Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Суть виробничої стратегії

Суть виробничої стратегії
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Суть виробничої стратегії

Виробнича стратегія (Ргосіисііоп Зітаіе§у) полягає в розробці загальної ПОЛІТИКИ І планів використання ресурсів фірми, націлених на максимально ефективну підтримку її довгострокової конкурентної стратегії. Виробнича стратегія, у сукупності з корпоративною стратегією (Согрогаїе 8їга1е§у), охоплює весь спектр діяльності компанії і допускає довгостроковий процес, що покликаний забезпечити фірмі можливість швидко реагувати на будь-які неминучі зміни в майбутньому.
Виробнича стратегія — це підсистема корпоративної стратегії, представлена у вигляді довгострокової програми конкретних дій зі створення і реалізації продукту організації. Ця підсистема передбачає використання і розвиток усіх виробничих потужностей організації з метою досягнення стратегічної конкурентної переваги.
Під час обговорення даної стратегії тут ми переважно торкаємося процесів у сфері матеріального виробництва. Однак варто пам'ятати, що виробнича стратегія в сфері послуг багато в чому аналогічна стратегії на виробництві, особливо якщо компанія падає послуги, пов'язані з матеріальними постачаннями.
Виробнича стратегія виражається в прийнятті рішень, пов'язаних з розробкою виробничого процесу й інфраструктури, необхідної для його підтримки. Розробка процесу полягає у виборі придатної технології, складанні тимчасового графіка процесу, визначенні товарно-матеріальних запасів, а також способу розміщення даного процесу. Рішення, пов'язані з інфраструктурою, стосуються систем планування і управління, способів забезпечення якості і контролю якості, структури оплати праці й організації виробничої функції компанії.
Виробничу стратегію можна розглядати як складову частину загального процесу планування, що забезпечує відповідність завдань виробництва завданням більш широкої організаційної структури.  Оскільки завдання  більш  широкої організаційної структури з часом мають тенденцію змінюватися, виробнича стратегія також повинна розроблятися з врахуванням можливих майбутніх змін потреб покупців. Виробничі можливості будь-якої фірми можна розглядати як деякий портфель можливостей, що найбільш точно підходять для адаптації до мінливих запитів клієнтів фірми щодо її продукції і/чи послуг [1].
Для багатьох організацій, зокрема для промислових компаній, виробництво того чи іншого продукту, як правило, є найбільш складною і масштабною діяльністю.
Тому ятя таких організацій (і особливо ятя українських промислових підприємств) адекватною структурою діяльності виявляється та, у якій виробництво є головним компонентом. Уданому випадку під адекватністю мається па увазі відповідність даної ідеї способу мислення вищих і середніх менеджерів українських підприємств.
Виробнича діяльність самим тісним чином пов'язана зі всіма іншими основними видами діяльності організації: фінансовою діяльністю, маркетингом, діяльністю служби персоналу і т.д.
Виробнича стратегія складно взаємозалежна зі всіма іншими стратегіями основних підсистем організації, що являють собою елементи її внутрішньої діяльності. А крім того, стратегія розвитку виробництва зав'язана і на безліч факторів зовнішнього середовища організації [2].
Отже, кінцева ефективність виробничої стратегії зумовлена не тільки її власним змістом, але й тим, наскільки комплексно й органічно вона взаємозалежна зі всіма іншими спеціалізованими стратегіями організації.
Системна взаємодія з різними спеціалізованими підрозділами організації необхідна і для якісної розробки виробничої стратегії. Так, фахівці з маркетингу повинні забезпечувати розроблювачів виробничої стратегії інформацією і про реалізацію продукту, і про його збут па відповідних ринках; технологи повинні повідомляти про новинки і всі інші значні зміни на ринку технологій і т.д.
Мета і критерії. Ведучий елемент виробничої стратегії, так само як і будь-якої іншої спеціалізованої стратегії,  це її особливі стратегічні цілі. При правильно поставленому процесі розробки корпоративної стратегії система цілей виробничої стратегії повинна логічно випливати з міні стратегії організації, а якщо говорити більш конкретно, то з визначених основних стратегічних цілей 1 -го рівня. 1 при цьому система цілей виробничої стратегії формує свою особливу виробничу галузь загального дерева стратегічних цілей організації.
При використанні конкретної послідовності дій у даному посібнику методика формування виробничої галузі загального дерева стратегічних цілей організації може бути наступною.
Крок 1. Визначення формату загального дерева стратегічних цілей організації. Можна встановити, наприклад, чотирьох рівневе дерево.
Крок 2. Встановлення загальної менш з виробництва. На рівні 1 задається тільки одна так звана стратегічна мета з виробництва.
Крок 3. Визначення основних цілей виробничої стратегії. На рівні 2 задаються цілі, що цілком відповідають основній стратегічній мсті встановленого формату виробничої стратегії.
Крок 4. Завдання стратегічних вказівок з виробництва. На рівні 3 задаються конкретні стратегічні вказівки з виробництва, що цілком відповідають вказівкам встановленого порядку розробки виробничої стратегії.
Постановка цілей виробничої стратегії здійснюється відповідно до визначених критеріїв. Найчастіше в якості їх беруться наступні чотири:
1) витрати на виробництво продукту;
2) якість виробництва;
3) якість виробничих постачань;
4) відповідність виробництва попиту чи так звана «гнучкість за попитом».
При системній оцінці виробничих витрат як для стратегічних, так і для тактичних цілей звичайно використовують показники:
• питомі витрати живої праці і матеріалів;
• фондовіддача;
• оборотність товарних запасів;
• інтегральний показник — собівартість виробництва одиниці продукту.
Якість, як правило, оцінюють:
• за процентним співвідношенням дефектів кінцевого продукту і/чи за показником відхилень від системного стандарту виробництва;
• за відсотком браку;
за ресурсом гарантованого функціонування продукту (наприклад, періоди часу між поломками чи профілактичними ремонтами); за показниками витрат на підвищення якості і т.д.
Якість виробничих постачань звичайно оцінюють:
• за процентним співвідношенням постачань, зроблених точно в термін;
• за різними показниками затримок і зривів постачань;
• за показниками фінансових втрат за порушення термінів й інших умов доставки продукту.
Гнучкість виробництва за попитом на його кінцевий продукт може оцінюватися:
• за широтою асортиментного ряду конкретних продуктів-товарів;
• в абсолютних (об'ємних) і відносних показниках оновлюваності, як асортименту продуктових груп, так і їхнього внутрішнього асортименту;
• за швидкістю відновлення продукту і т.д.
Основні позиції. Особливий предметний зміст виробничої стратегії розкривається в її основних позиціях. Наведемо 5 моментів позицій.
1. Основні стратегічні рішення з виробництва, які треба прийняти на задану стратегічну перспективу.
2. Формулювання й обґрунтування можливих варіантів основних стратегічних рішень з виробництва.
3. Доробка прийнятих основних стратегічних цілей з виробництва до рівня конкретних стратегічних вказівок.
4. Розробка за кожною стратегічною вказівкою адекватного набору конкретних дій і заходів.
5. Системне зведення заходів і дій за кожною позицією в цілісну виробничу стратегію як органічну програму відповідних конкретних дій.
Якщо глянути на виробничу стратегію з історичної точки зору, то варто згадати, що після Другої світової війни компанії США переживали період різкого сплеску споживчого попиту, що стримувався під час війни. У результаті, щоб задовольнити зрослі потреби населення, американські виробники зосередилися на випуску великих обсягів продукції. У той же період японські промислові компанії направили свої зусилля на підвищення якості товарів, що випускаються. Таким чином, для забезпечення своєї конкурентоспроможності компанії різних країн керувалися зовсім різними пріоритетами. Шлях до успіху будь-якої виробничої стратегії полягає в тім, щоб максимально точно визначити всі можливі варіанти пріоритетів; зрозуміти, які можуть бути наслідки вибору кожного з наявних варіантів, а також, те, на які компроміси прийдеться йти у випадку обрання того чи іншого варіанта.
У будь-якій галузі промисловості, як правило, існує сегмент ринку, обсяг продажів на якому залежить винятково від того, наскільки низькими будуть витрати компанії, яка випускає продукцію. Щоб успішно конкурувати в такій ринковій ніші, фірма повинна бути виробником з низькими витратами виробництва, однак це необхідна, але не достатня умова і необов'язково означає, що компанія доможеться високого рівня рентабельності і конкурентного успіху.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить