Сучасні тенденції розвитку сучасної торгівельної політики

У міжнародній торгово-економічній політиці довгі роки зберігаються дві взаємозалежні тенденції. Перша - прагнення до знищення торговельних бар'єрів, друга - посилення захисту національної економіки, обмеження проникнення товарів і капіталів ззовні, тобто проведення політики протекціонізму.
Вільна торгівля - це політика держави, що базується на принципі порівняльних витрат, спрямована на створення сприятливого торгово-економічного клімату з метою ефективного розміщення ресурсів і росту добробуту населення країни.
Протекціонізм - це політика, що опирається на принцип обмеження припливу іноземних товарів і спрямована на створення пільгових умов діяльності вітчизняним виробникам.
Реалізація ліберальної зовнішньоторговельної політики пов'язана із законодавчою діяльністю уряду в сфері міждержавних угод по зниженню мита, створенню торговельних і економічних союзів, участі у Всесвітній Торговельній організації.
В основі проведення політики протекціонізму лежить створений у країні механізм обмежень на ввіз іноземних товарів. Найпоширенішими методами захисту внутрішнього ринку є мита, нетарифні (торговельні) обмеження, імпортні квоти та добровільні експортні обмеження; особливу значимість для національної економіки мають мита, що мають фіскальну та протекціоністську  спрямованість.
Мито  (тариф) — це плата на користь держави, що стягується при перетинанні границі власника товару іноземного виробництва, увезеного в країну для продажу, фіскальні мита застосовуються відносно виробів, які не виробляються усередині країни. Ставки фіскальних податків як правило невеликі та поповнюють федеральний бюджет у вигляді податкових надходжень.
Протекціоністичні мита використаються для захисту місцевих виробників, приносять доход державі, забезпечують конкурентноздатність національних товаровиробників, але знижують рівень добробуту споживачів.