Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Системи управління запасами

Системи управління запасами
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Системи управління запасами

Управління запасами має два основних аспекти. Перший відноситься до рівня обслуговування споживачів, тобто до забезпечення здатності робити потрібний товар, у достатній кількості, у потрібний час і в потрібному місці. Інший аспект пов'язаний з втратами на підтримку запасів.
Основна мета управління запасами — досягти задовільного рівня обслуговування споживачів, у гой же час, утримуючи витрати па підтримку запасів у розумних межах. Саме з цього погляду керівник повинен збалансувати рівень матеріальних запасів виробництва. Два основних питання, які йому приходиться при цьому вирішувати, це терміни й обсяги замовлень (тобто коли і скільки замовляти) і моделі, що допомагають у прийнятії подібних рішень.
Основна особливість, що визначає метод планування і контролю запасів, — характер попиту на ці запаси. Він може бути залежним чи незалежним. Предмети, що мають залежний попит, звичайно являють собою вузли чи комплектуючі, котрі використовуються у виробництві кінцевого продукту. Предмети з незалежним попитом — це готові вироби і взагалі будь-яка кінцева продукція.
Запаси призначені для:
•    забезпечення безперебійної роботи виробництва;
•    захисту виробництва від вичерпання матеріальних ресурсів;
•    захисту від збільшення постачальниками цін на матеріали;
•    використання переваги знижок з ціни при великих обсягах замовлень.
Неправильне управління запасами може привести до появи недостатніх чи надлишкових запасів. Недостача запасів приводи іь до пропуску постачань, втрат в обсязі продажів, до невдоволення покупців і простоїв у виробничому процесі. Надмірність запасів пов'язує засоби, які можна десь застосувати з більшою користю. Вар гість їхньої підтримки па певному рівні може оуіи дуже високою.
Основні риси ефективною управління запасами:
1)    обтік наявних запасів і замовлень у сіадії виконання:
2)    прої позмкіїмін   погину   (визначення   можливої   помилки
3)    постійна наявність інформації про терміни виробництва і доставки, їхні можливі зміни;
4)    оцінки вартості підтримки запасів, вартості замовлень, витрат через недостатні запаси;
5)    використання системи класифікації запасів [4].
Запаси створюються для задоволення попиту, тому життєво важливо мати досить точну оцінку обсягу і часу попиту. Точно так само необхідно знати час виконання замовлення, крім того, менеджер повинен знати, у якій мірі можуть мінятися показники попиту і терміни виконання замовлення (час між подачею заявки й одержанням замовлення).
Чим більші потенційні відхилення, тим більша і необхідність у резервному запасі для зниження ризику недостачі товару в період між постачаннями. Таким чином, існує прямий і нерозривний зв'язок між прогнозуванням і управлінням запасами.
При управлінні запасами важливо враховувати той факт, що збережені товари істотно розрізняються з погляду грошових вкладень, потенційного прибутку, обсягу, можливого збитку від недоліку запасів. Тому і розподіляти зусилля з управління запасами необхідно відповідно до відносної важливості предметів збереження. У цьому плані найбільш відомий метод АВС (ґіге АВС арргоаск)1, що класифікує запаси за якомось визначеним показником важливості, звичайно за річним використанням даного товару в грошовому вираженні (тобто грошова вартість одиниці товару на складі, помножена на річний показник використання даного товару). Відповідно до цього розподіляється діяльність з контролю й управління запасами.
Як правило, використовуються три класи предметів: А - дуже важливі, У- середнього ступеня важливості і? (найменш важливі), коча в дійсності кількість категорій може бути будь-якою. Клас А становить до 20% загальної кількості предметів за обсягом і до -«)" о за ціною. До класу У відносяться до 30" о предметів за обсягом і до 15" є за ціною. Предмети класу 3 можуть становити до 50° о за обсягом збереження і всього лише б. іизько 50" о за І ііною (рис. 3.1 1).
Рівень контролю також повинен відповідані цим співвідношенням.
Найбільший ефект метод АВС дає в комбінації з іншим мсіо-дом — ХУ7,-аналізом.
Х¥2.-аііаліз дозволяє класифікувати запаси в залежності від характеру їхнього споживання і точності прогнозування змін у їхній потребі, що особливо важливо для торгових фірм. Категорія X — це група, що характеризується стабільною величиною споживання (наприклад, якщо мова йде про сировину, то існують норми витрати кожного виду сировини) і високою точністю прогнозу терміну споживання. До категорії У відносяться ресурси, потреба в яких характеризується відомими тенденціями (наприклад, сезонними коливаннями) і середніми можливостями їхнього прогнозування. Нарешті, ресурси, що відносяться до категорії 7., використовуються нерегулярно, величину їхнього споживання прогнозувати складно. Накладення результатів ХУ7.-аналізу на дані методу АВС дозволяє розбити запаси на дев'ять блоків, кожний з яких має дві характеристики: вартість запасів і точність прогнозування потреби в них.
Одною з найважливіших складових діяльності виробничого менеджера є робота з своєчасного поновлення замовлень.
Моделі, що кількісно визначають точку поновлення замовлення (геоикг роіпТ — КОР) включають передбачуваний попит (потребу) на час виконання замовлення і, можливо, невеликий резервний запас, щоб запобігти ризику вичерпання запасів під час виконання замовлення.
Точка поновлення замовлення — поновлення замовлення в той момент, коли наявний запас опускається до певного рівня Основне завдання менеджера в цей період зробити замовлення в той момент, коли обсяг наявних запасів достатній для задоволення попиту протягом часу, необхідного для одержання цього замовлення (тобто часу виконання замовлення). Існують чотири детермінанти, що визначають кількість запасів у точці поновлення замовлення:
1) рівень попиту/темпи споживання (звичайно на основі прогнозу);
2)    тривалість часу виконання замовлення;
3)    показник можливої зміни попиту і/чи часу виконання замовлення;
4)    прийнятна для керівництва підприємства ступінь ризику вичерпання запасів.
Коли показники попиту чи часу виконання замовлення піддаються змінам, то виникає необхідність створювати і підтримувати додатковий запас, щоб зменшити ризик вичерпання ресурсів (іїоск-ои!) у період виконання замовлення [4]. Цей запас називається резервним.
Створення і підтримка резервного запасу коштує чимало грошей, тому менеджер повинен ретельно зважити співвідношення підтримки резервного запасу/ризику вичерпання ресурсів за рахунок резервного запасу. Варто пам'ятати, що зниження ризику вичерпання ресурсів веде до підвищення рівня обслуговування споживачів. Рівень обслуговування можна визначити як імовірність того, що попит не перевищить наявні запаси в період виконання замовлення (тобто обсяг наявних запасів достатній для задоволення попиту).
Отже, рівень обслуговування, рівний 95%, допускає 95% — у імовірність того, що наявних запасів, що залишилися, буде досить для роботи в період виконання замовлення.
Система управління запасами реалізує організаційну структуру і поточну політику, що забезпечують підтримку запасу виробів і ефективне управління ним. За допомогою цієї системи здійснюється розробка графіків розміщення замовлень, розміщення замовлень і одержання матеріалів, контроль виконання замовлень. Ця система дозволяє відслідковувати проходження замовлень і одержувати відповіді на наступні питання: чи одержав постачальник замовлення, чи відвантажив він замовлені матеріали, чи дотримуються терміни, чи передбачені процедури повторної видачі замовлень і повернення непотрібних чи дефектних матеріалів?
Існують дві основні моделі систем управління товарно-матеріальними запасами — модель з фіксованим обсягом (названа також модель економічного розміру замовлення, чи (^-модель) і модель І фіксованим періодом (названа також періодичною моделлю, моделлю періодичного контролю, чи Р-моделлю).
Основне розходження між ними полягає в наступному. У моделі з фіксованим обсягом виробляється чергове замовлення на постачання, коли запас матеріалу знижується до певного рівня. Ця подія може відбутися в будь-який момент, у залежності від швидкості споживання матеріалу. Що ж стосується моделі з фіксованим періодом, то в ній здійснюється розміщення чергового замовлення через заздалегідь визначений (контрольний) період часу.
Використання моделі з фіксованим обсягом (при якій чергове замовлення розміщується, коли залишок запасу знижується до заздалегідь визначеного рівня 7?) допускає постійний контроль залишку запасу. Таким чином, модель з фіксованим обсягом яв-:іяє собою безупинно діючу систему, яка вимагає, щоб щораз, коли проводиться вилучення матеріалів з запасу чи додавання їх у запас, обновлялися відповідні записи і виконувалася перевірка, чи досягнута точка чергового замовлення. У моделі з фіксованим періодом обчислення залишку запасу проводиться лише після закінчення контрольного періоду часу.
Нижче перераховані деякі додаткові розходження, що звичайно впливають на вибір тієї чи іншої системи (табл. 3.4).
•    Модель з фіксованим періодом у середньому мас більший запас, оскільки запасу матеріалів повинно вистачати до моменту наступного постачання через фіксований інтервал постачань Т. У моделі з фіксованим обсягом ніякого фіксування інтервалу постачань не передбачається, тобто чергові постачання здійснюються за потребою і додатковий запас на якийсь період часу створювати не потрібно.
•    Моделі, з фіксованим обсягом використовується для управління запасами дорогих матеріалів, оскільки вона забезпечує менший середній розмір запасу.
•    Модель з фіксованим обсягом більше підходить для відповідальних (важливих) матеріалів, названих критичними, оскільки в пій передбачається більш твердий контроль за запасами, а отже, і більш швидка реакція па погрозу вичерпання запасу.
•    Модель з фіксованим обсягом має велику трудомісткість обслуговування, оскільки кожне додавання чи вилучення матеріалу повинно реєструватися в системі.
Очевидно, що при перемінному попиті і тривалості постачання можна замовляти фіксовану кількість товарів через різні проміжки часу або різну кількість товарів через фіксовані проміжки, але домогтися сталості цих двох величин одночасно неможливо. Перевага систем з фіксованою кількістю полягає в більш низькому рівні запасів. Крім того, вони дозволяють справитися з несподівано великими коливаннями попиту. Системи з фіксованим часом постачання, з іншого боку, відрізняються простотою управління. Замовлення можна спланувати так, як це буде зручно /для організації, тобто всі замовлення обслуговуються одночасно, поєднуються всі замовлення до одного постачальника і так далі.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить