Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Державне регулювання ринку праці

Державне регулювання ринку праці
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Державне регулювання ринку праці

Це напрямок економічної політики містить у собі не тільки боротьбу з безробіттям, але різноманітні способи впливу на співвідношення попиту на працю і її пропозицію.
Держава може ввести мінімальний розмір заробітної плати, що служить орієнтиром для встановлення рівнів доходу всіх категорій зайнятих. Однак цей метод має суперечливий характер. З одного боку, усуває мотив великих фірм обмежувати зайнятість заради зниження витрат, але з іншого боку - приводить до збитковості фірм, які не можуть сплатити витрати по більш високій заробітній платі. Від цього страждають насамперед низькооплачувані шари працівників.
Держава може вдатися до заморожування зарплати і регулюванню цін, витримуючи певні пропорції між ними та тим самим побічно впливати на рівень зайнятості.
Головним методом державного регулювання ринку праці виступають різні програми зменшення безробіття. Вони можуть включати стимулювання росту зайнятості та збільшення числа робочих місць у державному секторі, підготовку та перепідготовку робочих кадрів, сприяння найманню робочої сили, та соціальне страхування безробіття, тобто виплату, втративши роботу не зі своєї волі. Законодавство більшості країн установлює основні умови одержання такого посібника та тривалість його виплати. Наприклад, у США максимальний строк виплати посібника становить 26 тижнів, а його місячний розмір становить близько 700 доларів.
Основну частину роботи з регулювання ринку праці ведуть спеціальні державні організації - біржі праці. У багатьох країнах успішно діють і численні приватні посередницькі фірми.
Біржі праці виконують різноманітні функції, ціль яких - допомогти людям, що втратили роботу, якнайшвидше її знайти. Основні напрямки біржі праці включають реєстрацію безробітних у випадку, якщо дані особи відповідають законодавчо встановленому статусу «безробітного», облік і реєстрацію вакантних місць на підприємствах різних форм власності, працевлаштування бажаючих одержати роботу, включаючи тих, хто не втратив робоче місце, але бажає його перемінити, вивчення попиту на працю і його пропозиції, надання інформації всім бажаючим, організацію профорієнтації та професійної перепідготовки безробітних, виплату посібників. Крім того, біржі праці ведуть і постійно поповнюють електронні банки робочих місць, організують ярмарки вакансій, роблять доплати працівникам, незвільненим з підприємства, але працюючим  неповен робочий день, і т.д.
Крім прямого впливу на ринок праці, держава використовує і непрямі методи, серед яких основне місце займають: податкова, грошово-кредитна та амортизаційна політика. Звичайно, ці міри не можна розглядати тільки як інструменти боротьби з безробіттям. Вони діють на неї опосередковано, через зміну економічної кон'юнктури в бажаному напрямку. Таким чином, державне регулювання ринку праці являє собою цілий комплекс економічних, законодавчих, організаційних та адміністративних мір, спрямованих на досягнення повної зайнятості в сполученні з високою ефективністю виробництва.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить