Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Основи організації бухгалтерського обліку на малих підприємствах

Основи організації бухгалтерського обліку на малих підприємствах
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 1
ХудшийЛучший 

Основи організації бухгалтерського обліку на малих підприємствах

«Як засвідчує світовий досвід розвитку малого бізнесу, під час найважчих станів економічного становлення історія віддає жезл лідера і поводиря саме представникам малого та середнього бізнесу» [14].
Підприємництво є одним з найважливіших чинників регіонального економічного розвитку, процесом, який забезпечує створення нових робочих місць та підвищення добробуту населення регіону. Тому пошук шляхів розширення сфери підприємницької діяльності є важливим завданням як органів місцевої влади, так і приватних структур та недержавних громадських організацій.
Головними перешкодами для створення малих підприємств в Україні, вважає        В. Воронкова [14] є:
•    високий рівень податків;
•    часті зміни у податковій системі;
•    недосконале податкове право;
•    труднощі в отриманні низькопроцентних кредитів;
•    недостатня інформація в офіційних виданнях про проблеми бізнесу; •      слабкий розвиток ринку нерухомості.
Водночас   виробничо-господарська діяльність  малих  підприємств має ряд переваг перед державними, а саме:
•    динамічність організаційної форми, здатної в залежності від змін потреб виробництва оперативно перебудуватися на нові технології та продукцію;
•    готовність до комерційного ризику з метою завоювання ринку в умовах конкуренції;
•    більш високий рівень залежності від кінцевого результату праці робітників.
Перехід до ринкової економіки вимагає якісної зміни організаційної структури управління та формування нових організаційно-правових форм господарської діяльності. Як показує світовий досвід, у ринковій економіці важливе місце займають малі підприємства, котрі протистоять монополіям і є економічним фактором отримання росту цін і насичення ринку товарами та послугами. В розвинених країнах на частку малого бізнесу припадає 70 % ВНП. Тому більшість розвинених країн заохочує діяльність малого бізнесу. Наприклад, у США малий бізнес дає 2/3 приросту нових робочих місць і майже 1/2 приросту національного продукту.
В Україні було прийнято ряд законодавчих та нормативних актів, що сприяли подальшому розвитку малого підприємництва:
1.    Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 р. №727/98;
2.    Закон України «Про державну підтримку малого підприємництва» від 19.10.2000 р. № 2063-ІП;
3.    Господарський кодекс України від 16.01.03 p. 436-IV.
Згідно з Господарським кодексом України від 16.01.03, до малих підприємств, незалежно від форм власності, відносять підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих не більша 50 чоловік, а обсяг валового доходу від реалізації продукції не більший € 500 000 за середньорічним курсом НБУ.
Відповідно до Господарського кодексу (ст. 63) України підприємства, залежно від кількості працюючих та обсягу реалізації, поділяються на:
•    великі;
•    середні;
•    малі.
Господарський кодекс України визначає наступні види підприємств:
•    приватні підприємства, що діють на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання;
•    колективні підприємства, які діють на основі власності трудового колективу;
•    державні підприємства, що діють на основі державної власності;
•    змішані підприємства, які діють на основі об'єднання майна різних форм власності.
В Україні можуть діяти інші види підприємств, зокрема Законом «Про власність» передбачені:
•    індивідуальні підприємства, засновані на особистій власності фізичної особи та виключно на її праці;
•    сімейні підприємства, засновані на власності членів сім'ї. Законом України «Про державну підтримку малого підприємництва від 19.10.2000 р. № 2063 - III визначено поняття «суб'єкт малого підприємництва», до яких належать, зокрема, юридичні особи — суб'єкти підприємництва будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та обсяг річного валового доходу не перевищує € 500 000 .
У чинному законодавстві такі поняття, як «мале підприємство», «суб'єкт малого підприємництва», «платник єдиного податку», тісно пов'язані.
Поняття «мале підприємство» є широким і включає як платників єдиного податку, так і інші підприємства, що підпадали до 01.01.2004 р. під дію п. 2 ст. 2 Закону про підприємства в Україні і є такими з 01.01.2004 р. відповідно до ч. 7 ст. 63 Господарського кодексу України. Тобто основним критерієм до 01.01.2004 р. була сфера діяльності підприємства, другорядним — чисельність працівників, а з 01.01.2004 р. такими критеріями є чисельність працюючих і обсяг валового доходу від реалізації продукції.
Зазначені критерії, наведені в Господарському кодексі України для віднесення підприємств до малих, застосовуються також і при визначенні поняття «суб'єкт малого підприємництва» в розумінні Закону № 2063. Проте, на відміну від Господарського кодексу України, відповідно до Закону № 2063 суб'єктами малого підприємництва не є довірчі товариства, страхові компанії, банки, ломбарди, інші фінансово-кредитні та небанківські фінансові установи, суб'єкти підприємницької діяльності, які провадять діяльність у сфері грального бізнесу, здійснюють обмін іноземної валюти, є виробниками та імпортерами підакцизних товарів, а також суб'єкти підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частка внесків, що належить юридичним особам — засновникам і учасникам цих суб'єктів, які не є суб'єктами малого підприємництва, перевищує 25 %. У той же час перелічені вище суб'єкти, що відповідають критеріям, наведеним у Господарському кодексі України, є малими підприємствами, оскільки в цьому документі такі обмеження відсутні, а в ч. 7 ст. 63 міститься уточнення — «незалежно від форми власності».
Отже, зазначені суб'єкти підприємництва не можуть вважатися суб'єктами малого підприємництва для цілей державної підтримки суб'єктів малого підприємництва. Крім того, вони не можуть застосовувати норми П(С)БО 25, спрощений План рахунків, затверджений наказом № 186, і регістри бухгалтерського обліку для малих підприємств, затверджені наказом № 422, оскільки норми цих нормативних документів поширюються тільки на суб'єктів малого підприємництва.
Що стосується поняття «платник єдиного податку», то таким платником є суб'єкт малого підприємництва, який побажав перейти на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності й отримав Свідоцтво про право сплати єдиного податку. Отже, поняття «суб'єкт малого підприємництва» ширше від поняття «платник єдиного податку» і включає як ті підприємства, що скористалися правом переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, так і ті, які таке право мають, але реалізувати його не вважають за потрібне (або вигідне).



У бухгалтерському обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов'язань і фактів фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій та інших юридичних осіб (крім банків і бюджетних установ), незалежно від форми власності, організаційно-правових форм і видів діяльності (у тому числі й суб'єктами малого підприємництва), наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99року №291 затверджено загальний План рахунків, а також Інструкцію про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань, господарських операцій підприємств і організацій № 291.
Інструкцією № 291 дозволено для малих підприємств та інших організацій, діяльність яких не спрямована на ведення комерційної діяльності, ведення обліку витрат з використанням тільки рахунків класу 8 «Витрати за елементами».
Крім того, для суб'єктів підприємницької діяльності — юридичних осіб, які визнані, згідно з чинним законодавством, суб'єктами малого підприємництва і складають фінансову звітність відповідно до норм П(С)БО 25, наказом Міністерства фінансів України № 186 від 19 квітня 2001 року затверджено План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій суб'єктів малого підприємництва, так званий спрощений План рахунків.
Спрощений План рахунків має рекомендаційний, а не обов'язковий характер. Підтвердженням тому служать слова «можуть застосовувати» (п. 2 наказу № 186), а звідси випливає висновок: який саме План рахунків застосовувати (спрощений чи загальний План рахунків), суб'єкти малого підприємництва вирішують самостійно.
Проте зазначимо, що саме використання спрощеного Плану рахунків є підставою для застосування на сьогодні регістрів бухгалтерського обліку для малих підприємств.
Спільним як для загального, так і для спрощеного Плану рахунків є облік активів і зобов'язань на позабалансових рахунках. Позабалансові рахунки призначені для узагальнення інформації про наявність і рух:
•    цінностей, що не належать підприємству, але тимчасово перебувають у його користуванні, розпорядженні або на зберіганні (об'єкти оперативної операційної) оренди основних засобів, матеріальні цінності на відповідальному зберіганні, переробці, комісії, монтажу);
•    умовних прав і зобов'язань підприємства (застави, гарантії, зобов'язання тощо);
•    бланків суворого обліку;
•    списаних активів (нестачі цінностей, списаної дебіторської заборгованості) для спостереження за можливістю їх відшкодування винними особами (боржниками);
•    амортизаційних відрахувань.
Бухгалтерський облік таких цінностей, амортизаційних відрахувань, умовних прав і зобов'язань ведеться за простою системою (без застосування методу подвійного запису), за якою записи про надходження, вибуття, використання, продаж матеріальних цінностей, бланків суворого обліку, виникнення умовних прав і зобов'язань, списання з балансу майна в результаті нестачі, псування і дебіторської заборгованості провадиться тільки на одному позабалансовому рахунку, із зазначенням змісту і кількісно-вартісних показників операції.
Товарно-матеріальні цінності відображаються за договірною вартістю або за вартістю, зазначеною в приймально-передавальних актах.
Орендовані основні засоби відображаються за вартістю, зазначеною в договорах оперативної (операційної) оренди.
Бланки суворого обліку відображаються за умовною вартістю в установленому порядку.
Умовні права і зобов'язання відображаються за вартістю, зазначеною в документах про гарантії та зобов'язання.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить