Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Сучасні методи прискореного проектування продукції

Сучасні методи прискореного проектування продукції
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Сучасні методи прискореного проектування продукції

Необхідність розробляти нову продукцію і швидко виводити її на ринок збуту — це завдання, з яким зіштовхуються виробники в будь-якій галузі промисловості, від виготовлювачів комп'ютеріоцільно його виділити і розглянути більш докладно (розділ 6 даного посібника).них чіпів до компаній, що торгують картопляними чіпсами. Замовникам фірм, що виготовляють чіпи, наприклад, компаніям з випуску комп'ютерної техніки, для їх виробництва, що постійно розвивається, потрібні все більш могутні напівпровідники. Виробникам продуктів харчування, щоб зберігати чи збільшувати свою частку в обороті роздрібного ринку, приходиться робити все можливе, щоб постійно пропонувати своїм споживачам смачні новинки.
Предмет розгляду даної глави прискорені способи проектування продукції і вибору технології, па основі яких потім організується виробництво (рис. 2.2).
Як видно з наведеного рисунка, у цьому процесі задіяні три основні функції: маркетинг, розробка продукції і її виробництво. Маркетинг відповідає за пропозицію ідей щодо нових видів продукції і за збір інформації про технічні характеристики наявних на ринку товарів. Розроблювачі продукції несуть відповідальність за обґрунтованість технічної концепції продукції і досконалість остаточного проекту. Виробництво відповідає за вибір чи модифікацію технологічних процесів, які призначаються для випуску обраною чи розробленою компанією нової продукції.
На стадії вивчення потреб ринку необхідно впевнитися, що попит1 на продукт дійсно існує, і точно визначити, які характеристики виробу потрібні ринку. Нові продукти найчастіше і виникають за рахунок ринкового поштовху, коли дослідники знаходять незадоволені потреби споживачів. Оскільки потреби вже існують, їх можна досконально вивчити і далі продовжувати, уже маючи твердий ґрунт під ногами, пе забуваючи, втім, і про те, що конкуренти можуть робити те ж саме.
Процес розробки продукції забезпечує взаємозв'язок між потребами і чеканнями споживача конкретного товару й операціями, необхідними для його виробництва. У процесі розробки надзвичайно важливо вміти оперативно реагувати на будь-які зміни в чеканнях споживачів, що стосуються розроблювальної продукції, а також на динамічні зміни, зумовлені науково-технічним прогресом. І, нарешті, при розробці нової продукції варто прагнути до обліку місцевих преференцій (переваг) у глобальному ринку [1].
Розробка нових видів продукції обіцяє компанії неймовірні потенційні можливості, але реалізувати ці можливості — завдання дуже складне. Процес розробки пової продукції являє собою складний комплекс різних видів діяльності, найтіснішим чином пов'язаних з більшістю інших бізнес-функцій. На рис. 2.3 зображені фази (стадії) типового проекту з розробки нової продукції.
На перших двох фазах — розробка концепції і планування продукції проводиться комплексний аналіз інформації про можливості ринку збуту, умови конкуренції, технічні можливості і вимоги до нового товару. На основі такого аналізу визначається структура нового продукту. У структурі враховується концептуальний задум, місткість ринку, очікуваний рівень досконалості продукту, інвестиційні вимоги і фінансові наслідки виходу па рийок нового товару. Крім того, перш ніж прийняти програму розробки нової продукції, компанії звичайно намагаються одержати підтвердження правильності нової концепції, застосовуючи пробний продаж цієї продукції на невеликих ринках. Таке тестування може передбачати виготовлення дослідних моделей і обговорення їхніх якостей з потенційними споживачами.
Складання концептуального проекту чи ескізу майбутнього продукту, можливо, є найбільш творчою стадією процесу. Як і мозкову атаку, складання концепцій найкраще проводити в більш-менш спокійній атмосфері, без зайвої критики, і тільки після закінчення оцінювати здійсненність проектів. Кращий з них переходить на стадію розробки робочого проекту, коли складаються креслення, переліки деталей і комплектуючих, технологічні процеси, технічні умови на проведення дослідів і так далі.
Після схвалення проект створення нової продукції вступає у фазу детальної інженерної розробки. її основним завданням є конструювання, проектування і виготовлення діючих дослідних зразків, а також розробка інструментів і устаткування, що будуть використовуватися для виробництва даної продукції в комерційних масштабах.
Чим менше деталей, технологічних процесів і технологій використовується у виробництві, тим більш рентабельними будуть операції. При наявності деякої кількості процесів, застосовних до всіх продуктів, підвищується завантаження як виробничих потужностей, так і робочої сили, поліпшуються навички працівників і з'являється потенціал для інвестицій у проектування робочих процесів з метою максимізації ефективності.
Коли для виробництва різних продуктів потрібна велика кількість різних технологічних процесів, завантаження заводу буде низьким, а часта зміна діяльності приведе до зниження продуктивності праці і погіршення виробничих навичок.
З економічної точки зору нема рації вкладати гроші в підвищення ефективності рідко використовуваних процесів.
Аналогічним чином менша кількість використовуваних деталей і матеріалів веде до скорочення запасів, зменшення кількості постачальників, з якими повинна працювати фірма, і до менш частих постачань у порівнянні з організацією, що витрачає ті ж суми грошей на більшу кількість різних компонентів. Економія при цьому може бути значною.
Саме з цих причин організації і вступають на шлях скорочення номенклатури виробів. Ціль програми скорочення номенклатури полягає в тім, щоб зменшити кількість різних найменувань виробів, які організація зберігає в запасі. Оскільки з відмовленням від рідко використовуваних, але важливих компонентів чи зі скороченням кількості варіацій того самого об'єкта без ретельного аналізу наслідків пов'язаний великий ризик, завдання скорочення номенклатури звичайно доручають спеціальній команді з представників відділів проектування, виробництва, продажів, забезпечення якості і закупівель. Дійти згоди між усіма цими підрозділами дуже складно, тому програми скорочення номенклатури звичайно вимагають багато часу і грошей.
Розглянемо номенклатуру звичайних шурупів. Ігноруючи варіації з діаметром і довжиною, будемо враховувати, що існують, як мінімум, чотири матеріали (латунь, м'яка сталь, хромовані, оцинковані), два типи голівки (напівкруглі і плоскі) і три типи пазів — всього двадцять чотири комбінації для кожного розміру. Очевидно, що для багатьох завдань однаково добре підійдуть шурупи різних типорозмірів, їхньому застосуванню заважають лише звички і сформовані традиції. Потрібно враховувати і вартість. Наприклад, хромовані шурупи підійдуть практично для будь-якої операції, але вони ж є і найдорожчими.
Як правило, починають з найменш ходового запасу і дивляться, чи можна від нього відмовитися. Далі запаси класифікуються за ступенем користування ними. Якщо дві чи більше одиниці змісту служать одній і тій же меті, одну чи, відповідно, кілька з них можна видалити. Саме під час цього процесу потрібно бути максимально обережним, з огляду на інтереси покупців, якість продукту і витрати. Особливо гостро питання відповідності розмаїтості потребам ринку стоїть в роздрібній торгівлі. Магазину господарських товарів жилося б набагато легше, якби всі його покупці купували фарбу в банках по три літри.
У виробництві номенклатура виробів, якщо її не контролювати, має тенденцію збільшуватися [5]. Чи, як говорять американські фахівці: «Краща деталь — це відсутність деталі» [4]. Витрати на скорочення розмаїтості — як фінансові, так і у вигляді погіршення взаємин між відділами настільки великі, що буде вигідніше контролювати номенклатуру із самого початку. Для цієї мети найкраще підходить політика стандартизації.
Основу детальної інженерної розробки складає цикл «проектування - модель — тестування». У цьому циклі, визначені раніше концепції продукції і технологічного процесу, втілюються в робочій моделі, що може бути або комп'ютерною, або у фізичній формі. Модель проходить тестування, у якому імітуються реальні умови експлуатації майбутньої продукції. Якщо модель не відповідає наміченим експлуатаційним характеристикам, інженери змінюють конструкцію чи усувають недоробки, після чого цикл «проектування — модель — тестування» повторюється знову. Фаза детальної інженерної розробки завершується «здачею проекту», що означає, що дана модель відповідає всім пропонованим до неї вимогам.
Після цього компанія переходить від фази інженерної розробки до фази експериментального виробництва. Спочатку на виробничому устаткуванні виготовляються і випробуються окремі комплектуючі, котрі потім збираються в систему і тестуються в заводських умовах. На фазі експериментального виробництва виготовляється дослідна партія продукції, перевіряється здатність нових чи модифікованих виробничих процесів випускати дану продукцію в комерційному обсязі. На цій стадії весь необхідний інструментарій і устаткування повинні бути готові до виробництва, а постачальники деталей і комплектуючих — до їх постачань у потрібних обсягах. Саме на цій фазі розробки нової продукції відбувається інтеграція всіх елементів виробничої системи: проекту, результатів інженерного проектування, модернізованих інструментів і комплектуючого устаткування, порядку зборки, виробничого контролю робітників-операторів і техніків.
Заключною фазою створення нового продукту є нарощування виробництва і досягнення проектної потужності. До цього часу виробничий процес модернізований і налагоджений, але необхідно ще забезпечити його стабільність при виробництві великих партій продукції. На цій фазі виробництво починається з випуску незначних обсягів; потім, у міру того, як компанія переконується в тім, що може робити продукцію без збоїв (а постачальники — вчасно поставляти комплектуючі), а також у тім, що маркетингові служби здатні забезпечити її збут, випуск поступово збільшується.
