Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... ВФМ ЗЕД. Тема 8. Оподаткування і страхування в ЗЕД

ВФМ ЗЕД. Тема 8. Оподаткування і страхування в ЗЕД
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

ТЕМА 8. ОПОДАТКУВАННЯ ТА СТРАХУВАННЯ В ЗЕД

1.    Оподаткування в зовнішньоекономічній діяльності
2.    Страхування в ЗЕД

1. Оподаткування — це економічно доцільне примусове вилучення (привласнення) державою частини необхідного та додаткового прибутку фізичних і юридичних осіб з метою фінансового забезпечення виконуваних державою функцій. Об'єктом оподаткування є те, що обкладається податком — прибуток, майно, додана вартість товарів (робіт, послуг), спеціальне використання природних ресурсів, заробітна плата, доходи громадян та інші об'єкти визначені законами України.
Діюча система оподаткування в Україні визначена Законом України «Про систему оподаткування» від 5 липня 1991 року, його новій редакції від 2 лютого 1994 року та Законом України «Про внесення змін в Закон України «Про систему оподаткування» від 18 лютого 1997 року [18], яким визначено 19 видів загально-державних податків і зборів, 2 місцеві податки і 14 місцевих зборів.
Загальнодержавні податки і збори включають:
1.    Податок на додану вартість.
2.    Акцизний збір.
3.    Податок на прибуток підприємств.
4.    Податок на прибуток фізичних осіб.
5.    Митний збір.
6.    Державне мито.
7.    Податок на нерухоме майно (нерухомість), (проект).
8.    Плата (податок) за землю.
9.    Рентні платежі.
10.    Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.
11.    Податок на промисел.
12.    Збір за геологорозвідувальні роботи, виконувані за рахунок державного бюджету.
13.    Збір за спеціальне використання природних ресурсів.
14.    Збір за забруднення навколишнього середовища.
15.    Збір у фонд здійснення заходів з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і соціальному захисту населення.
16.    Збір на обов'язкове соціальне страхування.
17.    Збір на обов'язкове державне страхування.
18.    Збір у Державний інноваційний фонд.
19.    Плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності.

Місцеві податки і збори включають:
1.    Готельний збір.
2.    Збір за паркування автотранспорту.
3.    Ринковий збір.
4.    Збір за участь у перегонах на іподромі.
5.    Збір за виграш на перегонах.
6.    Збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі.
7.    Податок з реклами.
8.     Збір за право використання місцевої символіки.
9.     Збір за право проведення кіно- і телезйомок.
10.     Збір за право на проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей.
11.     Комунальний податок.
12.     Збір за проїзд на території прикордонних областей з автотранспорту, що прямує за кордон.
13.     Збір за видачу ордера на квартиру.
14.     Курортний збір.
15.     Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі.

Принципи оподаткування. Оподаткування в Україні здійснюється на підставі таких основних принципів:
1.    Стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності.
2.     Обов'язковість сплати податків.
3.     Рівнозначність і пропорційність оподаткування.
4.     Рівність всіх суб'єктів оподаткування.
5.     Соціальна справедливість і підтримка малозабезпечених.
6.    Стабільність — незмінність податків та їх ставок.
7.    Економічне обґрунтування.
8.    Рівномірність сплати — встановлення строків сплати.
9.    Компетенція.
10.    Єдиний підхід.
11.    Доступність — відкритість норм податкового законодавства.
12.     Корисність (вилучені кошти повинні здебільшого повернутися платникам податків у формі соціальних виплат).
Оподаткування суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності Україні відповідно до статті 11 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність» здійснюється за такими принципами:
1.    Україна самостійно встановлює і скасовує податки і пільги для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України.
2.    Ставки податків встановлюються і скасовуються Верховною
Радою України за поданням Кабінету Міністрів України.
3.     Рівень оподаткування встановлюється виходячи з необхідності
досягнення та підтримання самоокупності і самофінансування суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та з метою бездефіцитності платіжного балансу України.
4.    Стабільності кількості видів і розмір податків гарантуються державою на строк не менш як 5 років.
5.    Забороняється встановлювати інші податки крім тих, що затверджені Верховною Радою України.
6.    Ставки податків є однаковими для всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та визначаються за товарною ознакою: для одного і того ж товару діє єдина ставка податку.
7.    Заохочення експорту готової продукції

Страхування
Страхування — це система соціально-економічних відносини щодо захисту майнових інтересів фізичних і юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків) за рахунок грошових фондів, що формуються зі страхових платежів (страхових внесків і премій).
Страхові відносини закріплені в письмовому договорі страхування як цивільно-правова угода, відомі з пізнього середньовіччя. Об'єктивна необхідність страхування зумовлена тим, що збитки нерідко є наслідком дії руйнівних факторів, які не підконтрольні людині (стихійних сил природи) і передбачають цивільно-правову відповідальність, а отже їх відшкодування. Джерелом такого відшкодування є завчасно сформований страховий фонд.
Поряд із традиційним призначенням — забезпечення захисту від природної стихії (землетрусу, паводку, бурі тощо), випадкових технічних і технологічних лих (пожеж, аварій) страхування дедалі частіше охоплює збитки від криміногенних явищ (крадіжок, угону транспортних засобів, розбійних нападів). Перехід до ринкової економіки зумовлює суттєве посилення ролі страхування у підприємницькій діяльності, розширює сферу страхових послуг.
Підприємства та організації різних форм власності як страхувальники мають потребу е лише у відшкодуванні збитків, пов'язаних зі знищенням або пошкодженням основних фондів і оборотних засобів, а й у компенсації неодержаного прибутку чи додаткових видатків через вимушені простої підприємств (несвоєчасна поставка сировини, неплатоспроможність покупців та інші непередбачені обставини).
Предметом страхової політики є співвідношення коротко та довгострокових договорів страхування, сукупність ризикових, запобіжних та заощаджуваних умов страхування, рівень банківського відсотка на резерв внесків на страхування життя, врахування цінових тенденцій і здійснення антиінфляційних заходів.
Страхування має свої характерні риси:
-    цільове акумулювання коштів, які використовуються тільки для
покриття втрат у заздалегідь обумовлених випадках;
-    ймовірний характер відносин, оскільки заздалегідь не відомо, коли наступить страхова подія;
-    зворотність коштів, оскільки вони призначені для виплати всім страхувальникам (але не кожному страхувальнику окремо).
У соціальній ринковій економіці страхування з одного боку, є засобом захисту бізнесу та добробуту громадян, а з іншого — видом діяльності, що приносить дохід. Джерела прибутків страхової організації — доходи від страхової діяльності, від інвестицій тимчасово вільних коштів в об'єкти виробничої та невиробничої діяльності, акції підприємств, банківські депозити, цінні папери.
Страхування охоплює і економічні відносини, змістом яких є перерозподіл доходів і коштів для нагромадження лише з метою відшкодування матеріальних чи інших втрат (здоров'я, працездатності та ін).
Розрізняють три основні напрями страхування:
-    майнове  страхування,  об'єктом  якого  є  різні  матеріальні цінності;
-    особисте страхування, де основою економічних взаємин є події у житті фізичних осіб;
-    страхування відповідальності, предметом якого виступають найрізноманітніші зобов'язання страхувальника щодо відшкодування збитків (шкоди) третім особам.
Зміст страхування розкривається у його функціях: ризиковій, запобіжній, збереження, контрольній.
У страховій справі виділяють три сфери діяльності — страхування, співстрахування, перестрахування.
Страхування за економічними ознаками поділяється — на страхування життя і загальне страхування. Форми здійснення страхування — обов'язкова і добровільна. Обов'язкові види страхування визначені Законом України «Про страхову діяльність», яким передбачено здійснення 20 видів страхування:
1.    Страхування життя.
2. Від нещасних випадків.
3. Медичне (безперервне страхування життя).
4.    Страхування здоров'я на випадок хвороби.
5.    Страхування залізничного транспорту.
6. Страхування наземного транспорту.
7. Страхування повітряного транспорту.
8. Страхування водного транспорту.
9. Страхування вантажів і багажу.
10. Страхування вогневих ризиків та ризиків стихійного лиха.
11. Цивільної відповідальності власників наземного транспорту (в тому числі відповідальність перевізника).
12. Відповідальність власників повітряного транспорту (в тому числі відповідальність перевізника).
13. Відповідальність власників водного транспорту (в тому числі відповідальність перевізника).
14. Страхування відповідальності перед третіми особами.
15. Страхування кредитів.
16. Страхування інвестицій.
17. Страхування фінансових ризиків.
18. Страхування судових витрат.
19. Страхування виданих гарантій (поручництво) і придбання гарантій.
20. Страхування майна.
Інші види страхування є добровільними.
Співстрахування — відносини у страхуванні, що передбачають страхування об'єкта за одним договором страхування кількома страховиками. За таких обставин два або більше страховики беруть участь у визначеними частками у страхуванні одного і того ж ризику, видаючи спільні та окремі поліси, кожний на страхову суму у своїй частці. Страхові компанії ділять між собою в обумовлених частинах і страхову премію, і відповідальність щодо відшкодування витрат від страхових подій.
Перестрахування — економічні відносини, за яких страхувальник бере на себе страхові ризики, частину відповідальності за якими передає на узгоджених умовах іншим страхувальникам з метою забезпечення фінансової стійкості та рентабельності страхових операцій. Перестрахування ризиків забезпечує захист страхового портфеля від впливу на нього страхових випадків або одного катастрофічного випадку завдяки колективній відповідальності всіх його учасників.
Відповідно до Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» страхування зовнішньоекономічних операцій в Україні здійснюється комерційними страховими компаніями (державними, акціонерними, іноземними, кооперативними та іншими), а також іншими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності до статутного предмету діяльності яких входять страхові операції (страхування). Страхування операцій ЗЕД з боку її суб'єктів здійснюється на договірних засадах і є добровільним, якщо інше не передбачено законами України. Страхування операцій ЗЕД здійснюється щодо ризиків, які існують у світовій практиці. Страхування експортних кредитів, позичок, окремих контрактів на поставку машин і обладнання, інвестицій як на території України, так і за її межами здійснюється спеціалізованим страховим акціонерним товариством. Контрольний пакет акцій якого належить Кабінету Міністрів України.
Страхування зовнішньоекономічного ризику — це комплекс видів страхування, які забезпечують захист інтересів вітчизняних і іноземних учасників тих чи інших форм міжнародної співпраці. Одним із найпоширеніших видів такого страхування є страхування експортних кредитів, яке включає; страхування валютного ризику, страхування витрат на входження експортера на новий ринок, страхування від інфляції та інші, яких лише у страхуванні експортних кредитів нараховується біля 50.
Ризики експортних кредитів складаються з двох частин:
-    фінансовий   ризик,   пов'язаний   безпосередньо   з   недобросовісністю клієнта (є фінансовою частиною операції);
-    торговий ризик, пов'язаний не з фінансовою, а з торговою її частиною.
Основними видами захисту від валютного та кредитного ризику під час здійснення зовнішньоекономічних контрактів є — валютні застереження, вибір валюти ціни контракту, мультивалютне застереження, хеджування, форвардні операції, угоди «спот» та інші.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить