Суспільний поділ праці і структура продуктивних сил

Виробництво завжди відбувається в русі, є процесом створення благ. Виробництво благ – це процес праці.
Праця – це процес доцільної діяльності людини по перетворенню природи з метою задоволення потреб індивіда й суспільства.
Трудовий процес завжди здійснюється в межах суспільства, стаючи головною сферою його життєдіяльності.
Основна економічна характеристика праці — це його поділ між учасниками суспільного виробництва.
Поділ праці — це сукупність всіх існуючих у цей момент видів трудової діяльності.
Звичайно виділяють три рівні поділу праці: усередині підприємства («одиничний»), між підприємствами («приватний»), а також у масштабі суспільства («загальний» — промисловий і сільськогосподарський, розумовий і фізичний, кваліфікований і некваліфікований, ручний і машинний).
На перший погляд, поділ праці тільки роз'єднує виробників, звужуючи сферу їхньої професійної діяльності. Цю сторону, що роз'єднує, поділу праці прийнято позначати як «спеціалізацію праці». Однак та ж спеціалізація й поєднує виробників: адже чим глибше спеціалізація, тим сильніше взаємозалежність учасників виробництва. Об'єднуючу сторону поділу праці прийнято позначати як «кооперацію праці».
Двійний зміст поділу праці означає, що виробництву властивий «закон усуспільнення праці»: чим глибше спеціалізація праці, тим вище його кооперація. Усуспільнення праці - об'єктивний закон, тому що випливає з об'єктивно властивому виробництву поділу праці.
Поглиблення спеціалізації праці не знає меж («по предметне» → «по детальне» → «поопераційне»), отже, безмежно й усуспільнення праці.