Проекти з розробки нової продукції дуже рідко реалізуються зовсім ізольовано; вони, як правило, взаємозалежні. Крім того, щоб проект був ефективним, необхідно, щоб він органічно вписувався в загальну виробничу структуру підприємства. Варто пам'ятати, що в різних проектах можуть бути задіяні ті самі найважливіші компоненти організаційної структури і над ними нерідко працюють ті самі проектні групи. Необхідно також враховувати, що досить часто від нової продукції потрібно, щоб вона була як конструктивно, так і функціонально сумісна з вже освоєною продукцією фірми.
Останнім часом для прискорення процесу розробки нової продукції багато компаній широко використовують так званий метод спільного проектування (Сопсиггепі Еп§іпеегіп§ — СЕ). На відміну від простого, послідовного, фаза за фазою, виконання розробки, при системі СЕ робиться натиск на між функціональній інтеграції й одночасному, спільному проектуванні різних видів продукції і призначених для їхнього виробництва технологічних процесів.
Спільне проектування ґрунтується на програмній інтеграції різних груп, що беруть участь у проекті. Останнім часом з'явилося три типи груп: групи управління програмою, технічні групи і проектно-виробничі групи. Якщо проект характеризується підвищеною складністю, знадобиться сформувати ще інтеграційну групу, яка поєднує зусилля різних проектно-виробничих груп. Іноді створюються також спеціальні групи для вивчення конкретних проблем, наприклад, дослідження нових технологій.
Основною перевагою методу СЕ є значне скорочення термінів реалізації проекту. Одночасність інженерних розробок означає рівнобіжне виконання різних фаз проекту, наприклад, під час розробки ринкової концепції і структури продукту виконується проектування, як продукту, так і виробничих процесів. Найважнішою умовою ефективності даного методу є постійний обмін  інформацією з електронної пошти або безпосередньо на зборах членів груп, а також використання всіма учасниками проекту єдиних баз даних. Так, наприклад, у компанії Нен:1еґІ-Раскагсі постійно працює кілька чітко сформованих груп технологічного профілю, що функціонують паралельно, і є частиною стратегії цієї компанії. Кожна така група займається розробками в одній з технологій, найбільш важливих для освоєння нових видів продукції компанії Неп'їеіі-Раскагсі (рис. 2.4).
Економія часу в результаті рівнобіжного, а не послідовного виконання різних етапів проекту, може бути дуже значною. Вона досягається не тільки завдяки поєднанню виконання робіт, але й завдяки скороченню кількості помилок, що можуть з'являтися на одній з фаз і не виявляються аж до останньої стадії проекту.
Дуже багато чого підтверджує, що безупинне генерування потоку пової продукції надзвичайно важливе для підтримки ефективної присутності компанії на ринку збуту. Для того, щоб домогтися успіху, фірми повинні оперативно реагувати па зміну запитів споживачів і дії своїх конкурентів. Здатність швидко і точно ідентифікувати потенційні можливості, зосередити зусилля па розробці нової продукції і технологій і вчасно виводити продукцію на ринок збуту неймовірно важлива для будь-якої компанії. Однак це варто робити не тільки швидко, але й ефективно. Крім того, оскільки методи створення нових видів продукції і технологій постійно удосконалюються, а тривалість існування моделі на ринку і її життєвий цикл скорочуються, сьогодні фірма повинна реалізувати більше проектів із створення нової продукції, ніж раніше, і при цьому використовувати менше ресурсів.
Так, наприклад, на автомобільному ринку США кількість моделей і ринкових сегментів збільшилася за останніх 25 років настільки, що для збереження своєї частки в ринку збуту, автомобілебудівним компаніям приходиться реалізовувати в чотири рази більше проектів нових моделей, ніж раніше. Одночасно менші обсяги випуску моделей і більш короткі терміни їхнього існування на ринку неминуче вимагають різкого скорочення споживання ресурсів. Щоб зберегти конкурентоспроможність, будь-яка сучасна фірма повинна постійно й ефективно займатися інженерними розробками, проектуванням і створенням нових моделей.
Критерії ефективності створення нових видів продукції можна розділити на три основні категорії: критерії, пов'язані зі швидкістю і частотою виходу нової продукції на ринок, критерії оцінки продуктивності створення нової продукції і критерії оцінки якості реально виведеної на ринок продукції (табл. 4.2).
У сукупності всі ці критерії — час, продуктивність і якість -— визначають загальну ефективність процесу створення нової продукції, а в комбінації з іншими видами діяльності (збуту, виробництва, реклами й обслуговування споживачів) — ступінь впливу конкретного проекту на ринок.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить