Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Загальні принципи формування виробничої програми

Загальні принципи формування виробничої програми
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Загальні принципи формування виробничої програми

Початковим етапом розробки виробничої програми підприємства є зіставлення прогнозованого попиту на продукцію підприємства з його можливостями, тобто з виробничою потужністю підприємства.
Прогнозований попит визначається маркетинговими дослідженнями кон'юнктури ринку, укладеними договорами на постачання продукції з оптовими споживачами на основі тривалих сталих господарських зв'язків, держзамовлення. Природно, чим більша частка держзамовлення, договорів, тим точніше будуть дані попиту.
Якщо виробнича фірма одержує замовлення на виготовлення 1000 одиниць продукції за шість місяців і при цьому терміни постачання і виробництва в цілому менші цього періоду, то замовлення можна буде виконати точно в термін, а необхідні матеріали замовити безпосередньо до того моменту, коли в них виникне необхідність. У даному випадку попит можна назвати «залежним» попит на готові вироби залежить від замовлень, а попит на сировину і матеріали залежить від попиту на готові вироби.
Якщо ж попит на товари чи послуги непередбачений, оскільки необхідний час реалізації замовлення менший, ніж часної о виготовлення, то його називають «незалежним» і для визначення програми випуску необхідно використовувати методи про-іпозування.
У виробництві попит на сировину і матеріали завжди має за-и'жтш характер, тому що процес планування виходить з погре-'іц в готовій продукції. Однак у тому випадку, якщо термін постачання істотно перевершує тривалість виготовлення (папри-к іад, коли виробництво продукту займає два тижні, а придбання матеріалів — шість місяців), попит повинен розглядатися як неза-іежний. Утім, системи роботи з незалежним попитом настільки ручні, що вони застосовуються навіть тоді, коли попит на сиро-ііііпу і матеріали насправді носить залежний характер.
Середньорічна виробнича потужність підприємства дорівнює і'лідній потужності плюс (мінус) середньозважена величина вве-і.ених і нарощуваних, а також виведених протягом року потужностей (застарілого устаткування).
Поліпшення використання основних виробничих фондів підприємств має виняткове значення для подальшого збільшення виробничих потужностей.
Завантаження недостатньо використовуваного устаткування повинні бути підвищені шляхом розширення міжцехового, л в інших випадках, міжзаводського кооперування.
Якщо бездіяльне устаткування за якимись причинами не моле бути раціонально використане на даному підприємстві, то воно повинно бути реалізоване. Найважливішим резервом підвищення виробничої потужності є поліпшення використання наявних площ і устаткування г. часі. Не менш важливе повне використання устаткування за по-і \ жністю. Іноді на великих верстатах обробляються дрібні де-іалі, револьверні верстати використовуються як звичайні токарські чи на будівництвах могутні крани працюють на монтажі ірібпотонажних виробів, тобто устаткування часто використовується на 40-50% за потужністю і 60-70% за часом.
Виробнича потужність підприємства залежить не тільки від ефективності використання устаткування, машин і механізмів. Венікс значення має наявність і ефективність використання інших к іадових потужності, наприклад, таких, як кваліфікований пері опал, транспорт, а також можливості підприємств, що працюють а субпідрядом на основі довгострокових кооперованих зв’язків
У цьому зв'язку стає актуальним на стадії формування річної програми робіт хоча б збільшено порівняти передбачувані обсяги робіт з наявними можливостями підприємства.
Попереднє збалансування в загальних обсягах і збільшеній номенклатурі з видів робіт і основних ресурсів (рис. 3.4) дозволяє підприємству проаналізувати свій стан і прийняти до виконання той обсяг робіт, який воно в стані освоїти і передати у вигляді готової продукції замовникам у встановлений термін, не втрачаючи свого іміджу.
Процес формування виробничої програми на основі збалансованого підходу зручніше за все розглянути на прикладі будівельної організації, хоча його принцип властивий будь-яким іншим фірмам.
Дана робота проводилася за участю одного з авторів у будівельних організаціях «Головкиївміськбуду» і комбінату «Харків-житлобуд».
Пропозиції з формування річної програми робіт розробляли плановий і виробничий відділи на основі заявок, що надходили, про необхідність виробництва тих чи інших робіт чи будівництва об'єктів.
Загальний обсяг робіт для кожної організації, що входить и об'єднання, визначався підсумовуванням усіх робіт з урахуванням очікуваної готовності заділових (незавершених) об'єктів, виконуваних за генеральним, прямим і субпідрядним договорами.
Як вихідну інформацію аналізувалися:
•    наявність і терміни готовності проектно-кошторисної документації;
•    передбачуваний обсяг заділу на початок запланованого і наступного років;
•    готовність на 1 січня запланованого року території будівництва (відселення, знос будівель, намив, виторфування ґрунту, планування);
•    терміни виконання загальноміських інженерних заходів (прокладка магістральних мереж і комунікацій) і устаткування територій, будівництва інженерних споруд, а також їхня відповідність необхідним термінам введення прийнятих об'єктів в експлуатацію.
Розподіл об'єктів будівництва всередині об'єднань вироблявся відповідно до їхньої виробничої потужності, спеціалізацією і районом діяльності.
Для збалансування прийнятих обсягів робіт (портфель замовлень) з потужністю будівельних організацій прямого зіставлення недостатньо, і це неправильно. Необхідний хоча б укрупнений графік робіт з орієнтованим введенням об'єктів в експлуатацію. З цією метою розроблявся спеціальний директивний графік будівництва об'єктів.
Проект директивного графіка потокового будівництва об'єктів річної програми будівельного підрозділу розроблявся за збільшеними (на об'єкт) виробничими нормативами з урахуванням передбачуваного заділу на початок року.
Директивний графік складався на основі розроблених типових циклограм типових будинків кожної серії чи розроблених сіткових графіків для нетипових й індивідуальних об'єктів.
Графік передбачав організацію робіт із системи постійно діючих потокових ліній, розвиток потоків у часі й в окремих районах, ув'язування спеціалізованих потоків між собою і схему переміщення бригад і будівельних машин з об'єкта на об'єкт, а також загальний обсяг робіт з періодів, що відповідає потужності бази будівельно-монтажної організації.
За даними графіка встановлювалася потреба в матеріально-технічних, фінансових ресурсах і робочих кадрах за кожним місяцем, кварталом і, в цілому, на запланований рік. Перевірялася відповідність термінів введення об'єктів в експлуатацію директивним (що замовляються) термінам.
У результаті зіставлення потреб за графіком і можливостями їхнього покриття організаціями виявлялися відхилення і невідповідності. Деякі з них вдалося ліквідувати за рахунок зміни структури потоків, послідовності включення об'єктів у погік й інші заходи, а окремі об'єкти і роботи довелося виключити з програми робіт даних організацій.
Дане балансування, на етапі формування портфеля замовлень, дає підставу підрядній організації укладати договори з замовником і бути впевненою в досягненні майбутнього успіху.
Укладені контракти і договори з замовником дозволяють ген-підрядним будівельним організаціям розробляти повний деталізований календарний план (ірафік) на всю річну програму робіт. Вихідними даними при розробці виробничої програми є: •   статутні види діяльності підприємства з виробництва і реалізації продукції (робіт, послуг);
•    результати фактичного виконання виробничої програми за попередні періоди;
•    дані з попиту на продукцію підприємства;
•    зведення про рекламації, зауваження з якості продукції за попередній період;
•    зведення про частки продукції в загальному обсязі її випуску за попередній період за рівнями якості;
•    зведення про обсяг реалізації продукції за попередній період за його періодами (місяцями, кварталами);
•    розрахунки виробничої потужності підприємства;
•    прогресивні техніко-економічні норми і нормативи;
•    рішення вищих органів управління підприємства про стратегічні перспективи його розвитку.
У спрощеному вигляді результат підготовки виробничої програми виявляється у відповідях на ключові питання управління виробничої структури.
•    Які види продукції й у яких кількостях робити?
•    У які терміни повинна бути готова продукція до відправлення покупцю?
•    Якої якості повинна бути продукція в запланованому періоді?
•    Скільки додатково підприємство може випустити продукції, якого виду і якості у випадку виникнення термінових замовлень?
•    Яка нижня межа обсягу випуску продукції, при якій варто перейти в режим його консервації чи зупинити для модернізації?
•    Які повинні бути обсяги споживаних ресурсів для виробництва продукції і можливості для їхнього задоволення?
Пропозиції за планом виробництва товарної (валової) продукції містять у собі формування показників обсягу випуску товарної і валової продукції.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить