Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Мережна модель і її елементи

Мережна модель і її елементи
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Мережна модель і її елементи

Як графічні моделі керованих систем на практиці часто використовують лінійні графіки Гантта (див. гл. 8), на яких у масштабі часу показують послідовність і терміни виконання робіт. Рідше застосовують циклограми, що відображають хід робіт у вигляді похилих ліній у системі координат і які є, власне кажучи, модифікацією лінійного графіка.
Як відомо, до будь-якої моделі, що відображає те чи інше явище, процесам пред'являються взаємно суперечливі вимоги — простоти й адекватності.
Лінійний графік простий у виконанні і наочно відображає хід роботи. Однак тут динамічна система виробництва представлена статичною схемою, що в кращому випадку може тільки відобразити становище па об'єкті, що склалося в якийсь визначений момент. Лінійний графік не може відобразити складність модельованого в ньому процесу, модель не адекватна оригіналу, форма моделі вступає в протиріччя з її змістом. Звідси й основні недоліки лінійних графіків:
•    відсутність наочно позначених взаємозв'язків між окремими операціями чи роботами;
•    негнучкість, твердість структури лінійного графіка, складність його коректування при зміні умов;
•    складність варіантного пророблення й обмежена можливість прогнозування ходу робіт;
•    складність  застосування  сучасних  математичних  методів  і ПЕВМ для механізації розрахунків параметрів графіків.
Усі перераховані недоліки знижують ефективність процесу управління при використанні лінійних графіків.
Мережна модель вільна від цих недоліків і дозволяє формалізувати розрахунки для передачі на ПЕВМ, тому що в основі сіткового планування лежить теорія графів — розділ сучасної математики, що сформувався в якості самостійного в післявоєнний період.
У мережній моделі застосовують орієнтовані графи, тобто фігури, що складаються з вершин і дуг (прямих ліній чи криволінійного обрису).
Дугами позначаються роботи (виробничі процеси, технологічні операції), а вершини відображають результати виконання цих робіт і називають їх подіями.
Уперше мережні моделі були застосовані в плануванні в 1956 р. великими компаніями «Дюпон» у США (система МКШ).
У 1958 р. ВМС США при розробці програм ракетного комплексу «Поларіс» була також використана мережна модель з оцінками тривалості робіт, які нараховували більше 100 000 подій і погоджували роботу більше 3000 КБ, заводів, постачальників й інших організацій. Вказувалося, що завдяки системі «ПЕРТ» (мережне моделювання за допомогою ЕОМ) первісні терміни введення в експлуатацію комплексу вдалося скоротити на два роки [1]
Незабаром системи «ПЕРТ» і МКШ («Метод критичного шляху») були застосовані для управління розробками в галузі військової техніки, а потім цей метод стали широко використовувати інші капіталістичні країни (1963 р.) [2].
У нашій країні розробки в галузі СПУ (мережного планування й управління) відносяться до 1962 р.
Перші досліди з впровадження МПУ в Радянському Союзі відносяться до 1964 р., коли їхні результати були успішно впроваджені при будівництві об'єктів металургійного, хімічного, енергетичного комплексів, а потім і в житловому будівництві.
В даний час методи мережого планування й управління широко використовуються в народному господарстві, у всіх його галузях. Примітно, що чим складніші проблеми, чим більше їх взаємозв'язків, тим більший ефект дає мережне планування.
Як модель, що відображає технологічні й організаційні взаємозв'язки робіт, процесів і заходів у системах МПУ використовують мережну модель, що складається зі стрілок і кружків (подій).
Основними параметрами (елементами) мережної моделі є подія і робота, а виробничими — мережа, критичний шлях і резерви часу.
Подія — факт закінчення однієї чи декількох робіт, необхідний і достатній для початку наступних робіт. Якщо в подію входить кілька робіт, то здійсненням події вважається закінчення
останньої вхідної в нього роботи. Кожна робота чи група робіт обмежується двома подіями: попередньою і наступною. Тривалість самої події дорівнює нулю, тобто відбувається миттєво, і вона для свого здійснення не вимагає витрат часу і ресурсів. Події на мережній моделі звичайно позначають кружком чи яким-не-будь іншим замкнутим контуром (прямокутник, квадрат, ромб і т.п.). Події бувають початковими, кінцевими, вихідними і завершальними
Початкових і кінцевих подій у мережній моделі може бути кілька. Наприклад, для ланцюжка робіт 2-3-4 початковою подією буде подія №2, а кінцевою — подія №4. Для ланцюжків 1-2-3-5 і 1-2-3-4-5 початковою подією буде подія № 1, кінцевою — № 5 і т.д. Для повного комплексу робіт 1-6 подія № 1 буде одночасно початковою і вихідною, а подія №6 — кінцевою і завершальною. Така подвійність пояснюється тим, що початкова подія, яка не має попередніх робіт, називається вихідною, а подія, що не має наступних робіт, — завершальною.
У будь-якій мережній моделі може бути тільки одна вихідна й одна завершальна подія. У наведеній моделі (у загальному випадку) події 2, 3, 4, 5 є проміжними подіями.
Робота в мережній моделі — будь-який виробничий процес (захід), що вимагає витрат часу і певної кількості ресурсів. Наприклад, риття котловану, облаштування фундаментів (у будівництві), лиття заготівель, зборка вузлів (у промисловості).
Роботу на мережному графіку зображують однією суцільною стрілкою, що показує порядок проходження подій.
При необхідності з видів робіт можуть бути додатково наведені наступні дані: виконавці (СУ, ділянка, № бригади), обсяг робіт, кошторисна вартість, зарплата, потреба в будь-яких інших ресурсах, тобто всі дані, що необхідні для подальшої обробки й оп-тимізації.
Для складання мережних моделей понять «подія» і «робота» недостатньо. Тому вводяться додаткові поняття: «чекання» і «залежність».
Чеканням — називають технологічний процес, що не вимагає витрат ресурсів, а тільки часу. Сюди відносять, наприклад, вистигання виливок у ливарному виробництві, витримку бетону, сушіння штукатурки (див. рис. 4.3) у будівництві, випробування резервуара на водопроникність і т.д.
Оскільки на чекання потрібен час, цей процес також зображується суцільною стрілкою з вказівкою виду цього чекання і тривалості.
Залежність (фіктивна робота) відображає лише зв'язок можливості здійснення однієї події від факту здійснення іншої. Вона не вимагає ні витрат ресурсів, ні часу.
На рис. 4.4. показана залежність події № 20 від події
№ 19. Робота З (монтаж стінних панелей 5 поверху) залежить від завершення як роботи А (монтаж стінних панелей 4-го поверху), так і роботи В (монтаж каркасу 5-го поверху). Роботу 3 не можна починати раніше, ніж буде завершена робота В. Ця залежність позначена пунктирною стрілкою Е з шифром (кодом) робіт 19-20. Робота Д (монтаж каркасу 6-го поверху залежить тільки від завершення робіт В і не залежить від А і С
Іноді в мережну модель вводять поняття умовної залежності, що зумовлює постачання матеріалів, необхідних конструкцій чи устаткування. Безупинну послідовність яких-небудь робіт у мережиш моделі називають ланцюгом чи шляхом. Тривалість шляху визначають сумою тривалості складових його робіт. Шляхів у мережній моделі безліч. Наприклад, шлях 2-3-4-5, шлях 3-5-6, шлях 1-2-3 і т.д. (див. рис. 4.2). Повних шляхів набагато менше.
Повний шлях --- це шлях від вихідної події до завершальної. У нашому прикладі їх два: шлях 12-3-4-5-6 і шлях 1-2-3-5-6. Довжина повних шляхів, як правило, різна за своєю величиною. Самий довгий повний шлях чи повний шлях максимальної тривалості називають критичним шляхом.
Роботи, що лежать на критичному шляху, називають критичними. Критичний шлях визначає загальну тривалість усього будівництва, тому будь-яка зміна тривалості робіт, що лежать на критичному шляху, приводить до зсуву (зміни) загальних термінів будівництва на величину цієї зміни.
Критичний шлях зображують на мережній моделі (графіку) потовщеною, подвійною чи кольоровою лінією*. Цей шлях має наступні відмінні риси:
•     Графіком можна назвати тільки розраховану мережну модель, тобто тільки тоді, коли визначений критичний шлях і супроводжуючі його елементи якщо необхідно скорої йти терміни будівництва, то тривалості робіт, що лежать на цьому шляху, необхідно скоротити в першу чергу;
•    скорочення тривалості інших робіт, що не лежать на критичному шляху, не досягне мети, якщо не буде в першу чергу скорочений критичний шлях;
•    оскільки критичний шлях є самим тривалим шляхом від вихідної до завершальної події, то всі інші події і роботи лежать на шляхах, що є більш короткими. Отже, на цих шляхах є певний запас часу (резерв) стосовно критичного шляху.
У межах запасів часу можна збільшити тривалість некритичних робіт (визначається розрахунком), що не вплине на загальні терміни будівництва, а ресурси, що звільнилися при цьому, можна передати на роботи, що лежать на критичному шляху (за умови їхньої однорідності).
Усі роботи, що не лежать на критичному шляху і мають тому резерви часу, мають два терміни їхнього початку і два терміни закінчення, відповідно — найбільш ранній і найбільш пізній.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить