Суть і завдання оперативного управління

Оперативне планування й управління є частиною загальної системи менеджменту і спрямоване на вирішення комплексу завдань у часі і просторі, пов'язаних з контролем, обліком і регулюванням ходу проведення робіт відповідно до запланованих показників.
Оперативні плани складаються на основі річних і квартальних планів у розрізі — місячних, тижнево- (декадно-) добових і навіть внутрізмінних інтервалів часу.
Галузеве управління виробництвом включає комплекс робіт з організації розробки і виконання планів виробництва продукції па рівні цехів, ділянок і робочих місць, забезпечення їх необхідними ресурсами, контролю і регулювання ходу виробництва відповідно до встановлених планів і завдань.
На рівні підприємства оперативне управління здійснюється для вирішення принципових питань зняття, заміни запущених у виробництво виробів, забезпечення зовнішніх постачань комплектуючих виробів, використання внутрішніх матеріальних, ірудових і фінансових ресурсів.
Для оперативного управління виробництвом у цехах характерна строга регламентація виконання робіт у часі з кожної позиції виробничої програми і номенклатурно-календарного плану в залежності від фактично складеної виробничої ситуації.
Роботи з оперативного управління виробництвом виконуються в реальному масштабі часу, що не допускає перерв у процесі виготовлення деталей і зборки виробів.
Часовий обрій оперативного управління для цеху може бути в межах місяця, а ділянки (бригади) і робочих місць — в інтервалі тижня — зміни. Для міжцехового рівня цей інтервал розширюється від місяця до кварталу.
В даний час процедури оперативного управління все більше переплітаються з технологією і регульованням (диспетчеризацією) виробництва. Повсякденно виконувані управлінським персоналом функції з оперативного обліку, контролю й аналізу
ходу виробництва є основою для вироблення варіантів регулюючих впливів на хід виробництва.
Таким чином, оперативне управління виробництвом здійснюється на основі безупинного (повсякденного) контролю і регулювання ходу виробництва, роблячи цілеспрямований вплив на робітників для забезпечення безумовного виконання затверджених виробничих програм. Це досягається виконанням наступних умов:
1.    чітким розподілом робіт на короткі періоди часу (декада, тиждень, доба, зміна);
2.    строгою регламентацією технологічного продесу для цеху і ділянки в подетальному і вузловому розрізі, а для робочих місць — у подетально-поопераційному вигляді;
3.    чіткою організацією зборки, обробки й аналізу інформації про хід виробництва;
4.    комплексним використанням засобів обчислювальної техніки для підготовки варіантів управлінських рішень;
5.    повсякденним аналізом і керівництвом ситуацією в кожній ланці підприємства;
6.    своєчасним прийняттям рішень і організацією роботи з попередження порушень у ході виробництва чи швидкого його відновлення у випадку відхилень.
Оперативне управління виробництвом здійснюється на основі оперативно-календарного плану (ОКП). Складання оперативно-календарного плану запуску-випуску деталей для цехів серійного виробництва — складна, трудомістка робота, що вимагає попереднього глибокого аналізу реальних умов виробництва в кожнім цеху, виконання характерних рис і раціональних елементів у сформованій системі планування [1].
На відміну від цехів великосерійного виробництва зі стійкою номенклатурою, тут виробництво деталей у кожнім із запланованих місяців може носити не завжди стабільний характер. Це означає, що запуск і випуск кожної партії деталей буде підлеглий визначеним вимогам: або зборки виробів, або умов підтримки на нормативному рівні оборотних і страхових заділів у цехових коморах і центральному складі готових деталей підприємства.
Звідси випливає необхідність виявлення особливостей і встановлення основних факторів, що визначають процес розробки найбільш раціонального варіанта ОКП запуску-випуску деталей.
ОКП розробляється в розрізі кожної партії деталей із вказівкою термінів виконання тих операцій, які повинні контролюватися і які варто строго витримувати.
Це становище спрощує процес розробки ОКП і дозволяє використовувати при розрахунках евристичні правила, що враховують раціональні прийоми до вирішення завдань.
ОКП розробляється до початку чергового планового періоду, з урахуванням наявного заділу у виробництві.
Розміри партії деталей під час ходу процесу можуть збільшуватися з технічних, організаційних, виробничих причин.
Отже, процес розробки ОКП складається з визначення черговості запуску партій деталей в обробку і календарних термінів запуску-випуску партій деталей.
Визначення черговості запуску партій деталей в обробку, календарних планів їхнього запуску-випуску здійснюють технологи й організатори виробництва, виробничі менеджери, виходячи з конкретних умов і сформованих обставин.