Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Схема складання історії розвитку дитини

Схема складання історії розвитку дитини
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Схема складання історії розвитку дитини

1.    Анкетні дані дитини на основі відомості про сім’ю: повний склад сім’ї та родичів, які беруть участь у вихованні; зміни у складі сім’ї з моменту народження дитини. Загальні відомості про житлові, матеріальні та побутові умови життя сім’ї (при наявності несприятливих умов тут і далі потрібно давати їх детальну характеристику).
2.    Особливості перинатального періоду розвитку дитини. Загальні відомості про умови розвитку дитини до та після її народження. Наявність факторів ризику в стані здоров’я матері і дитини.
3.    Стан здоров’я дитини на теперішній час. Наявність травм і операцій, хронічні захворювання та їх частота, випадки госпіталізації. Постановка дитини на облік у спеціалістів. Особливості сну та харчування з моменту народження.
4.    Де і з ким виховувалась дитина, починаючи з народження? Хто доглядав за дитиною протягом перших двох років життя? Чи перебував в дошкільних закладах (указати тип, термін перебування: цілодобовий, денний, спеціальний – логопедичний, для дітей з психоневрологічними захворюваннями і т. ін.) Як дитина звикала до закладу, як складалися відносини з дітьми, вихователями? Чи були різкі зміни в обстановці зростання: переїзди, часті або довгострокові розлучення з батьками? Якою була реакція дитини?
5.    Розвиток у ранні дитячі роки (до трьох років включно). Особливість розвитку моторики. Строки появи основних сенсомоторних реакцій: коли дитина почала сидіти, стояти, ходити і т. ін. Загальний емоційний фон. Розвиток мови. Активність освоєння оточення, допитливість. Ставлення до близьких і незнайомих дорослих. Володіння предметними діями (коли навчилась самостійно їсти, одягатись). Строки формування навичок самообслуговування. Прояви самостійності, наполегливості. Труднощі в поведінці дитини. Улюблені заняття, ігри.
6.    Розвиток дитини у дошкільному віці. Улюблені заняття, ігри. Вміння читати, коли і як навчилась, за чиєю ініціативою? Як розвинута фізично? Чи має домашні обов’язки? Чи практикуються спільні форми діяльності з дорослими? Відносини з однолітками. Взаємини з членами родини. Типові конфлікти, їх частота. Покарання та заохочення з боку дорослих. Актуальні заборони. Особливості характеру. Які заклади відвідує? Як проводить своє дозвілля? Ранні прояви здібностей. Чи виявляє ініціативу, в чому? Чи відмічаються страхи або будь-які інші небажані прояви?
7.    Розвиток дитини у молодшому шкільному віці. В якому віці вступила до школи? Чи легко адаптувалась до шкільного життя? Тип навчального закладу. Відвідування групи продовженого дня. Чи була зміна школи, класу, з якої причини? Успішність. Улюблені та нелюбимі предмети. Виконання домашніх завдань. Стосунки з однокласниками, вчителями. Найтиповіші конфлікти. Участь у громадському житті школи. Наявність позашкільних занять та захоплень, участь у неформальних організаціях. Ступінь самостійності. Обов’язки вдома. Місце ігор, телебачення та читання у дозвіллі.
8. Фактори, які, з точки зору батьків та інших дорослих, котрі спілкуються з дитиною, важливо відзначити в історії її розвитку.
Зрозуміло, що така картина життя дитини допоможе і у перспективному плані спостереження за нею.
Середина (робоча) фаза соціально – педагогічної діяльності із захисту прав дитини буде включати як прийоми попередньої та початкової стадій, так і специфічні елементи: емпатія, демонстрація почуттів соціального педагога; розробка проблемних тем, орієнтація клієнта на його власний вклад у рішення проблеми, виявлення обставин, що затрудняють це; визначення взаємозв’язку змісту та процесу, надання клієнту необхідної інформації.
Саме тут соціальному педагогу – спеціалісту із захисту прав дитини знадобляться знання по законодавству про соціальний захист різних груп дітей; законодавча база для організації та діяльності закладів соціального захисту; системи закладів соціального захисту дітей та система заходів соціального захисту дітей. Не піддається сумніву високий рівень знань прав дітей та обов’язків їх батьків, опікунів, попечителів; гарантій забезпечення, реалізації та захисту прав дітей. Зрозуміло, що соціальний педагог має враховувати наявні проблеми захисту прав дітей у суспільстві, ефективність законодавства про соціальний захист дитинства та його недоліки.
Як показала практика, найчастіше доводиться мати справи із насиллям над дітьми – як фізичним, так і психологічним. Саме тому спеціаліст має будувати свою діяльність на правових основах запобігання та попередження випадків насилля у сім’ї. Він повинен враховувати проблеми та особливості застосування для цієї мети існуючих законодавчих засобів та використовувати систему заходів та закладів по соціальному захисту осіб, що постраждали від насилля у сім’ї: кризові центри, телефони “довіри”, центри психологічної підтримки та реабілітації для осіб, що постраждали від насилля у сім’ї.
Жорстоке ставлення до дітей виявляється в різних формах – від небажання їх доглядати до байдужості, фізичного покарання та сексуального насильства (зґвалтування). Але діти часто соромляться або бояться розповісти про це. Є й такі, що не знають іншого ставлення, вважають це нормою. В Україні не проводилось спеціальних досліджень з цього питання, а тому важко судити про точну кількість дітей, які зазнали на себе жорстокість дорослих, чия поведінка ще у 1962 році знайшла визначення у психологів як “синдром побитої дитини”.
В сучасних умовах окрім фізичного надзвичайно поширеним є також емоційне (або психічне) насильство, яке виявляється як в словесних образах дитини, її постійній критиці, приниженні, так і в повній втраті інтересу та уваги до дитини у психології така поведінка набула назви “умисне руйнування особистості”. Таке ставлення до дитини не проходить безслідно для її емоційного розвитку. Особливо вразливими до насильства діти почуваються в сім’ї, в колі рідних, перед якими вони більш відкрити і найменш захищені.
Можна вважати, що жорстоке ставлення до дитини є результатом взаємодії багатьох чинників. Крім сімейної системи виховання, свій, і досить значний, внесок у погане ставлення до дитини робить і соціальна система виховання, соціальне середовище.
Сучасний стан агресивності суспільства є вагомим аргументом на користь того, що конче необхідні спеціальні програми допомоги батькам та сім’ям, спеціальна, безперервна та багатоступенева підготовка до виконання батьківських функцій. Сім’ям має бути надана можливість одержувати спеціальну допомогу в консультаційних пунктах, у спеціально створених школах (наприклад, школах молодих батьків), а за певних життєвих ситуацій – термінову допомогу через телефон довіри.
Чимало проблем у батьків, і взагалі у дорослих, виникає через їх необізнаність з юридичними нормами, в тому числі з тими, які торкаються правових стосунків між батьками і дітьми. Отже в процесі підготовки молоді до сімейного життя, до виконання ними батьківських функцій необхідно наголошувати, що у Конституції України та Конвенції ООН про права дитини чітко зазначено, що батьки є відповідальними за створення для своєї дитини таких умов розвитку, які сприятимуть її фізичному, розумовому, духовному зростанню та соціальному становленню, що дитина має право на повагу її як особистості, незалежно від віку та соціального статусу. Завданням соціальних педагогів, психологів, юристів та інших фахівців є донесення до батьків суті цих документів, навчання їх бачити в своїх дітях не власність, а самодостатню особистість.
Не менш важливо в сучасних умовах розвитку суспільства зуміти психологічно подолати традиційний погляд на дитину, що начебто все у неї попереду. Не всі дорослі, як і не всі батьки, можуть усвідомити суть соціальної рівності між дітьми і дорослими, а через те відкидають навіть саму таку ідею. Дійсно, дитина не може зрівнятись з дорослими ні в знаннях, ні в життєвому досвіді, ні в навичках та вміннях. Але ж ці поняття не є ознакою рівності і серед дорослих. Рівність не передбачає одноманітності, а означає, що люди, незважаючи на всі їхні індивідуальні особливості та здібності, мають рівні права на повагу і особисту гідність.
Тем не менш соціальний педагог має визначити для себе:
- місце акта в системі права;
-  суб’єктів правовідношень, їхніх прав та обов’язків у проблемній ситуації;
-    механізм реалізації прав дитини у терміновому та перспективному плані.
Робота над проблемною ситуацією, як показало наше дослідження, є серією послідовних завдань, які вирішуються після визначення проблеми та мети роботи з клієнтом та його соціальним оточенням. Такі завдання мають бути концептуально пов’язані і вирішуватись у певному порядку. При розробці таких завдань необхідно визначати: що маєте робити ви і клієнт (дія), чи достатньо розуміє клієнт, чому це завдання має бути виконаним (мотивація); чи достатньо клієнт розуміє, як треба виконувати це завдання (метод).
Заключна фаза діяльності соціального педагога у випадку порушення прав дитини буде заключатись у сумуванні, узагальненні, визначенні наступних кроків та їх репетиції. Це стадія, на якій і соціальний педагог, і його клієнти визначають, що було зроблено, і те, що ще має бути зроблено; це стадія переходу до нового досвіду та іншим підтримуючим системам.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить