Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Оперантное научіння

Оперантное научіння
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 2
ХудшийЛучший 

Оперантное научіння

Оперантное научіння (термін, уведений биохевиористами) - це такі дії, для вироблення яких організму треба активно експериментувати із середовищем і в такий спосіб установлювати зв'язки між різними стимулами. Оскільки живим істотам, і особливо людям, властива активність, то, потрапляючи в різні ситуації й обставини, вони змушені пристосовуватись і в результаті спроб і помилок, формування реакцій і спостереження в них формуються нові способи поведінки.
Теорія оперантного научіння Берреса Фредеріка Скіннера (1904-1990)
Відмінність теорії Скіннера, якого інколи називають необіхевіори-стом, від теорії Уотсона (радикальний біхевіоризм) полягає в наступно-му. В той час як у концепції Уотсона у поясненні поведінки людини ос-новна увага зосереджена на фізіології і р ефлекси вних діях, підхід Ск інне-ра значною мірою зорієнтовано на ті ефекти, які виникають у навко-лишнім середовищі. Скіннер стверджував, що поведінка людини майже цілком безпосередньо зумовлюється можливостями підкріплення з на-80   навколишньогоого середовища. Дослідження Скіннера стали фундамен-том теорії научіння. Згідно концепції Скіннера, вивчення особистості включає в себе знаходження своєрідного характеру взаємовідносин між поведінкою організму і результатами, які підкріплюють її. У відповід-ності з цією точкою зору, індивідуальні відмінності між людьми слід ро-зуміти в термінах інтеракцій “поведінка – оточення” в часі.
Скіннер стверджував, що поведінка людини детермінована, передбачена і контролюється оточенням. У розгляданні скіннеровсь-кої концепції формування особистості слід розрізняти два різнови-ди поведінки: респондентну поведінку, як відповідь на знайомий сти-мул, і оперантну поведінку, яка визначається і контролюється ре-зультатом, який ще буде отримано потім.
Респондентна поведінка – це реакція, яка викликається стиму-лом, який передує першій у часі. Наприклад, звуження або розши-рення зіниці у відповідь на світлову стимуляцію. В цьому прикладі взаємовідносини між стимулом (зменшення світлової стимуляції) і реакцією (розширення зіниці) є довільним і спонтанним і відбу-вається завжди. Така респондентна поведінка пов’язана з рефлек-сами, які включають автономну нервову систему.
Респондентна поведінка – це скіннерівська версія павлівського, або класичного зумовлювання. Проте Скіннер робив акцент на поведінці, яка не пов’язана з будь-якими знайомими стимулами. Наприклад, пове-дінка читання книги не є рефлекторною і стимул, який управляє цим процесом (екзамен, оцінки), не передує їй. Навпаки, на поведінку читан-ня впливають стимульні події, які наступлять після неї, а саме – її на-слідки. Так як цей тип поведінки передбачає, що організм активно впли-ває на оточення з метою змінити події якимось чином, Скіннер визна-чив її як оперантну поведінку. Отже, головна відмінність оперантного зумовлення порівняно з класичним полягає в тім, що за оперантного зумовлення неможливо викликати поведінку автоматично. Поведінка повинна мати місце до того, як вона може бути підкріпленою зумовлен-ням. За оперантного зумовлення тенденцію повторюватись має саме та поведінка, яка підкріплюється, або винагороджується.
Робота Скіннера зосереджена майже повністю на оперантній по-ведінці. У оперантному научінні організм діє на оточення, створюючи результат, який впливає на імовірність того, що поведінка повториться.
Оперантна реакція, за якою наступає позитивний результат, прагне по-вторитися, в той час, як оперантна реакція, за якою наступає негативний результат, прагне не повторюватись. Наприклад, ви скоро перестанете посміхатись людині, яка у відповідь на вашу посмішку завжди кидає на вас сердитий погляд або взагалі ніколи не посміхається. Майже в кожній сім’ї, де є малі діти, ми зустрічаємося з ситуацією оперантного научіння поведінці плачу. Як тільки маленькі діти відчувають біль, вони плачуть, і термінова реакція батьків – це висловити увагу і дати інші позитивні підкріплення. Так як увага є підкріплюючим фактором для дитини, ре-акція плачу стає природньо зумовленою. Однак плач може виникати і тоді, коли болю немає, і все ж батьки підкріплюють реакцію уваги.
Підкріплення – ключова концепція системи Скіннера. Були опи-сані різні форми реагування: з постійним співвідношенням, з пос-тійним інтервалом, з варіативним співвідношенням і з варіативним інтервалом. Була також проведена відмінність між первинними, або безумовними, і вторинними, або умовними підкріплюючими стиму-лами. За Скіннером, вторинні підкріплюючі стимули (гроші, увага, схвалення) здійснюють сильний вплив на поведінку людини. Він та-кож підкреслював, що поведінка контролюється аверсивними стиму-лами, такими як покарання і негативне підкріплення
Оперантній поведінці можна навчити шляхом зумовлювання уникненням, коли підкріплення полягає в тому, що переривається дія неприємного стимулу.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить