Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Основи формування технічної і соціальної політики підприємства

Основи формування технічної і соціальної політики підприємства
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Основи формування технічної і соціальної політики підприємства

Політика підприємства — генеральна лінія, що включає систему заходів стратегічного і тактичного характеру в якій-небудь галузі діяльності фірми (технічній, фінансовій, соціальній, зовнішньоекономічній і т.д.).
Технічна політика фірми — генеральна лінія, проведена керівництвом підприємства в галузі підвищення якості продукції, ресурсозбереження, організаційно-технічного розвитку виробництва як компонентів цільової підсистеми системи менеджменту. Вона спрямована на досягнення цілей в галузі забезпечення конкурентоспроможності товарів, що випускаються, технологій, виробництва й інших об'єктів управління фірми.
До основних складових технічної політики фірми можна віднести:
•    розробку стратегій підприємства, у яку повинна бути закладена ідеологія технічної політики;
•    проведення маркетингових досліджень з метою визначення конкурентоспроможності товарів, що випускаються, і розробки, стратегічних заходів для досягнення конкурентоспроможності товарів у майбутньому;
•    проведення НДДКР із створення конкурентоспроможних товарів й інших об'єктів фірми;
•    організаційно-технологічну підготовку виробництва нових товарів;
•    організацію і виробництво нових товарів;
•    формування і реалізацію стратегії ресурсозбереження.
З усіх перерахованих складових технічної політики фірми найбільший інтерес для нас являє собою ресурсозбереження, що нарівні з якістю являє собою найважливіший компонент виробничого менеджменту (перші п'ять завдань технічної політики розглядаються в курсах «Маркетинг», «Стратегічне управління», «Інноваційний менеджмент»),
Україна за ефективністю використання ресурсів значно відстає від промислово розвинутих країн. Наприклад, ефективиість використання електроенергії в нашій країні приблизно в іна рази нижча, ніж у США. Україна відстає і за коефіцієнтом видобутку з надр корисних копалин, використання технологічного устаткування і машин, трудових ресурсів, оборотних коштів.
І, як наслідок, через відсутність засобів на якісне відтворення основних складових потенціалу країни росте питома вага зношених основних фондів, екологічно небезпечних об'єктів, знижується частка конкурентоспроможної продукції.
До основних факторів ресурсозбереження на рівні підприємства можна віднести: технічні, організаційні і соціально-економічні.
Технічні фактори ресурсозбереження виявляються і залежать від:
•    застосування технологій, що забезпечують мінімальні втрати матеріалів;
•    застосування (відновлення) устаткування, що вимагає оптимальної витрати матеріалів;
•    поліпшення якості застосовуваних ресурсів і створення матеріалів із заздалегідь заданими властивостями;
•    удосконалювання технічної бази, транспортування і збереження матеріальних ресурсів;
•    удосконалювання технологічних режимів переробки сировини і матеріалів;
•    створення експериментальної бази для моделювання витрат ресурсів.
Організаційні фактори ресурсозбереження включають [1]:
•    удосконалювання організації обліку постачань і використання ресурсів;
•    скорочення циклу від одержання до використання ресурсів;
•    підвищення якості ремонту технологічного устаткування, машин і механізмів;
•    удосконалювання організації виробництва і приватизації и з ощадливої втрати ресурсів;
•    організація вторинного використання ресурсів;
•    розробка і впровадження організаційно-технічних заходів щодо економії ресурсів.
Соціально-економічні фактори ресурсозбереження допускають:
•    застосування до управління ресурсами наукових підходів менеджменту:
поліпшення умов праці і відпочинку працівників;
•    застосування заходів стимулювання і відповідальності за економію;
•    здійснення заходів соціально-психологічного характеру з економії ресурсів.
Фактори ресурсозбереження реалізуються у вигляді заходів, спрямованих на досягнення одиниці корисного ефекту з кожного варіанту в порівнянні з замінним.
Аналіз залежності між якістю товару і сукупних витрат за його життєвий цикл (починаючи з маркетингу і закінчуючи утилізацією після використання) показує, що крива рівня якості росте практично пропорційно витратам, а після визначеного рівня якості (приблизно відповідного періоду зрілості товару) на кожну одиницю якості вимагаються ресурси, що зростають у геометричній прогресії.
У зв'язку з цим певний інтерес являє собою матриця «Якість-ресурсоємність», що дозволяє на основі її даних попередньо визначати напрямок розвитку товару (рис. 3.1).
Соціальна політика фірми — генеральна лінія, що включає систему заходів у галузі соціального розвитку колективу й охорони навколишнього середовища як компонентів системи менеджменту.
Соціальна політика спрямована на досягнення цілей в галузі створення нормальних умов праці і відпочинку працівників, забезпечення безпеки на виробництві, в дорозі і побуті, задоволення і розвиток потреб працівників, зміцнення їхнього здоров'я, збереження екосистеми (повітряного басейну, ґрунту, водних ресурсів, флори і фауни).
Ступінь реалізації соціальної політики фірми визначається певними показниками, що залежать від безлічі факторів: характеру продукції, що випускається, комплексності і складності технології, розміщення підприємства, його складності, географічного розташування підприємства і віку, кількості працюючих, їхніх демографічних характеристик і т.д.
До складу обов'язкових показників соціального розвитку підприємства повинні бути включені наступні:
•    ступінь відповідності безпеки праці встановленим нормативам;
ступінь забезпеченості робочих місць виробничими площами і задоволення соціальних, виробничих потреб працівників в об'єктах відпочинку, особистої гігієни, харчування й ін.
•    ступінь задоволення соціальних, побутових потреб працівників у житлі, транспортних засобах, об'єктах охорони здоров'я, освіти, дошкільних установ і т.п.
•    ступінь відхилення показників екологічності і ергономічності робочих місць від установлених нормативів (за рівнем температури, шуму, вібрації, запиленості, освітленості, швидкості повітря, радіоактивності);
•    втрати робочого часу через хвороби працівників;
•    показник травматизму;
•    середня заробітна плата працівників за категоріями;
•    плинність кадрів за категоріями;
•    середня тривалість життя працівників за категоріями;
•    ступінь відхилення показників екологічності середовища проживання від установлених нормативів за вмістом в повітрі, воді і ґрунті екологічно шкідливих домішок;
•    частка розрахункового прибутку підприємства, що направляється на заходи щодо соціального розвитку колективу;
частка прибутку, що направляється на охорону навколишнього природного середовища.
На основі аналізу фактичного стану параметрів соціального розвитку підприємства й охорони навколишнього і природного середовища, порівняння їх з міжнародними, державними, галузевими і регіональними нормативами (критеріями, показниками, вимогами) керівництво фірми повинно визначити відставання (вузькі місця) у даній галузі і розробити систему заходів для їх ліквідації.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить