Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... ВФМ ЗЕД. Тема 3. Міжнародні платежі (розрахунки)

ВФМ ЗЕД. Тема 3. Міжнародні платежі (розрахунки)
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 3
ХудшийЛучший 

ТЕМА 3. Міжнародні платежі (розрахунки)

1.    Сутність міжнародних платежів
2.    Валюта ціни та валюта платежу
3.    Умови, способи та засоби платежу
4.    Форми та методи платежу


Під міжнародними розрахунками розуміють систему здійснення платежів за грошовими вимогами та зобов'язаннями, які виникають у зв'язку з політичними, економічними, торгівельними, культурними та іншими відносинами між юридичними особами та громадянами різних країн. До міжнародних валютних розрахунків, як правило належать, розрахунки та платежі із зовнішньої торгівлі товарами (послугами, за некомерційними операціями, кредитами та рухом капіталу між країнами, включаючи розрахунки з будівництва об'єктів за кордоном та надання різної допомоги.
Міжнародні розрахунки здійснюються у відповідній валюті, обумовленій міжнародними контрактами (угодами), за допомогою банків безготівковим способом на підставі кореспондентських відносин і ведення кредитними установами кореспондентських рахунків.
Характер міжнародних валютних розрахунків визначається Міжнародними правилами, валютним законодавством, банківською Практикою, звичаями та ін. Кореспондентські відносини визначанні» порядок розрахунків, розмір комісії, методи поновлення використаних коштів та ін.
Для страхування валютних ризиків, що виникають у міжнародних розрахунках, використовують вироблені світовою практикою і звичаями захисні обумовлення (застереження).
Міжнародні валютні розрахунки мають переважно документі характер, здійснюються практикою товаророзпорядчих та інших документів й регулюються міжнародними правовими нормами і мають тенденцію до уніфікації внаслідок інтернаціоналізації господарських зв'язків. Вирішальне значення у міжнародних розрахунках мають валютно-фінансові умови, що складаються з 7 елементів: валюти ціни, валюти платежу, умови платежу, способів платежу, засобів платежу, форми розрахунків та методів розрахунків (включаючи організації, що обслуговують міжнародні розрахунки).
Валюта ціни
Валютою ціни є валюта, в якій виражена ціна товару за укладеним зовнішньоторговельним договором (контрактом) або сума наданого міжнародного кредиту (позички). Важливість цієї валютно-фінансової умови полягає в тому, що при визначенні валюти ціни виявляються протилежні прагнення учасників зовнішньоторговельної угоди. Експортери, щоб уникнути можливих валютних втрат зацікавлені у стійкій валюті ціни, а імпортери, навпаки, зацікавлені у валюті ціни, яка має схильність до зниження курсу.
Валюта платежу
Валютою платежу називають валюту, в якій за згодою сторін зовнішньоекономічної угоди, здійснюють фактичні розрахунки (платежі) за товари, послуги або повернення міжнародного кредиту (позички), боргу. Як правило, валюта платежу збігається з валютою визначеною в договорі (контракті). Проте мають місце і їх не збігання. Щоб запобігти цьому до зовнішньоекономічного контракту вносяться відповідні валютні застереження, що передбачають здійснення перерахунку валюти угоди у валюту платежу згідно з визначеним курсом. Переважно таке явище має місце при кліринговій формі розрахунків, застосуванні розрахункових одиниць або при вираженні договірних (контрактних) цін в інших валютах.

Умови платежу

Під умовами платежу розуміють спосіб і порядок здійснення фінансових розрахунків (платежів) і гарантії виконання сторонами взаємних міжнародних платіжних зобов'язань. В сучасних умовах зовнішньоекономічної діяльності використовуються такі умови платежу:
•    Готівкові та безготівкові платежі:
-    готівкові платежі — це перш за все, виплата заробітної плати
іноземним громадянам, що працюють на контрактній основі в Україні, платежі громадян України за куплені за кордоном товари та надані їм послуги;
-    безготівкові платежі — це платежі, що здійснюються за допомогою банків та інших кредитних установ шляхом переказу коштів з розрахункового рахунку одного підприємства іншому або однієї особи іншій.
•    Платежі з відстрочкою — це платежі, яким надана короткотермінова, середньотермінова чи інша відстрочка платежів згідно із зовнішньоекономічними договорами в (контрактів) та міжурядових угод.
•    Платежі на умовах кредиту — передбачають, що покупці сплачують суму, обумовлену договором через певний час після поставки товару.
•    Кредит з опціоном негайного платежу — альтернативна форма
платіжних умов, за якої імпортер, використавши право відстрочки платежу за куплений товар, позбавляється цінової знижки, що надається за його негайної оплати.
•    Клірингові розрахунки — система безготівкових розрахунків за товари, послуги, цінні папери, що базуються на заліку взаємних вимог і зобов'язань.
•    Валютні застереження — умова в міжнародних кредитних та
платіжних угодах і контрактах, що передбачає страхування кредитора або експортера від ризику знецінення валюти платежу.

З метою валютного застереження (тобто страхування валютного ризику) можуть бути використані різні методи, але найпоширенішими із них є — валюта країни одного із партнерів, валюта третьої країни, мультивалютне  застереження і хеджування.
Особливість мультивалютного застереження у зовнішній торгівлі полягає в тому, що як валютне застереження береться не одна, а декілька валют, об'єднаних разом у так званому «кошику» валют. Валютний «кошик» — це набір певної кількості різних національних валют, нерідко зі встановленою часткою кожної з них у загальній величині кошику, що використовується для котирування іноземної чи національної валюти при визначенні валютного курсу.
Важливим методом страхування від можливих валютних втрат через різкі коливання курсів валют та їх інфляцію є метод хеджування, тобто метод укладення поряд з основною угодою допоміжної ф'ючерсної угоди на купівлю в постачальників певного товару «на термін» (мова йде про пізніший термін ніж за основним контрактом. Внаслідок чого будь-яка зміна ціни приносить продавцям і покупцям збитки від одного товару і вигоду від іншого.
Хеджування зумовлено несприятливими для продавців або покупців змінами ринкових цін на товари в майбутньому порівняно з теперішніми, тобто такими, що існували при укладанні угоди. На практиці використовують декілька видів хеджування — арбітражне, випереджаюче, купівлею, продажем, селективне, чисте або звичайне.
Хеджування арбітражне — враховує витрати на зберігання і є вигідним завдяки очікуваній позитивній зміні співвідношення цін на реальний товар біржових котирувань за різними термінами поставки товару.
Хеджування випереджаюче — полягає у купівлі чи продажі ф'ючерсного контракту до закінчення угоди з реальним товаром.
Хеджування купівлею — операція, що здійснюється на ринку через купівлю ф'ючерсного контракту особою, яка продає реальний товар на ринку. Якщо ціна на цей (реальний) товар знизиться, то ф'ючерсний контракт стане дорожчим від ціни купівлі, що дасть змогу компенсувати втрати від продажу реального товару.
Хеджування продажем — операція, що передбачає продаж ф'ючерсного контракту особою, яка купує реальний товар на ринку.
Хеджування селективне — угода на продаж-купівлю реального товару на ф'ючерсному ринку, що здійснюються не одночасно і не на однакову кількість товару.
Хеджування чисте або звичайне — полягає у балансуванні протилежними зобов'язаннями на ринку окремого товару та ф'ючерсному ринку і використовується з метою зниження цінових ризиків.
•    Фінансові гарантії — гарантія авторитетного банку (у формі гарантійного листа, аваля на векселі) за виконання клієнтом або іншою особою грошових та інших зобов'язань. У разі не виконання цих зобов'язань, банк який видав гарантію несе відповідальність за борги позичальників в межах обумовленої гарантії.

Способи платежу

Способи платежу, як правило, залежать від механізму оплати товару стосовно до моменту його фактичної доставки. В сучасних зовнішньоторговельних операціях використовуються такі способи платежу — готівкою, авансовий та платіж у кредит.
-    Платіж готівкою у міжнародному платіжному обороті не означає, що розрахунки проводяться наявними грошовими знаками
(банкнотами), навпаки, вони в розрахунках тут практично не використовуються. Під поняттям «платіж готівкою» в міжнародних  розрахунках розуміють як платіж, що відрізняється від авансового або платежу в кредит. Готівковий платіж означає швидкий розрахунок між продавцем і покупцем, відповідно до
обумовлених сторонами в міжнародному договорі форм розрахунків.
Авансовий платіж передбачає виплату покупцем продавцю,
обумовленої зовнішньоторговельним контрактом суми грошей до
передачі йому товаророзпорядчих документів або самого товару
у власність. Він здійснюється під час виконання замовлення або до
його виконання, в обумовлений договором термін.
Платіж у кредит передбачає, що імпортер сплачує експортеру "обумовлену в міжнародному договорі купівлі-продажу певного товару суму грошей не відразу, а через деякий час після його поставки. Кредит, що надається продавцем для покупця має назву комерційного (товарного) кредиту, або фірмового (товарного) кредиту, оскільки одна фірма надає кредит іншій. Максимальна  величина кредиту,  яку надає продавець, як правило, не перевищує 10 відсотків вартості капіталу покупця.
Захисними застереженнями від неплатежів виступають гарантійні листи першокласних банків, підтверджені (резервні) акредитиви першокласних банків, векселі, банківський акцепт, аваль векселів, чеків та інше.

Засоби платежу
Функцію засобу платежу, як правило, виконують реальні гроші, що пов'язано з виникненням кредитних відносин між товаровиробниками та в процесі купівлі-продажу товарів і розвитку товарного обігу, за яких гроші виступають засобом оплати боргових зобов'язань. Наприклад, отримуючи товар, боржник дає своєму кредиторові письмове боргове зобов'язання (вексель) в певний термін сплатити грошову суму. Коли боржник сплатив за векселем, кредитор повертає видане зобов'язання, гроші в цих відносинах виконують функцію засобу платежу.
Розвиток кредитних відносин у поєднанні з іншими причинами зумовив появу кредитних грошей (чеків, векселів, платіжних пластикових карток та ін.).
Отже, в сучасних умовах зовнішньоекономічної діяльності слід визначити п'ять, основних засобів, платежу — гроші, чеки, платіжні пластикові картки (кредитні картки), векселі, банківський переказ.

Форми платежу
На сучасному етапі зовнішньоекономічної діяльності можуть використовуватися такі основні форми розрахунків — сто відсотковий авансовий платіж (передоплата), акредитив, інкасо та відкритий рахунок. Основною особливістю використання цих форм розрахунків на практиці є їх подання за ступенем вигідності для експортера — від найвигідніших до найменш вигідних.

Методи платежу (розрахунків)
Світова практика зовнішньоекономічної діяльності в своєму арсеналі використовує різні методи здійснення міжнародних платежів (розрахунків). Проте найбільш поширеними методами є — письмовий (поштою), телеграфний, телетайпний, міжбанківської системи комунікацій (СВІФТ) та інші.
• Письмовий (поштовий) метод здійснення міжнародних платежів — сутність його полягає у здійсненні письмових переказів коштів відповідно до правил встановлених Міжнародною торговою палатою. За змістом вони нагадують перекази всередині країни; вони також мають форму спеціальних формулярів, але складених багатьма мовами, де зазначені замовник, бенефіціар з його даними про рахунок, грошова сума та назва платежу. Крім цього бланк міжнародного поштового переказу доповнюється даними банку-кореспондента, який отримав доручення. Міжнародний поштовий бланк переказу коштів має знакове обмеження, яке виконує функцію застереження від можливих зловживань (наприклад, зміна суми рахунка заднім числом та ін.). Платежі поштовими переказами здійснюють за допомогою поштових підприємств та поштових банківських переказів. Про їх сутність говорилося вище.
Поштовий банківський переказ — це письмове платіжне доручення, що надсилається, як правило авіапоштою, одним банком іншому, і є вказівкою йому сплатити зазначену суму коштів названому в переказі бенефіціару. На відміну від банківської трати поштовий переказ надсилається вітчизняним банком іноземному, а не клієнтом банку іноземному постачальнику. Оскільки поштовий переказ надсилається авіапоштою, то це є набагато швидкішим методом платежу, ніж банківська трата.
• Платежі телеграфними переказами і телексом подібні до поштових переказів. Відмінність полягає в тому, що інструкції надсилають також телеграфом або телексом, а не авіапоштою. Це значно прискорює платежі, хоча вони обходяться дорожче клієнтові банку-платника. Перевага телеграфного переказу над поштовим і в тому, що не існує небезпеки затримки чи втрати інструкції. На відміну від поштового переказу телеграфний і телексний переказ неможливо визначити перевір кою підпису. Операцію його перевірки здійснюють за допомогою «контрольного ключа», або «кодового слова» — спеціального цифрового коду, за яким банк-кореспондент ідентифікує відправника даного повідомлення, а також суму платежу, найменування валюти, дату відправлення і т. п. Після перевірки банк платник відправляє телекс, який містить таку інформацію:
-    найменування одержувача платежу;
-    суму і валюту платежу;
-    дату валютування;
-    найменування продавця;
-    основні реквізити рахунку продавця;
-    в разі покриття назву банка, з якого вона здійснюється;
-    найменування товару або інвойса (рахунка-фактури) та ін.
Банк бенефіціара при отриманні телеграфного платіжного доручення від закордонного банку перевіряє деталі платежу потім дебетує рахунок іноземного банку і кредитує рахунок бенефіціара. Бенефіціар (постачальник), отримавши кредитове авізо (повідомлення чи виписки з його рахунку), переконується, що покупець виконав свої зобов'язання і розпочинає виконувати умови контракту.
•   Платежі через міжбанківські системи комунікацій (SWIFT —
Society for Worldwide Interbank Financial Telecommunication).


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить