Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Суть і завдання виробничого планування

Суть і завдання виробничого планування
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Суть і завдання виробничого планування

Мстою роботи операційного менеджера є максимально ефек-тивне задоволення запитів споживачів. За цим ховається постачання товарів чи послуг у потрібних кількостях і в потрібний час з максимальним використанням наявних ресурсів. Таким чином, його завданням є досягнення балансу між завантаженням виробничих потужностей і попитом. Це завдання не настільки просте, як здається на перший погляд, хоча б тому, що попит звичайно носить непрогнозований характер, а гнучкість устаткування далеко не так велика, як хотілося б [1].
Планування завантаження виробничих потужностей можна розділити на три етапи: довгострокове чи стратегічне, середньо-строкове чи поточне (річне) і короткострокове — оперативне. У залежності від галузі період планування може мінятися від місяців до декількох років у довгостроковому плануванні і від годин до тижнів у короткостроковому, однак основні принципи багато в чому однакові.
Довгострокове планування розглядає загальну виробничу потужність організації (див. главу 4 і [2]). Середньострокове планування ставить метою досягнення найкращого загального балансу між завантаженням і попитом, а при короткостроковому плануванні складаються робочі графіки подій, що повинні відбутися в найближчі години, дні чи тижні. Оперативний рівень планування буде розглянутий трохи нижче, у главі 15.
Ця глава присвячена в основному середньостроковому плануванню. У ній будуть розглянуті природа і проблеми прогнозування попиту. Ми розглянемо альтернативи обліку мінливості попиту і, оскільки жодна система планування не може обійтися без якісних даних, опишемо систему планування і її інформаційні потреби, а також ряд методів одержання необхідних даних.
Якщо попит перевершує наявні можливості, треба або розширювали виробництво, або змушувати покупця чекати. У випадку, коли попит на ряд продуктів перевищує виробничі потужності і коли надлишок попиту не може бути вдоволений, для розрахунку оптимальної програми випуску може застосовуватися техніка лінійного програмування [3]. Про це ми коротенько розповімо наприкінці даного посібника.
Річний план — це документ, що виходить зі стратегічного плану, але досить точно деталізований у своєму змісті, відповідно до якого з кожного напрямку діяльності організації визначається обсяг робіт, зважуються питання забезпечення його виконання, а також збуту готової продукції.
Підприємство, як відомо, саме вирішує які плани йому складати, а які ні. Яку систему планування приймати на озброєння, і в якому обсязі. Дійсно, усе залежить від умов роботи підприємства, його масштабів, існуюючих традицій і організаційної структури.
Разом з тим, світовий досвід управління виробництвом говорить про те, що без плану працювати не може практично жодна організація, жодне підприємство чи установа. Міняються тільки форми, види чи назви планів, що, зокрема, іноді іменують стандартами фірми [4]. Головне одне, що потреба в них існує, і дана функція послідовно реалізується у вигляді певних дій на основі визначених принципів.
До основних принципів планування можна віднести наступні:
•    наступність стратегічного і поточного (тактичного) планів;
•    збалансованість плану;
•    соціальна орієнтація плану;
•    ранжирування об'єктів планування за їхньою важливістю;
•    погодженість плану з параметрами зовнішнього середовища системи менеджменту;
•    варіантність плану;
•    економічна обґрунтованість плану;
•    автоматизація системи планування;
•    забезпечення зворотного зв'язку системи планування,
Розглянемо коротенько зміст перерахованих принципів планування.
Наступність стратегічного і поточного планів передбачає, що склад поточних планів повинен повторювати основні розділи стратегії фірми. Кількість планових показників річного плану більша, ніж у розділах стратегії фірми. Чим менший обрій планування (рівень), тим, відповідно до піраміди показників, більша кількість планових показників [5]. Вони не повинні суперечити затвердженим показникам стратегії фірми, вони можуть бути тільки більш твердими і вигідними фірмі в сучасний момент.
Збалансованість ману забезпечується наступністю балансу показників з ієрархії, наприклад, функціональної моделі об'єкта, вартісної моделі (при проведенні функціонально-вартісного аналізу), а також ув'язування потреб у ресурсах з можливостями фірми, балансу надходження і розподілу ресурсів.
Соціальна орієнтація плану передбачає вирішення, поряд з технічними й економічними проблемами, проблем забезпечення відповідності міжнародним вимогам показників екологічності, безпеки і ергономічності випущених товарів і функціонування фірми, а також показників соціального розвитку колективу.
Ранжирування об'єктів планування за їхньою важливістю необхідно здійснювати для раціонального розподілу наявних ресурсів. Наприклад, якщо товари, що випускаються, мають приблизно однаковий рівень конкурентоспроможності, то спочатку необхідно направляти ресурси на підвищення конкурентоспроможності товару, що має найбільшу питому вагу (з вартості продажів) у програмі фірми.
Погодженість плану з параметрами зовнішнього середовища системи менеджменту забезпечується аналізом динаміки факторів зовнішнього середовища і дослідженням впливу цих факторів на планові показники.
Варіантність плану забезпечується розробкою не менше трьох альтернативних варіантів досягнення однієї й тієї ж мети і вибору оптимального варіанта, що забезпечує виконання запланованої мети з найменшими витратами на її розробку і реалізацію.
Економічна обґрунтованість плету є одним з найважливіших принципів планування. Остаточний вибір варіанта планових показників повинен здійснюватися тільки після проведення системного аналізу, прогнозування, оптимізації й економічного обґрунтування альтернатив.
Автоматизація системи планування ----- один із принципів планування, що вимагають застосування сучасних інформаційних технологій і комп'ютерної техніки, що забезпечують кодування інформації на основі її класифікації, єдність і системність інформації зі стадій життєвого циклу об'єкта планування, швидку обробку, надійне збереження і передачу інформації особі, що приймає рішення.
Принцип планування — забезпечення зворотного зв'язку системи планування —■ допускає можливість особи — споживача
її іанів («вхід» системи планування) представляти пропозиції про міну (коректування) планів при їхній розробці.
Виконати розглянуті принципи планування дуже важко, це можуть дозволити собі тільки великі фірми, що мають кваліфіковані кадри, сучасні інформаційні технології і необхідні ресурси. 1 ому кількість виконуваних принципів планування визначається ччладністю і кількістю товарів, що випускаються, і виконуваних послуг становищем і стійкістю фірми.
Структура і склад плану підприємства (об'єднання) включає
наступне:
•    план виробництва і реалізації продукції на річну програму робіт;
•    план матеріально-технічного забезпечення;
•    план   технічного   й   організаційного   розвитку   (розвиток техніки, технології і нової продукції);
•    план з праці і її оплаті (структура і розвиток персоналу, система оплати);
•    фінансовий план (баланси, оподатковування, кредити, плата за фонди, амортизація і т.п.);
•    план соціального розвитку колективу (ціннісні орієнтації, норми поводження, системи колективного користування і т.п.);
•    план з охорони природи і природокористування (контроль над середовищем, оздоровлення середовища).
Плани повинні розроблятися на основі передової технології, передбачати безперервність і спеціалізацію робіт, надійність до-■ яі пення запланованих результатів за умови дотримання якості продукції, що випускається, і правил техніки безпеки.
При визначенні змісту робіт виробничий менеджер повинен іигбічно розглянути психофізіологічні і технологічні фактори з метою вибору оптимального рівня спеціалізації праці.
Керівники виробництва повинні розуміти, що виробнича си-' ісма є одночасно соціальною і технічною, тому принципи прості ування робіт повинні включати наступні положення, харак-і > рні для соціотехнічного підходу:
•    робота повинна вимагати відомої напруги і містити елементи
розмаїтості;
•    необхідно, щоб на роботі можна було вчитися і продовжувати свою освіту;
•    робота повинна давати можливість реалізовувати у визначених межах технологію прийняття рішень;
•    результати роботи повинні знаходити визнання при гарній якості і певному ступені соціальної підтримки колективу;
•    необхідна реалізація певної залежності між результатами праці і соціальним станом особистості;
•    характер проектованої роботи повинен бути ув'язаний з бажаним майбутнім.
Пошук удосконалювання праці повинен йти безупинно, з урахуванням його спеціалізації, змістовності, ергономічних і по-ведінкових характеристик людини. При цьому необхідно враховувати застосовуваний інструмент, прийоми праці, умови навколишнього середовища (температура, шум, освітленість і т.п.), у якому виконується дана робота.
Плани розробляються як окремими цехами (об'єктами будівництва), так і в цілому з підприємства. Найбільш доцільною є розробка календарного плану роботи підприємства на всю річну програму робіт, названу ще виробничою програмою. Виробнича програма відображає основні напрямки і завдання розвитку підприємства в плановому періоді, виробничо-господарські зв'язки з іншими підприємствами, профіль, ступінь спеціалізації і комбінування виробництва.
Виконання виробничої програми може бути досягнуте двома шляхами:
•    екстенсивним методом — за рахунок збільшення кількості робітників, машин, механізмів;
•    інтенсивним методом — за рахунок підвищення продуктивності робітників, машин і механізмів.
Другий шлях, як правило, є більш ефективним, тому що він допускає з найменшими витратами досягти виконання виробничої програми.
Планові завдання з обсягу виробництва і реалізації продукції встановлюються самостійно на кожнім підприємстві за загальним обсязгом і номенклатурою, а іноді і з окремих продуктів, що випускаються, (машинам — у машинобудуванні, суднам — у суднобудуванні, будинкам у будівництві).
Вони включають продукцію основного виробництва, допоміжних і підсобних виробництв.
Одиниці виміру виробничої програми бувають натуральні (штуки, комплекти, квадратні метри, тонни і т.д.) і грошові (гривні, долари).
Виробничі програми складаються за товарним і валовим випуском, виходячи з наявного попиту.
До реалізованої продукції відноситься товарна, тобто цілком і отова, комплектна, цілком відповідна стандартам і ТУ продукції, що підлягає реалізації на сторону.
У товарну продукцію підприємства включається:
•    продукція основних цехів;
•    усі вироби широкого вжитку (виготовлені на даному підприємстві з нового матеріалу і відходів);
•    уся продукція допоміжних цехів, що випускається на сторону, (електроенергія, стиснене повітря, пара, інструмент, пристосування і т.п.);
•    капітальний ремонт устаткування і всі види послуг й продукція, що відпускається підприємствам на потреби власного капітального будівництва і ремонту ЖКГ й інші виробничі потреби підприємства;
•    уся продукція і напівфабрикати навчальних майстерень, якщо вона реалізовується на сторону;
•    усі види упакування, тари для основних виробів, якщо вони не враховані в собівартості виробу.
Крім випуску реалізованої товарної продукції, план підпри-( мства передбачає також зміни обсягу валової продукції. До ва-ювої продукції відносять усю товарну продукцію плюс зміни (приріст чи збиток) незавершеного виробництва.
Незавершене виробництво в грошовому вираженні являє собою вартість усіх заготовлених деталей, вузлів, а також не закінчених зборкою, обробкою, комплектуванням і випробуванням виробів, що на даний момент знаходяться в роботі, тобто (находяться на робочих місцях у проміжних коморах.
При складанні виробничої програми повинні бути враховані наступні умови:
•    терміни і технічні умови реалізації продукції;
•    стан технічної підготовки виробництва (терміни одержання креслень, технологічних карт, оснащення, нормативів);
•    наявність устаткування, площ, робітників відповідних спеціальностей і кваліфікації;
•    закінчення капітальних робіт з реконструкції підприємства, цеху;
•    умови МТО (терміни);
•    особливості виробництва окремих виробів, тривалості їх циклів, складових процесів (заготівельних, ливарних, обробних, складальних цехів і т.д.).
Перелік наведених питань знаходить своє втілення при плануванні завантаження виробничих потужностей і розробці календарного плану робіт, розроблених на загальних принципах формування виробничої програми.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить