Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Основні засоби, їх класифікація і оцінка

Основні засоби, їх класифікація і оцінка
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Основні засоби, їх класифікація і оцінка

Облік основних засобів на малих підприємствах здійснюється відповідно до П(С)БО 7 «Основні засоби». Згідно з ним до основних засобів належать матеріальні активи, які підприємство отримує з метою використання їх у процесі виробництва постачання товарів і послуг, наданих в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік). Згідно з Методичними рекомендаціями з бухгалтерського обліку основних засобів, затвердженими Міністерством фінансів України від 30.09.2003 року № 561, бухгалтерський облік основних засобів відображає:
1.    на рахунках бухгалтерського обліку — переоцінку, оцінку, надходження основних засобів, внутрішнє переміщення із цеху до цеху, вибуття, безкоштовну передачу, нестачу, псування;
2.    нарахування амортизації основних засобів та їх зносу;
3.    визначення витрат, пов'язаних з ремонтом і поліпшенням;
4.    фінансові результати від реалізації;
5.    інформацію для складання звітності про основні засоби і капітальні інвестиції.
Основні засоби можна згрупувати за наступними ознаками:
•    за галузевою ознакою;
•    за функціональним призначенням;
•    за використанням;
•    за ознакою належності;
•    за натурально-речовою ознакою.
За галузевою ознакою основні засоби поділяються на: промислові, сільськогосподарські, будівельні, транспортні, зв'язку.
На кожному малому підприємстві класифікація буде специфічною для певної галузі народного господарства, але вона відрізняється лише за окремими вузькоспеціалізованими об'єктами. За функціональним призначенням основні засоби поділяються на виробничі і невиробничі.
Виробничими є ті основні засоби, які беруть безпосередню участь у процесі виробництва і пов'язані зі створенням конкретного продукту, виконанням робіт і надання послуг. Вони представлені будівлями, спорудами, машинами, верстатами, устаткуванням та ін. Основні засоби, які не беруть безпосередньої участі в процесі виробництва, робота яких спрямована на забезпечення соціальних і культурно-побутових потреб працівників підприємства, називаються невиробничими.
За використанням основні засоби поділяються на діючі та недіючі.
Діючими є основні засоби, які беруть участь у роботі підприємства на даний час.
Недіючими, в свою чергу, є основні засоби, які не використовуються в даний період в господарській діяльності у зв'язку із тимчасовою консервацією або очікуванням часу введення їх у експлуатацію.
За ознакою належності основні засоби поділяються на власні та орендовані.
Власні основні засоби є безпосередньо власністю підприємства і мають джерело свого утворення (внесок засновника до Статутного капіталу, заборгованість перед постачальниками, цільове фінансування і цільові надходження та ін.).
Основні засоби, які використовуються на підприємстві, але не є його власністю, називаються орендованими.
З метою виключення можливості подвійного обліку одних і тих же засобів, у орендодавця орендовані основні засоби обліковуються на балансовому, а у орендаря — на позабалансовому рахунку.
За натурально-речовими ознаками до основних засобів відносять будівлі, споруди, передавальні пристрої, машини і обладнання, транспортні засоби, інструменти, виробничий інвентар, робочу і продуктивну худобу, багаторічні насадження, капітальні витрати на поліпшення земель та інші.
У податковому обліку основні засоби необхідно відображати у розрізі чотирьох груп (див. табл. 5.1).
Крім того, у податковому обліку основні засоби обліковуються в розмірі окремих об'єктів лише за першою групою, а за другою і третьою — за сукупною вартістю всіх об'єктів разом.
Розрізняють наступні види вартості основних засобів:
первинна;
переоцінена;
ліквідаційна;
залишкова.
Первинна вартість — історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.
Переоцінена вартість — вартість необоротних активів після їх переоцінки.
Ліквідаційна вартість — сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов'язаних з продажем (ліквідацією).
Залишкова вартість визначається як різниця між первинною (переоціненою) вартістю основних засобів і сумою їх зносу. Залишкова вартість основних засобів, поряд із первинною, знаходить своє відображення у балансі підприємства. Натомість у валюту (підсумок) балансу включається лише її залишкова вартість. Залишкова вартість об'єктів постійно зменшується внаслідок їх зносу. Придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первинною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є об'єкт основних засобів.
Первинна вартість об'єкта основних засобів складається з таких витрат:
суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);
реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів;
суми ввізного мита;
суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);
витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;
витрати на установку, монтаж, налагодження основних засобів;
інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.
Витрати на сплату відсотків за користування кредитом не включаються до первинної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок позикового капіталу.
Первинна вартість безоплатно отриманих основних засобів дорівнює їх справедливій вартості на дату отримання. Первинною вартістю основних засобів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визначається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість. Первинна вартість об'єктів, переведених до основних засобів з оборотних активів, товарів, готової продукції тощо дорівнює її собівартості, яка визначається згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» та 16 «Витрати».
Первинна вартість об'єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об'єкт, дорівнює залишковій вартості переданого об'єкта основних засобів. Якщо залишкова вартість переданого об'єкта перевищує його справедливу вартість, то первинною вартістю об'єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об'єкт, є справедлива вартість переданого об'єкта з включенням різниці до витрат звітного періоду.
Первинна вартість об'єкта основних засобів, придбаного в обмін (або частковий обмін) на неподібний об'єкт, дорівнює справедливій вартості переданого об'єкта основних засобів, збільшеній (зменшеній) на суму грошових коштів чи їх еквівалентів, що була передана (отримана) під час обміну.
Первинна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первинно очікуваних від використання об'єкта. Первинна вартість основних засобів зменшується у зв'язку з частковою ліквідацією об'єкта основних засобів.
Витрати, що здійснюються на підтримання об'єкта у робочому стані та одержання первинно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.
Підприємство переоцінює об'єкт основних засобів, якщо його залишкова вартість істотно відрізняється від справедливої вартості на дату балансу. У разі переоцінки об'єкта основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об'єктів групи основних засобів, до якої належить цей об'єкт.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить