Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Структурні рішення виробництва

Структурні рішення виробництва
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Структурні рішення виробництва

Виробництво як комплекс процесів, виконуваних на первинних рівнях виробничої системи, є основою для характеристики місця їхнього виконання, складу вихідних ресурсів, технологічного способу перетворення. їх варто розглядати в тісному зв'язку зі змінами потреб клієнтів, стану ринку і рівня освоєння високих технологій у виробничій сфері.
Сукупність організаційних і структурних рішень залежить від цілей, стратегій і напрямків підходу до процесу виробництва. Розрізняють орієнтацію на виготовлення продукту (традиційний підхід) і операційний підхід з орієнтацією виробництва на інтеграцію процесу від одержання замовлення клієнта до постачання йому виготовленої продукції (виробничий підхід) [5].
Виробничий підхід, прийнятий в управлінні, змінює і розширює традиційне розуміння процесів виробничих, технічних, економічних, управлінських служб, а також допоміжних і обслуговуючих виробництв організації.
Застосування цього підходу до побудови виробничих структур дозволяє орієнтувати їх на цільові проблеми, закріплювати за підрозділами операції на час досягнення поставленої мети, скорочувати кількість рівнів ієрархії. Цей підхід сприяє розширенно взаємозв'язків між підрозділами і створює широкі можливості для інтеграції, що забезпечує повноту інформації про потреби клієнтів і про виробничі (сервісні) процеси із задоволення цих потреб.
Базою формування виробничих структур організацій є виробничий процес виготовлення виробів. Складові фази цього процесу — заготівельні, обробні, складальні, дослідні — дозволяють перетворити вихідні ресурси в продукти чи послуги.
Основне виробництво складається із сукупності ведучих операцій процесу виготовлення виробу. Процеси з вироблення усіх видів енергетичних ресурсів, виготовлення і ремонту технологічно-і о оснащення, устаткування — відносяться до допоміжного виробництва. Процеси із складування, розподілу і відвантаження продукції замовнику покладені на різні обслуговуючі господарства.
Склад цехів і служб, що реалізують виробничий процес виготовлення виробу, форми їхніх взаємозв'язків формують виробничу структуру.
Для встановлення послідовності роботи цехів і служб виробництва складається графік виготовлення продукту. При складанні графіка робиться розгорнутий розрахунок тривалості циклу виготовлення продукту ланцюговим методом у порядку, зворотному ходу виробничого процесу. Від терміну передачі зразка продукту на випробування визначається час циклу загальної зборки, агрегатної зборки і т.д. Далі уточнюються цикли виконання окремих операцій, паралельність їхнього виконання з метою мінімізації загального циклу. Робота інших служб погодиться з планами і потребами основних цехів на основі випередження термінів початку робіт в основних цехах.
Графік виготовлення продукту є основою оперативного планування із запуску виробів у виробництво.
Виробнича структура знаходиться в постійному розвитку під впливом змін в техніці, технології, формах організації виробничих процесів.
При формуванні виробничих структур необхідно враховувати цілий ряд факторів, що визначають вимоги до побудови раціональних структур.
Фактори зовнішнього середовища — економічні, правові, науково-технічні, соціально-культурні, екологічні. Фактори внутрішнього середовища — мета і стратегії розвитку підприємства, ресурсні обмеження, продукція, технологія, чисельність персоналу, потужність виробництва й ін.
Однак вибір структурних рішень у виробництві пов'язаний, насамперед, з наступними факторами:
1)    форми спеціалізації і кооперування підрозділів;
2)    потужність, масштаб і орієнтація виробництва;
3)    розвиток техніки і технології;
4)    організаційне середовище;
5)    місце розташування виробництва.
Форми спеціалізації виробничих підрозділів. Розрізняють дві основні форми спеціалізації — технологічну і предметну.
Технологічна спеціалізація підрозділів характеризується груповим розташуванням однотипних робочих місць з виконання технологічно однорідних операцій з різними виробами.
Приклади структурних підрозділів, що використовують технологічну спеціалізацію: ковальський, ливарний, механічний, цех покрить, а також окремі групи капіталомісткого і високопродуктивного устаткування, які не економічно розосереджувати за різними підрозділами.
Предметна спеціалізація, характеризується концентрацією в структурних підрозділах однорідних чи різнорідних операцій, що забезпечують закінченість обробки виробу. Як різновид цієї спеціалізації використовують предметно-подетальну і предметно-вузлову спеціалізацію цехів з неповним циклом виготовлення продукції.
Структурні підрозділи, що використовують предметну спеціалізацію, розрізняються за ознаками класифікації виготовлених виробів. Наприклад, за однорідністю конструкції виробів — підрозділи стандартних виробів (гайки, болти, шестерні); за застосовуваним до устаткування і розмірів виробів — підрозділ штампування великих деталей і підрозділ штампування дрібних деталей і т.д.
При предметно-технологічному (змішаному) характері виробництва заготівельні цехи — ковальські, ливарні, пресові, штампувальні — спеціалізуються за технологічним принципом виконання робіт, а обробні — за предметним (рис. 3.2) [1].
Спеціалізація і кооперування при виробництві виробів приводять до скорочення структурних підрозділів і спрощення їхніх взаємозв'язків. Виробництво може спеціалізуватися на одній з фаз виробничого процесу, наприклад, зборка виробів чи механо-обробка. Однак виробництво може спеціалізуватися і на всіх фазах виробництва виробу від одержання замовлень клієнтів до постачання виробу замовнику.
Широка спеціалізація, до якої в даний час прагнуть багато підприємств, дозволяє мінімізувати витрати, скоротити час циклу виробництва виробу, підвищити його якість і конкурентоспроможність.
Однак перспектива світового рівня розвитку організації — це вузькоспеціалізований завод.
Що стосується орієнтації виробництва, то ускладнення предметної спеціалізації приводить в свою чергу до збільшення кількості виробничих процесів з випуску наукомістких і капіталомістких виробів.
Виробнича структура таких підприємств орієнтована на розвиток технологій і вимагає формування виробничих підрозділів із твердою прив'язкою до технологічного процесу.
У той же час є безліч підприємств, що виготовляють кілька простих однорідних видів продукції, з орієнтацією виробничої структури на продукт.
Складність продукту і складність виробництва формують орієнтацію виробничих підприємств і впливають на прийняття структурних рішень.
Розвиток техніки і технології в результаті науково-технічного прогресу приводить до змін:
•    форм організації виробничих процесів і їхньої структури;
•    пропорцій між фазами (стадіями) виробництва;
•    ступеня змінюваності продукції і її модифікацій.
Розвиток техніки і технології також сприяє впровадженню гнучких систем (групової технології), що в свою чергу розвиває структуру виробничих систем, поєднуючи на основі автоматизації усі фази життєвого циклу створення продукту.
Організаційне середовище й елементи, що його формують, наприклад, організаційна (управлінська) культура виробництва, характеризують потенційні можливості розвитку виробничої структури зсередини і створюють передумови для формування нових структурних підрозділів.
Місце розташування виробництва і структурних підрозділів часто визначається вимогою клієнтів з виготовлення продукції в тій чи іншій країні. Глобалізація виробничої бази передбачає розміщення нових виробництв у країнах, де можливо забезпечити мінімум витрат у першу чергу за рахунок дешевих ресурсів і близькості до ринку споживання.
Типізація видів виробничих структур характеризується рівнями с і ректуризації його елементів і базових параметрів угруповання.
Вибір виду виробничої структури на першому рівні структуризації — рівні виробничого підприємства — залежить від тако-і о базового параметра угруповання, як операція.
Розрізняють наступні види структуризації:
1)    технологічну;
2)    предметну (продуктову);
3)    ресурсну;
4)    територіальну;
5)    мережну.
Прогресивним напрямком у розвитку структур підприємства < мережні виробничі структури, що можуть бути сформовані при розукрупненні сформованих структур виробництва чи при проектуванні нових підприємств.
При проектуванні автомобільного заводу передових технологій у м. Мелфі фірми Паї (Італія) була прийнята мережна виробнича структура. Ядром структури є завод зі складальною спеціалізацією виробництва.
На цій же виробничій площі заводу розташувалася мережа з 22 самостійних заводи різних фірм, що спеціалізуються на виготовленні комплектуючих виробів для складального виробництва. Це дозволило реалізувати систему «точно в термін» з постачанням матеріальних ресурсів на робочі місця в основному виробництві за 40 хв. до реалізації цих ресурсів [5].
Другий рівень структуризації  видів виробничих структур підноситься до рівня виробництва, де формуються елементи його структурних підрозділів. Базові параметри угруповання формуються за:
•    географічним сегментом ринку;
•    виробом;
•    процесом.
При угрупованні за географічним сегментом ринку формуються виробництва для обслуговування специфічної зони ринку. Окремий завод робить велику частину продукції організації і постачає обмежену географічну область. На таких виробництвах можлива значна економія на транспортних витратах у загальних витратах виробництва, особливо якщо виріб має великий обсяг і вагу чи інші специфічні властивості. Крім того, з'являється можливість задовольняти потреби місцевого ринку і забезпечувати швидку доставку продукції замовнику.
При угрупованні за виробом кожен виріб цілком виробляється на окремих заводах (виробництвах). Цей децентралізований підхід приводить до вузької спеціалізації праці, матеріалів і устаткування, дозволяє заощаджувати на масштабі виробництва і дозволяє домогтися більш низьких витрат у порівнянні з виробництвами широкого профілю.
Ці базові параметри угруповання — за географічним сегментом ринку і за виробом — поєднують елементи первинних підрозділів виробництва (заводу) у вертикальний вид структури.
При угрупованні за процесом формуються виробництва, якщо кінцевий виріб, що виготовляється, має численні компоненти. Виробнича структура в цьому випадку має горизонтальний вид. Наприклад, в автомобільному виробництві широко розвинутий цей підхід із створення окремих заводів з виробництва кузовів, причепів, радіаторів, двигунів. Виробничий процес виготовлення окремого компонента цілком проходить на одному заводі. Основна перевага — висока спеціалізація при порівняно невеликих обсягах виробництва. Однак тут потрібна чітка координація виробництв зі всієї системи процесу виготовлення продукту в цілому на всіх рівнях організації.
ВАТ «Завод електроніки і механіки» («ЗЕ і М») у Росії спеціалізується на розробці, виробництві, сервісному обслуговуванні засобів автоматизації і регулювання технологічних процесів в АСУТВ, приладів промислового контролю.
Номенклатура комплектуючих виробів складає близько 5 тис. позицій, матеріалів — 8 тис, деталей і вузлів власного виготовлення — близько ЗО тис. позицій.
Виробничі цехи спеціалізовані за технологічною ознакою з організацією в складі цехів предметно замкнутих ділянок.
У своїй структурі ВАТ «ЗЕ і М» має 7 структурних виробничих підрозділів. Заготівельне виробництво складається з 4 структурних одиниць як з технологічною, так і з предметною формами спеціалізації.
В свою чергу традиційні горизонтальні і вертикальні угруповання структурних підрозділів, так само, як і на першому рівні, можуть бути технологічними, предметними, ресурсними, територіальними.
Через численність переробки ресурсів і номенклатури продукції на багатьох виробництвах виникають вертикальні угруповання, при яких поєднуються всі (чи значна частина) підрозділів, що беруть участь на різних етапах у виробництві тієї чи іншої  групи кінцевої продукції виробництва.
Такі угруповання вертикального типу часто називають «системою бізнес-одиниць». Вхідні у вертикальне угруповання підрозділи також можуть бути сформовані за одним з чотирьох перерахованих вище способів.
На третьому рівні структурних підрозділів виробництва — цех, ділянка — базовим параметром є форма обробки. Розрізняють наступні форми обробки:
•    за виробом;
•    за процесом;
•    групова форма (гнучке виробництво).
Побудова структурних підрозділів з використанням параметра угруповання — форми обробки за виробом — - особливо важливо в масовому виробництві при виготовленні високо стандартизованих виробів чи послуг, що вимагають стандартних (повторюваних) виробничих операцій зі спеціалізацією праці й устаткування. Невелика номенклатура виробів дозволяє формувати   структурні  ПІДРОЗДІЛИ   В   ПОСЛІДОВНОСТІ  виконання   технічного процесу за продуктивністю чи складальними лініями (конвеєрами).
У невиробничому середовищі (готелі, ресторани) — це лінія розташування блюд при так званому «шведському столі». Автоматична мийка машин використовує повторюваність операцій з обробки автомобілів і т.д.
Побудова структурних підрозділів при формі обробки за процесом використовується у виробництвах виробів чи послуг ІІ значною розмаїтістю технологічного процесу. При цьому формуються підрозділи чи функціональні групи, у яких виконуються подібні виробничі операції. Наприклад, механічний цех має окремі ділянки для очищення, різання, свердління, шліфування і т.д.
Різні вироби, крім відмінності в обробці, можуть вимагати і різної послідовності дій, що приводить до необхідності формування структурних підрозділів, які забезпечують-навантаження і транспортування виробів.
Побудова структурних підрозділів за процесом використовується й у сфері послуг. Це лікарні, бібліотеки, станції технічного обслуговування, університети і т.д.
Університети формують окремі факультети і/чи кафедри з вивчення певної галузі науки: економіка, техніка, математика і т.д. Лікарні організують підрозділи з реанімації, хірургії, педіатрії і т.д. Групова форма обробки, використовувана при формуванні структурних виробничих підрозділів, поєднує в собі багато переваг створення підрозділів на основі виробу чи процесу. Завдання структурних підрозділів стають більш гнучкими й ефективними.
Групова форма побудови підрозділів виробництва (цехів) виникла як потреба підвищення вимог до задоволення запитів споживачів і скорочення часу виконання замовлень, а також прискорення процесів відновлення продукції і технології.
Структурні підрозділи при груповій формі одержують велику самостійність у прийнятті виробничих рішень як усередині груп, так і при взаємодії з іншими групами. Це, наприклад, рішення з поліпшення змісту і функціонування виробничої системи аж до зупинки процесу виробництва і з його коректування в процесі функціонування. Такі структурні підрозділи називаються також «Бригадні структури організації робіт і управління».
Найбільш перспективними при формуванні бригадних структур є структури на основі виробничих осередків і групової технології. Виробничі осередки утворюються угрупованням операцій, необхідних для виробництва подібних виробів. При цьому устаткування групується таким чином, щоб поєднувалися всі операції, необхідні для групи схожих частин, утворюючи осередки.
Робота підрозділів робочих груп на основі виробничих осередків дозволяє зменшити кількість навантажувальних і транспортувальних операцій і обсяг запасів комплектуючих. Однак перехід до осередкової форми роботи підрозділів може зажадати перепланування і переміщення устаткування в структурних підрозділах.
Групова технологія є розвитком осередкового виробництва і характеризується наступним угрупованням виробів з подібними виробничими характеристиками в сімейства, а це вимагає систематичного аналізу значної кількості даних для визначення сімейств виробу.
Автоматизована версія осередкового виробництва дозволяє формувати гнучкі виробничі системи.
Розвиток виробничих структур не можна розглядати ізольовано від сформованих організаційних структур управління у виробництві, тому що виробничі структури є лише об'єктом управління. Раціональна структура апарату управління є основою 11ланомірної і ритмічної роботи виробничої структури. На розвиток структур управління впливає ряд факторів, серед яких виробнича структура, трудомісткість і складність управлінських робіт, а також вимоги ринку. Розмаїтість і особливості виробництва зумовлюють необхідність застосування різних видів і типів органіці цінних структур управління.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить