податку платник його звільняється від сплати інших 13 податків та обов'язкових платежів і зборів, що в цілому зменшує загальну суму податкових платежів і дає можливість зменшити валові витрати.
3.    Зменшення валових витрат за рахунок сплати податків дозволяє отримати більший розмір валового прибутку, а за умови, що платник при цій системі не сплачує податок на прибуток, він по суті стає для нього чистим, тобто використовується для розподілу за самостійно визначеними напрямками. У малого підприємства з'являється можливість збільшити кошти на розширення виробництва, впровадження нової техніки, технологій та ін. Звільнення від податку на доходи фізичних осіб також сприяє збільшенню питомої ваги частини прибутку, яка спрямовується їм у фонд накопичення, тому що більшість виплат матеріального стимулювання цієї особи можуть бути здійснені з фонду заробітної плати.
4.    Фізичні особи — платники єдиного податку можуть не застосовувати електронні контрольно-касові апарати для проведення розрахунків з споживачами. Це суттєво спрощує загальну систему обліку для такої фізичної особи. Крім економії по придбанню та експлуатації ЕККА, у підприємця збільшується час, який він може використовувати на подальший розвиток своєї діяльності. Крім того, зменшується звітність платника перед податковими органами, що також збільшує його час на виробничі потреби.
5.    Перехід на сплату єдиного податку дозволяє платнику досить точно розрахувати суму податкових платежів, визначити розмір отриманого доходу і в цілому розрахувати економічну стратегію на майбутнє. Перехід на спрощену систему оподаткування дозволяє підприємцю розробити стратегію діяльності його в майбутньому, розрахувати досить точно суму податкових платежів на рік і визначити загальну суму витрат. Розрахувавши розмір отриманого валового доходу, амортизаційні відрахування, платник має можливість достатньо точно визначити свої майбутні прибутки. Якщо їх розмір його не задовольняє, то він вибирає той вид діяльності, який для нього в сучасних умовах розвитку економіки, кон'юнктури ринку та інших чинників найбільш доцільний.
6.    Введення спрощеної системи оподаткування позитивно впливає і на загальний фінансовий стан держави. Справа в тому, що підприємець, який бажає перейти на спрощену систему оподаткування, повинен отримати свідоцтво. Для отримання свідоцтва про перехід на сплату єдиного податку існує одна з головних умов — попередня сплата всіх раніше встановлених податкових платежів за попередній звітний період, тобто зменшення кількості боргів по оплаті податкових платежів різними підприємцями. З іншого боку, це дисциплінує платника податку і змушує, крім повернення боргів, відповідно розрахувати доцільність переходу на цю систему.
Але діюча спрощена система оподаткування підприємств малого бізнесу при всіх позитивних рисах має і недоліки До них можливо віднести наступні.
1.    Ставки оподаткування єдиним додатком хоча і мають межі, але визначення їх в кінцевому розмірі носить суб'єктивний характер і здійснюється місцевими органами влади. Як свідчать практика та проведенні дослідження, з урахуванням того, що ці платежі є головним фінансовим джерелом доходів бюджетів місцевих органів влади, то і ставки встановлюються на рівні максимальної межі.
2.    Термін, на який видається відповідне свідоцтво на єдиний податок, — один рік. При цьому вартість податку платник повинен сплачувати постійно, незважаючи на те, що в окремі періоди року він може взагалі в зв'язку з об'єктивними причинами (хвороба, відпустка та інше) не працювати і не отримувати доходів.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить