Продуктивність праці як показник розвитку продуктивних сил

Про рівень  ефективності виробництва  свідчить «продуктивність праці» – кількість товарів і послуг, одержуваних з одиниці витрат ресурсів або вироблених в одиницю часу (наприклад, з одного кубометра деревини фірма А робить 20 столів, а фірма В – 10; отже, продуктивність праці на фірмі А вдвічі вище, ніж на фірмі В,  – якщо, як обов'язково додають обережні економісти, всі інші умови для цих двох фірм однакові).
На продуктивність праці впливає безліч факторів, які можна розділити на «загальні» (роблячи постійний вплив) і «специфічні» (значимість яких змінюється).
Загальні фактори росту продуктивності праці включають:
-    рівень фахової освіти та професійної підготовки працівників;
-       якість виробничого встаткування та технологію виробничих процесів;
- розвиненість поділу праці (використання переваг спеціалізації та кооперації виробників);
-     період ділової активності («підйом» або «спад»);
-  масштаби виробництва, що дозволяють заощаджувати на витратах виробництва.
До специфічних факторів відносять:
-     демографічний (віковий) склад працівників;
-     вартість енерговитрат (електрика, нафта, вугілля);
-     наукоємність товарної продукції;
-  питома вага галузей соціальної інфраструктури (охорона здоров'я,  утворення, засоби масової комунікації);                                                       
-     обсяг капіталовкладень (інвестицій) у виробництво.