Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... ВФМ ЗЕД. Тема 5. Форми платежів (розрахунків)

ВФМ ЗЕД. Тема 5. Форми платежів (розрахунків)
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 1
ХудшийЛучший 

ТЕМА 5. ФОРМИ ПЛАТЕЖІВ (РОЗРАХУНКІВ)

1.    Основні форми розрахунків
2.    Види акредитивів та механізм розрахунків за акредитивом
3.    Застосування інкасової форми розрахунків
4.    Відкритий рахунок


1. На сучасному етапі зовнішньоекономічної діяльності можуть використовуватися такі основні форми розрахунків — сто відсотковий авансовий платіж (передоплата), акредитив, інкасо та відкритий рахунок. Основною особливістю використання цих форм розрахунків на практиці є їх подання за ступенем вигідності для експортера — від найвигідніших до найменш вигідних.
Передоплата (сто відсотковий авансовий платіж). Ця форма передбачає здійснення авансового платежу у розмірі повної вартості товару, що поставляється. Вона є найвигіднішою формою розрахунку для експортера (продавця) і найменш вигідною для імпортера (покупця).Проводиться цей платіж банківським переказом або чеком.
Акредитивна форма розрахунку — це форма безготівкових
розрахунків за товари і послуги, за якої оплату пред'явлених постачальником документів про відвантаження товарів або надання послуг здійснює банк постачальника (в якому відкрито його рахунок) за рахунок коштів платника, що знаходяться на його розрахунковому рахунку в іншому банку, можливо навіть в іншому місті чи за кордоном.
Інкасо — розрахункова банківська операція, сутність якої полягає в тому, що банк за дорученням свого клієнта (експортера) на підставі грошових, товарних та розрахункових документів отримує належні йому кошти від платника (імпортера) за відвантажені на адресу товари і зараховує їх на рахунок клієнта (експортера) у себе в банку.
Відкритий рахунок Сутність цієї форми платежу полягає в тому, що імпортер здійснює періодичні платежі експортеру  після одержання товару.

2. Акредитив (від лат. accreditivus — довірчий) — розрахунковий або грошовий документ, що містить розпорядження (доручення) імпортера своєму банку (банку-емітенту) сплатити певну суму коштів експортеру (бенефіціару), на користь якого відкрито в банку акредитив, за умови, що експортер надасть у встановлений термін необхідні документи, що зазначені в умовах акредитиву.
При складанні акредитивного доручення важливо знати такі умови:
Вибрати форму акредитива. Якщо передбачено відкрити безвідзивний акредитив, то це первинко чітко виходити з доручення на відкриття.
Спосіб повідомлення про відкриття акредитиву.
Визначається чи не визначається банк-кореспондент бенефіціара. Якщо не визначається, то банк-емітент надсилає акредитив в обраний самостійно банк у країні бенефіціара, не відповідаючи за його дії.
Бенефіціар. Необхідно точно вказати фірму і адресу бенефіціара.
Валюта та сума. Щоб уникнути можливих ризиків, використовують такі можливості:
-    бенефіціар продає належну йому суму в іноземній валюті;
-    наказодавець акредитива купує необхідну суму в іноземній валюті на момент ймовірного використання акредитива чи негайно.
Термін дії акредитива. Дата закінчення терміну є останнім днем,
коли бенефіціар може використати акредитив, тобто видати документи.
Документи. Наказодавець акредитива повинен вимагати від експортера лише ті документи, що він може видати без проблем.
Страхова вартість товару. Встановлюється за формулою: «min ціна СIF+10%»
Товаросупроводжувальні документи.
Адреса перевізника, дата відправлення, умови поставки, найменування товару, подальші інструкції, підпис.
Акредитив — це один із найуніверсальнійших і дійових інструментів, що забезпечує платежі (розрахунки). Він вигідний як експортеру, так і імпортеру.
Для експортера ці вигоди полягають у гарантії оплати банком, що відкрив акредитив, відвантаженого товару, а при підтвердженому акредитиві — також банку, який його підтвердив. Він отримує платіж після подання банку необхідних документів, що засвідчують поставку товару.
Для імпортера ці вигоди полягають в тому, що він має гарантію того, що платіж на користь експортера буде виконаний лише за умови подання банку документів, які засвідчують відвантаження товару.
В зовнішньоекономічній діяльності використання акредитивної форми розрахунків регулюється Уніфікованими правилами і звичаями для документарних акредитивів, розробленими Міжнародною торговою палатою в 1993 році і запровадженими у практику з 1 січня 1994 року. Цих правил дотримуються банки понад 160 країн світу, включаючи США і застосовуються вони до всіх документарних акредитивів (в т.ч. резервні), які містять:
-    визначення і види акредитивів;
-    спосіб і порядок їх виконання і передання;
-    зобов'язання і відповідальність банків;
-    вимоги до документів, що подаються за акредитивом;
-    порядок подання документів;
-    основні терміни та їх тлумачення;
-    інші питання, стосовно практики застосування.
За визначенням Міжнародної торгової палати акредитив — є письмове зобов'язання банку-емітента (банку, що відкрив акредитив) здійснити відповідно з інструкцією на вимогу клієнта (заявника акредитива) такі операції:
-    сплату грошових коштів бенефіціару чи на його вимогу іншій
особі;
-    акцептувати та оплатити тратти складені на бенефіціара;
-    уповноважити інший банк виконати оплату, акцептування чи
негоціацію (купівлю тратти, виставленої бенефіціаром (експортером) на заявника акредитива) таких тратт (переказних векселів).
Щоб безперешкодно здійснити акредитивні операції продавець повинен чітко усвідомлювати майбутні ризики, пов'язані з надійністю та кредитоспроможністю покупця, політичних, юридичних економічних умов у країні покупця та власної ліквідності.
Види акредитивів
Для здійсненні міжнародних розрахунків використовують грошові або товарні (документарні) акредитиви.
Грошовий (циркулярний або фінансовий) акредитив — це іменний грошовий документ, що містить розпорядження банку про виплату власникові акредитиву зазначеної в ньому суми повністю або частинами для отримання її в іншому місці чи за кордоном впродовж встановленого терміну і за дотримання зазначених в акредитиві умов. У міжнародних розрахунках за цим акредитивом не обумовлюється надання документів, а виплата грошей здійснюється у назначеній в ньому валюті або у валюті тієї країни, де він пред'являтиметься для оплати, за встановленим курсом на день виплати.
Товарний (документарний) акредитив - використовується для розрахунків між продавцем і покупцем товарів у внутрішній і зовнішній торгівлі. Для розрахунків у зовнішній торгівлі покупець дає доручення своєму банку відкрити товарний акредитив на продавця, де зазначається його назва і адреса, сума акредитиву, термін його дії, найменування товарів, що підлягають оплаті, документи, Документарні акредитиви поділяються на експортні, імпортні, товарні, трансферабельні, компенсаційні, з червоним застереженням, револьверні, відзивні, безвідзивні, депоновані, гарантовані, ділимі та неділимі:
1.    акредитив на експорт — використовується для розрахунків за
експортовані інофірмами товари (послуги) і відкриваються іноземними банками за дорученням іноземних фірм імпортерів;
2.    акредитив на імпорт — використовується для розрахунків за імпортовані іноземними фірмами товари (послуги);
3.    акредитив товарний (торговий) - відкритий на основі товарної операції;
4.     трансферабельний (перевідний) акредитив — використовується бенефіціаром (експортером) для передачі повністю чи частково своїх прав за акредитивом іншій стороні (індосатові), якщо він є не постачальником товару, а посередником між продавцем та покупцем (імпортером); компенсаційний акредитив — використовують у формі гарантії випуску другого акредитива для виконання тієї ж угоди;
5.    акредитив з червоним застереженням — за дорученням імпортера банк-емітент уповноважує авізуючий або підтверджуючий банк надати бенефіціару грошовий аванс проти його письмового зобов'язання виставити товарову супроводжуючі документи відповідно до умов акредитива;
6.    акредитив револьверний (відновлюваний) - передбачає, що протягом узгодженого строку його використання його сума відновлюється як тільки імпортер відшкодує банку, що відкрив акредитив, здійснені за ним платежі експортеру. Цей акредитив дає зовнішньоекономічним партнерам можливість:
-    використання акредитиву для регулювання обумовлених контрактом поставок товару протягом певного строку без випуску нового акредитиву чи внесення змін до існуючого;
-    регулює частоту відвантажень та допустиму суму поставки товару;
8.відзивний акредитив - може бути змінений в будь-який час, або анульований (відізваний) банком-емітентом за дорученням імпортера (покупця) без обов'язкового повідомлення про це бенефіціара;
9. безвідзивний акредитив — не може бути змінений чи відізваний до завершення терміну без попередньої згоди бенефіціара;
10.     депонований (покритий) акредитив — при його відкритті банк-емітент перераховує власні кошти платника чи наданий йому кредит у розпорядженням банку постачальника на весь термін дії зобов'язань;
11.     гарантований (непокритий) акредитив - відкривається у виконуючому банку шляхом надання йому права списувати всю суму акредитива з відкритого в ньому рахунку банка-емітента;
12.     ділимий акредитив передбачає виплату бенефіціару (експортеру) обумовлених контрактом коштів після кожної частини поставки товару;
Акредитивна форма розрахунків має свої переваги і недоліки як для експортера, так і для імпортера. Основні переваги акредитивних розрахунків для експортера полягають у мінімальному ризику несплати, швидкості та зручності. Для імпортера — у можливості кредитування, фінансування та безпека розрахунків.
Недоліками акредитивних розрахунків для експортера є зниження конкурентоспроможності, оскільки імпортер несе значні витрати і здійснює великий обсяг роботи з паперами, експортер, що продає товар лише за акредитивом, може обмежити свій ринок збуту, зазнаючи труднощів щодо пошуку покупців.
Для імпортера — збільшення витрат і зниження зручності.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України «Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів)» №444 від 21 червня 1995 року [45] для українських учасників зовнішньоекономічної діяльності при здійсненні експортно-імпортних операцій рекомендується застосовувати для розрахунків документарний акредитив.

3. Застосування інкасової форми розрахунків регулюється Уніфікованими правилами з інкасо», прийнятими Міжнародною торговою палатою в 1995 році.
Головною метою експортера є збереження товаророзпорядчих документів до того часу, доки імпортер не заплатить за товар або не надасть певні гарантії оплати за нього в майбутньому. Задовольниться ця мета при допомозі операції міжнародного інкасо — форми міжнародних безготівкових розрахунків, яка означає зобов’язання  банку країни-експортера отримати за дорученням експортера від імпортера суму платежу за контрактом проти передачі документів зарахувати його на поточний рахунок у своєму банку. Як правило, для експортера інкасо часто є неприйнятним через те, що він спочатку повинен відвантажити товар, а потім передавати документи у банк і чекати виконання  покупцем своїх зобов'язань стосовно здійснення оплати за поставлений товар. Тому для зменшення ризику неплатежу при інкасовій формі розрахунку експортер має вимагати на наданні банківської гарантії платежу.
Гарантія в такому разі видається банком на термін, що перевищує термін оплати за документами, і на суму, відповідну сумі поданих на інкасо документів. Забезпечення платежу може здійснюватися і шляхом використання телеграфного інкасо. За допомогою телеграфного інкасо банк експортера здійснює зарахування коштів, що надійшли від імпортера за товар, на розрахунковий рахунок експортера негайно або через певний час після отримання документів на інкасо, повідомляючи про це телеграфом свій банк-кореспондент.
Ступінь захищеності, що вибирається експортером залежить від умов інкасо, так як відповідальність банків при здійсненні інкасових операцій обмежується переважно пересиланням і наданням документів проти оплати чи акцепту, але без власного зобов'язання здійснити платіж, якщо покупець не виконає своїх зобов'язань з інкасо. В практиці міжнародних розрахунків використовуються два типи інкасо — чисте і документарне.
Чисте інкасо форма розрахунку, за якої задіяні лише фінансові документи (прості й переказні векселі (тратти), чеки та інші. що використовуються для отримання платежів) і не супроводжуються комерційними документами. При чистому інкасо банк-ремітент приймає від експортера названі вище фінансові документи, а інкасуючий банк пред'являє платнику інкасовані документи до оплати.
Документарне інкасо — форма розрахунку, за якої задіяні фінансові документи (здебільшого переказні векселі (тратти), що супроводжується комерційними документами (рахунки, транспортні, страхові документи), а також інкасо тільки комерційних документів. За документарного інкасо банк бере на себе зобов'язання отримання суми для продавця (довірителя) проти передачі документів. Документарне інкасо призначене для здійснення платежів тоді, коли експортер не хоче відвантажувати товар за відкритим рахунком, не застрахувавши ризик акредитивом.
Порівняно з поставкою за відкритим рахунком документарне інкасо надійніше, оскільки за ним покупець не може отримати у власність товари, не оплативши їх чи не акцептувавши вексель. Документарне інкасо звільняє експортера від адміністративних заходів та зумовлює вигоду, пов'язану з використанням міжбанківської мережі. Завдяки меншому рівню формальності ця послуга потребує менших витрат і значно гнучкіша від акредитива. Беручи до уваги невпевненість продавця за документарного інкасо на момент відвантаження товару, що покупець здійснить платіж, документарне інкасо для нього є вигідним, якщо:
1)    є впевненість у платоспроможності покупця і його готовності до платежу;
2)    політичні,  економічні та правові умови  країни  імпортера стабільні;
3) країна-імпортер не має імпортних обмежень (наприклад, валютний контроль) та надала необхідний дозвіл.
При здійсненні розрахунків у формі документарного інкасо в ній приймають участь, як правило, чотири сторони — трасант (векселедавець), трасат (імпортер, платник за переказним векселем), банк-ремітент та інкасуючий (репрезентуючий) банк. Банк, що отримав інкасове доручення від свого клієнта-експортера має назву банка-ремітента. Банк-ремітент посилає інкасовані документи в інкасуючий банк країни-імпортера, який одночасно є репрезентуючим банком (тобто таким, що повідомляє платника про наявні в банку неоплачені чи неакцептовані документи і видає їх платникові)
Репрезентуючий банк передає документи платнику-імпортеру, без яких він не зможе отримати товар у своє розпорядження, згідно з інструкціями, вказаними в інкасовому дорученні. Отримавши такі документи імпортер-платник їх оплачує (виписавши заяву на переказ чи платіжне доручення) або відмовляється акцептувати векселі чи чеки.
Акцептовані фінансові документи залишаються в інкасуючому банку до терміну платежу чи надсилаються банку-ремітенту (згодом, до моменту платежу за ними, банк-ремітент відсилає їх назад за кордон для оплати). З метою запобіганню їх втрат у дорозі банки здійснюють страхування цих документів.
Якщо документи оплачені, то інкасуючий банк кредитує рахунок банка-ремітента, а той кредитує рахунок експортера, після отримання кредитового авізо чи електронного повідомлення про зарахування коштів.

4. Це найменш вигідна форма розрахунків для "експортера, так як не дає йому ніяких гарантій своєчасного отримання платежу, але найвигідніша для імпортера, оскільки він має певну відстрочку оплати за поставлений товар. Сума поточної заборгованості враховується в книгах торгових партнерів. Він  в  основному  використовується  при  розрахунках між суб'єктами ЗЕД, що добре знають один одного і тісно пов'язані торговими відносинами багато років. Окрім цього розрахунок за відкритим рахунком широко використовують транснаціональні корпорації (ТНК) з їх закордонними філіями за експортними поставками, спільними підприємствами, материнських фірм з їх дочірніми фірмами та ін.
Експортер поставляє покупцю товар разом із товаророзпорядчими документами і записує його суму в своїх бухгалтерських документах у дебет рахунку, відкритого на покупця. Імпортер записує суму відвантаженого товару в кредит рахунку, відкритого на продавця (постачальника). Згідно до обумовленого контрактом терміну. Імпортер повинен оплатити вартість товару шляхом банківського переказу, чека чи векселя зі строком платежу за пред'явленням. Після оплати товару сторони роблять у своїх документах оборотні записи. За відкритим рахунком розраховуються в основному за товари, поставлені на консигнацію, а також під час продажу запасних деталей до раніше поставленого обладнання чи машин. Ця форма міжнародних розрахунків передбачає надання кредиту за відкритим рахунком. Особливість форми розрахунків за відкритим рахунком у тому, що рух товарів випереджає рух грошей. Розрахунки при цьому відірвані від поставок і пов'язані з комерційним кредитом, яким експортер кредитує імпортера. За односторонніх поставок ця форма використовується дуже рідко.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить