Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Статистичний контроль якості

Статистичний контроль якості
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Статистичний контроль якості

В основі статистичного контролю якості лежить фундаментальне припущення про те, що ідеальна якість, цілком ймовірно, недосяжна і, мабуть, занадто дорога, щоб до неї прагнути. Теоретично це дійсно так. Як би добре не був побудований виробничий процес, які б немалі були різні допуски, фактичні характеристики продукту (вага, товщина тощо) будуть дотри муватися законів (швидше за все, нормального) статистичного розподілу [1].
Оскільки нормальний розподіл не має чітких меж, у теорії можливе будь-яке значення розглянутого параметра. Один з варіантів усунення браку — це інспекція усіх без винятку зроб-існих одиниць продукції, але і це не гарантує усунення всіх дефектів. Процес технічного контролю сам, по собі підданий браку. Візьмемо виробництво, що дає 5 відсотків неякісних виробів, й інспекцію з такою ж 5-процентною частотою відмов-ІСІІЬ. Це значить, що 5 відсотків браку буде пропущено при контролі, так що на наступну стадію потрапить 0,25% (0,05 х 0,05 х 100) виробів з дефектами. Навіть якщо проводити другу чергу технічного контролю, залишиться 5% від 0,25%, чи 0,0125% браку. Це менше 1 на 10000 виробів — мало, але все-гаки не нуль.
100%) контроль якості, коли перевіряються усі без винятку вироби, не може бути застосований, якщо в ході інспекції продукт псується чи руйнується. Перевірка на опір деформації, електро-( і а гичну силу, горючість тощо — усе це може проводитися лише І вибірковою кількістю виробів.
Статистичний контроль якості виходить з передумови про те, що при неможливості досягнення ідеальної якості допустимий визначений рівень дефектів, для перевірки якого можуть бути створені методи вибіркового контролю.
Статистичний контроль якості пов'язаний винятково з браком. У ньому не робиться спроб знайти причини чи природу дефектів — тільки їхню присутність. Оскільки питання полягає її гім, чи є предмет бракованим чи придатним, він підкоряється оііюміальному розподілу, але, тому що розмір вибірки звичайно пуває відносно великий, а частка дефектів — мала, використовується розподіл Пуассона.
При оцінці вибірки виробів з партії, що звичайно відбувається на останніх стадіях технологічного процесу чи з приймання партії покупцем, існують три альтернативи:
1.    прийняти партію;
2.    взяти нову вибірку;
3.    забракувати партію.
Якщо партія відбраковується, можливі наступні варіанти:
4.    100% інспекція і переклад дефектних виробів у відходи;
5.    100% інспекція і рекласифікація або переробка дефектних виробів;
6.    переробка всієї партії;
7.    рекласифікація всієї партії за менш якісною специфікацією.
Покупець, звичайно, переробкою займатися не буде, а за інші варіанти буде чекати від постачальника фінансової компенсації.
У сфері матеріального виробництва, де можна «пощупати» продукт, існують й інші методи контролю якості. Складніше стоїть питання з контролем якості послуг, як невловимого процесу. Підвищення ефективності виробництва тісно пов'язане з задоволенням запитів клієнтів. Напрямок підвищення якості з обслуговування клієнтів можна розглянути за етапами процесу надання послуг. Початкові етапи — формування переліку послуг і процедури обслуговування — є основними, де закладається рівень якості. Зміст цих етапів багато в чому визначається нормативами і технічними умовами, а також специфікою продукції виробництва.
Часта пропозиція ряду послуг проводиться з метою залучення клієнта до основної продукції.
У виробництві — це знижки на покупку продукції, послуги з упакування і доставки продукції. У сфері послуг, наприклад, у готелях, — це денні спектаклі, вечірні перегляди фільмів, поїздки у вихідні дні за місто, екскурсії і т.д.
Система інформування клієнтів про продукти і послуги часто набуває форми реклами, де клієнту показується, як споживати дану послугу.
Важливою умовою залучення клієнтів є зовнішнє середовище, у якому обслуговують клієнтів і де взаємодіють продавець і клієнт. Це можуть бути різні матеріальні елементи, що допомагають збільшувати рівень якості обслуговування. Наприклад, одяг службовців, устаткування, кредитні карти й ін.
Якісні системи контролю, застосовувані для оцінки продукції, повною мірою не можуть бути використані для оцінки рівня обслуговування клієнтів.
У цьому випадку як спосіб контролю звичайно використовується детальний розбір процесу обслуговування і надання послуг клієнтам.
Доповненням до контролю процесу є використання результатів різних методів обстеження цільових груп і груп фахівців, що
проводять вивчення запитів клієнтів, інформація в пресі, реклама й ін.
Контроль якості проводиться за двома напрямками:
4.    що є предметом обслуговування (послуги) клієнтів;
2.    як проведене обслуговування чи надана послуга. Високий рівень оцінки задоволення запитів клієнтів досягається повнотою сукупності забезпечення цих двох сторін якості.
Основними критеріями оцінки якості обслуговування є:
1)    повнота розуміння всієї сукупності потреб клієнтів з якості
обслуговування і надання послуг.
Оцінюється робота менеджерів і їхнє розуміння потреб і запитів клієнтів, а також можливості ресурсів із задоволення цих потреб;
2)    відповідність якості послуги з нормативами і специфікаціями з процедури її представлення. Критерій ефективний за умови, що процедура обслуговування клієнтів розроблена оптимально;
3)    відповідність надання послуги інформації в зовнішнім середовищі про можливі умови послуг і організації. Реклама, що обіцяє більше, ніж можливо виконати, приводить до виникнення проблем із клієнтами. Однак, з іншого боку, інформація, отримана клієнтами про бажання організації полегшити вирішення їхніх проблем, сприймається як позитивна діяльність;
4)    оцінка сприйняття послуги замовниками. Рівень оцінки наданої послуги багато в чому залежить від того, чи задовольняє вона чи перевершує чекання замовника.
У цілому ці критерії контролю якості дозволяють виявити можливості виникнення проблем, на вирішення яких необхідно звернути увагу.
Кількісними критеріями оцінки є показник повноти / швидкості вирішення скарг і показники аналізу витрати / вигоди.
Інформація про рівень якості продукції і послуг, надана клієнтам, починає реально втілюватися у виробах і послугах з етапів проектування виробу, забезпечується на етапах виготовлення і виявляється в процесі використання (експлуатації).
Тенденції в проектуванні виробів і послуг тісно пов'язані з програмою управління якістю виробництва в цілому. Основна увага — на задоволення запитів споживачів і підвищення конкурентоспроможності, скорочення термінів запуску у виробництво, зниження часу на виготовлення виробу.
Для забезпечення високої якості продукції необхідно, щоб розробшовачі і виготовлювачі разом із представниками відділів технічного контролю, матеріально-технічного постачання, збуту, маркетингу, дизайнерами замовників і відділу фінансів виробляли концепцію проектування.
Це дозволить забезпечувати достатню технологічність виробу (виробничу й експлуатаційну), що надалі може привести до забезпечення мінімальних відхилень від розрахункових характеристик з найважливіших параметрів конструкції.
Працівники служби матеріально-технічного постачання беруть участь при розробці технічних вимог, виробничих графіків і планів постачань з урахуванням потреб конструкторських і виробничих підрозділів.
Вони також беруть участь у розробці специфікацій, щоб не тільки забезпечувати технологічність матеріалів, але й робити закупівлі за прийнятними цінами.
Участь служб постачання влаштовується рядом причин, серед яких:
6)    зростання вимог до якості і надійності виробу;
7)    прагнення до скорочення циклу розробки продукції;
8)    швидкі зміни в характеристиках матеріалів і комплектуючих;
9)    прагнення до більш повного використання існуючого устаткування і технологій обробки ресурсів. Таким чином, служби постачання ресурсів і якості, а також майбутні постачальники закладають рівень якості і надійності виробів на етапі проектування.
Участь постачальників у проектуванні дозволяє мати дані про витрати на постачання ресурсів і використовувати потім ці дані для пошуку шляхів зниження цих витрат.
Спільне проектування дозволяє, починаючи з ранніх стадій проекту, одночасно розробляти виріб і процес його виробництва. Це дозволяє визначити виробничі потужності і можливості, передбачити варіантність вибору матеріалів і процесів, вибрати оптимальний процес виготовлення виробу.
З'являється можливість з ранніх етапів підготувати необхідні устаткування й інструменти, а виходить, скоротити терміни запуску у виробництво.
Дизайнери повинні працювати в тісному контакті з представниками виробництва, щоб бути впевненими, що проект можна реалізувати, тобто що виробництво чи сервіс має устаткування, потужності і рівень майстерності, необхідні для реалізації конкретного проекту виробу чи послуги.
Підвищення якості продукції і скорочення тривалості проектування забезпечується також використанням прогресивних інформаційних системі і технологій, методами динамічного й імітаційного моделювання, комп'ютерного і модульного проектування й ін.
Якість створюваної продукції визначається також факторами й умовами управління. Традиційно фактори управління якістю поділяються на якість предметів праці, якість засобів праці і якість самої праці.
Предмет праці в промисловості — виробничий проект. Стосовно до виробництва і послуги це робочий проект із конструкторською документацією.
Якість проектів визначається прогресивністю технічних принципів, закладених у виріб, питомою вагою нових, запатентованих розробок, рівнем апробованих нових ідей, технологічністю конструкторських рішень, прогресивністю матеріалів і готових виробів у конструкції, а також застосовуваними методами виконання проектно-конструкторської документації й ін. Використання оптимізаційних методів прийняття рішень дозволяє підвищити рівень обґрунтованості проектних рішень.
Якість засобів праці залежить від якості ресурсного й інформаційного забезпечення, рівня технічної оснащеності праці і процесів проектування, а також якості управління цими процесами.
За допомогою параметрів якості праці оцінюються майстерність працюючих, умови їхньої праці і мотивація, продуктивність, ступінь виконання проекту, процес контролю для оцінки відповідності, і коректування дій (наприклад, через вирішення проблем) у міру необхідності.
Література
6.    Гзлловзй Лес. Операционньїй менеджмент. — СПб: Питер, 2001. — 320 с. (серия «Теория и практика менеджмента»).
7.    Ткаченко ТИ. Управление качеством гостиничньїх услуг: методологические и практические аспектьі // Гостиничньш и ресторанний бизнес, 2002. — №5 (9). — С. 24-27.
8.    Василенко В.А., Мельник И.Е. Стратегии и инновации в системе менеджмента: Учебное пособие. — М.: МГИУ, 2001. — 418 с.
9.    Производственньш менеджмент: Учебник для вузов / С.Д. Ильенкова, А.В. Бандурин, Г.Я. Горбовцев идр. Под ред. С.Д. Ильенковой. — М.: ЮНИТИ ДАНА, 2001. — 583 с.
10.    Міхайліченко Г.І. Інформаційна та збутова логістика в туризмі. Дис. к.е.н. 08.06.02 / Київський національний торговельно-економічний університет. — К., 2000. — 201 с. + дод.
11.    Минаев З.С., Агеева И.Г., Аббата Дага А. Управление производством и операциями: 17-модульная программа для ме-неджеров «Управление развитием организации». Модуль 15. — М.: ИНФРА-М, 2000. — 256 с.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить