Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Вплив типу виробництва на організаційну структуру управління

Вплив типу виробництва на організаційну структуру управління
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Вплив типу виробництва на організаційну структуру управління

Підприємства відрізняються один від одного не тільки розмірами займаної ними території, будинками і спорудами, розташованим устаткуванням і масштабом виробництва, але також і ступенем спеціалізації підприємства на виготовленні певної продукції. Чим більш обмежена номенклатура виробів, що випускаються заводом, тим вищий рівень спеціалізації підприємства [6].
Збільшення масштабу виробництва, який характеризується кількістю виробів, що випускаються, при зменшенні кількості номенклатурних назв продукції ще більше сприяє спеціалізації машинобудівних підприємств. При цьому, чим вища подібність виробів, що відносяться до різних номенклатурних назв, чим однорідними вироби із застосовуваних матеріалів, складності і необхідній точності їхнього виготовлення, тим вищим може бути рівень спеціалізації виробництва. Масштаб виробництва для цілей організації визначається також кількістю виробничих робітників. Чим більша кількість виробничих робітників, тим більший, звичайно, і масштаб виробництва.
Підприємство звичайно являє собою комплекс різних пов'язаних між собою цехів і господарств. Основою формування виробничих структур організацій є виробничий процес виготовлення виробів. Склад цехів і служб, що реалізують виробничий процес виготовлення виробу, форми їхніх взаємозв'язків формують виробничу структуру.
Усі цехи і господарства, що входять до складу промислового підприємства, можуть бути розділені на цехи основного виробництва, допоміжні цехи й обслуговуючі господарства. До цехів осипаного виробництва, що виготовляє основну продукцію, наприклад, машинобудівного підприємства, відносяться наступні цехи:
• заготівельні (ливарні, ковальсько-пресові, ковальсько-штампувальні і т.п.);
• обробні (механічні, термічні, цехи металопокриттів, фарбувальні і т.п.);
• складальні  (вузлового  і  загального  збирання  з  дослідною станцією, зварювально-збиральні цехи).
До допоміжних відносяться інструментальні, ремонтні, завданнями яких є забезпечення основного виробництва інструментом, технологічним оснащенням, а також здійснення ремонту устаткування, будинків і споруд.
Обслуговуючі господарства заводу (складське, транспортне, енергетичне і т.п.) служить для забезпечення відповідних потреб основних і допоміжних цехів. Склад цехів і обслуговуючих господарств заводу, а також форма сполучення їхньої діяльності визначають виробничу структуру підприємства. Ця структура повинна забезпечити (з урахуванням характерних особливостей виробництва) встановлення раціональних виробничих зв'язків і пропорцій між окремими підрозділами — цехами, виробничими ділянками і робітниками, місцями основного виробництва, правильне співвідношення між потребами основних цехів і можливостями допоміжних цехів і обслуговуючих господарств.
Структурною одиницею підприємства є цех. Основним цехом є відособлена структурна одиниця підприємства, що володіє адміністративною самостійністю, організована на основі технологічної чи предметної спеціалізації виготовлення якої-небудь частини чи готової продукції підприємства.
Виробнича структура підприємства відображає характер поділу праці між окремими цехами (тобто характер їхньої виробничо-технологічної чи предметної спеціалізації) і визначає ступінь взаємного зв'язку різних цехів й інших підрозділів підприємства між собою, тобто визначає форми і методи внутрішньозаводської кооперації [6].
Виробнича структура промислових підприємств відрізняється значною розмаїтістю. Найбільш характерні наступні три види виробничої структури.
Технологічна структура, при якій кожен основний цех спеціалізується на виконанні якої-небудь визначеної частини загального виробничого процесу, має чітку технологічну відособленість, наприклад ливарний, ковальсько-штампувальний, механічний, складальний цехи (табл. 1.4).
Організація за технологічним принципом основних цехів, неспеціалізованих на виготовленні виробів певної обмеженої кількості номенклатурних назв, характерна для підприємств одиничного і серійного виробництва, що мають різноманітну і хитку номенклатуру виготовлених виробів. Такий принцип формування основних цехів неминуче ускладнює маршрут руху заготівель і деталей, виробничі взаємозв'язки цехів, збільшує тривалість виробничого циклу.
Предметна структура, при якій основні цехи підприємства і їхні ділянки будуються за ознакою виготовлення кожним з них або певного виробу, або якої-небудь його частини (вузла, агрегату), або певної групи деталей. Предметна структура переважно застосовується в механічних і складальних цехах заводів велико серійного і масового виробництва, де організується кілька предметних механічних і складальних цехів чи предметних ділянок. За кожним з них закріплюється виготовлення певних виробів, вузлів чи агрегатів (наприклад, цех станин і корпусних деталей, цех шпинделів і валів на верстатобудівному заводі, цехи моторів, рам, коробка передач на автомобільному заводі).
Предметна структура мас значні переваги, тому що вона спрощує й обмежує форми виробничого взаємозв'язку між цехами, скорочує шлях руху деталей, спрощує й здешевлює міжцеховий і цеховий транспорт, зменшує тривалість виробничого циклу, підвищує відповідальність працівників за якість робіт.
Предметна структура цехів дозволяє розставити устаткування за ходом технологічного процесу, застосувати високоспеціалізовані верстати, інструмент, штампи, пристосування. Усе це, у кінцевому рахунку, забезпечує збільшення випуску продукції, підвищення продуктивності праці і зниження собівартості продукції.
Змішана структура характеризується наявністю на тому самому машинобудівному підприємстві основних цехів, організованих і за технологічним, і за предметним принципами. Наприклад, на машинобудівних підприємствах масового виробництва заготівельні цехи (ливарні, ковальські, пресові), як правило, організуються за технологічним принципом, а механоскладальні — за предметним принципом.
Машинобудівні підприємства в залежності від ступеня їхньої технологічної спеціалізації поділяються на два види.
1. Підприємства, що цілком охоплюють усі стадії процесу виготовлення машини. До складу такого підприємства входять основні цехи за всіма стадіями виробничого процесу, починаючи від заготівельних до складально-оздоблювальних цехів включно.
Підприємства, що не цілком охоплюють усі стадії процесу виготовлення машини. У виробничій структурі такого підприємства відсутні деякі цехи, що відносяться до тієї чи іншої стадії "(повного виробничого процесу. Таке підприємство може мати основні заготівельні цехи, що випускають виливки, кування чи штампування, що поставляються в порядку кооперування іншим машинобудівним підприємствам; тільки складальні цехи, то виконують збирання вузлів і машин з деталей, що поставляється в порядку кооперування іншими підприємствами; тільки механоскладальні цехи, що обробляють сортовий металізації, отримані від інших підприємств і, в свою чергу, що перевіють виготовлені ними деталі і вузли для остаточної зборки, обробки й випробувань машин іншим підприємствам, спеціалізованим на цій стадії процесу.
Підприємства з неповною виробничою структурою мають звичайно більш високий рівень технологічної спеціалізації, ніж підприємства з повною виробничою структурою.
Цехи машинобудівного підприємства відповідно до тину і масштабу виробництва цеху і всього підприємства в цілому, а також в залежності від повноти охоплення всіх стадій процесу поділяються за технологічними чи предметними ознаками на виробничі ділянки.
Формування в складі цеху окремих структурних одиниць виробляється або за технологічним принципом угруповання однорідного устаткування, або за предметним принципом організації предметно-замкнутих ділянок, на яких виготовляються певні деталі, вузли, вироби, або за принципом виділення І.І.ІЯНОК, що охоплюють відособлену частину технологічного процесу.
Виділення груп однорідного устаткування (наприклад, група лікарських верстатів, група фрезерних верстатів і т.д.), а в межах кожної групи розбивка верстатів за розмірами чи різновидами (наприклад, токарські — дрібні, середні; фрезерні — горизонтальні і вертикальні і т. д.) переважно застосовуються в одиничному і дрібносерійному виробництві.
Побудова предметно-замкнутих ділянок виробляється відповідно характеру однорідності технологічного процесу і номенклатурної продукції, що випускається цехами, наприклад, виділяється  з обробки станин і корпусних деталей, ділянка обробки видів і шпинделів, ділянка зубчастих коліс і т.д. Планування ресурсні обмеження, продукція, технологія, чисельність персоналу, потужність виробництва й ін. Однак вибір структурних рішень у виробництві пов'язаний, насамперед, з наступними факторами:
1) форми спеціалізації і кооперування підрозділів;
2) потужність, масштаб і орієнтація виробництва;
3) розвиток техніки і технології;
4) організаційне середовище;
5) місце розташування виробництва. Форми спеціалізації виробничих підрозділів. Розрізняють дві основні форми спеціалізації — технологічну і предметну.
Технологічна спеціалізація підрозділів характеризується груповим розташуванням однотипних робочих місць з виконання технологічно однорідних операцій з різними виробами.
Приклади структурних підрозділів, що використовують технологічну спеціалізацію: ковальський, ливарний, механічний, цех покриттів, а також окремі групи капіталомісткого і високопродуктивного устаткування, які не економічно розосереджувати за різними підрозділами.
Предметна спеціалізація характеризується концентрацією в структурних підрозділах однорідних чи різнорідних операцій, що забезпечують закінченість обробки виробу. Як різновид цієї спеціалізації використовують предметно-подетальну і предметно-вузлову спеціалізацію цехів з неповним циклом виготовлення продукції.
Структурні підрозділи, що використовують предметну спеціалізацію, розрізняються за ознаками класифікації виготовлених виробів. Наприклад, за однорідністю конструкції виробів — підрозділ стандартних виробів (гайки, болти, шестерні); за застосовуваними до устаткування і розмірів виробами —- підрозділ штампування великих деталей і підрозділ штампування дрібних деталей і т.д.
Спеціалізація і кооперування при виготовленні виробів приводять до скорочення структурних підрозділів і спрощення їхніх взаємозв'язків. Виробництво може спеціалізуватися на одній з фаз виробничого процесу, наприклад, зборка виробів чи механообробна. Однак виробництво може спеціалізуватися і на всіх фазах виробництва виробу від одержання замовлень клієнтів до постачання виробу замовнику. Широка спеціалізація, до якої в даний час прагнуть багато підприємств, дозволяє мінімізувати витрати, скоротити час циклу виробництва виробу, підвищити його якість і конкурентоспроможність.
Однак перспектива світового рівня розвитку організації — це вузькоспеціалізований завод.
Що стосується орієнтації виробництва, то ускладнення предметної спеціалізації приводить в свою чергу до збільшення кількості виробничих процесів з випуску наукомістких і капіталомістких виробів.
Виробнича структура таких підприємств орієнтована на розвиток технологій і вимагає формування виробничих підрозділів із твердою прив'язкою до технологічного процесу.
У той же час є безліч підприємств, які виготовляють кілька простих однорідних видів продукції, з орієнтацією виробничої структури на продукт.
Складність продукту і складність виробництва формують орієнтацію виробничих підприємств і впливають на прийняття структурних рішень.
Розвиток техніки і технології в результаті науково-технічного прогресу приводить до змін:
• форм організації виробничих процесів і їхньої структури;
• пропорцій між фазами (стадіями) виробництва;
• ступеня змінюваності продукції і її модифікацій.
Розвиток техніки і технології також сприяє впровадженню гнучких систем (групової технології), що в свою чергу розвиває структуру виробничих систем, поєднуючи на основі автоматизації усі фази життєвого циклу створення продукту.
Організаційне середовище й елементи, що його формують, наприклад, організаційна (управлінська) культура виробництва, характеризують потенційні можливості розвитку виробничої структури зсередини і створюють передумови для формування нових структурних підрозділів.
Місце розташування виробництва і структурних підрозділів часто визначається вимогою клієнтів з виготовлення продукції в тій чи іншій країні. Глобалізація виробничої бази передбачає розміщення нових виробництв у країнах, де можливо забезпечити мінімум витрат у першу чергу за рахунок дешевих ресурсів і близькості до ринку споживання.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить