Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Тема 4. Cистеми керування якістю по вимогах міжнародних стандартів. Стандартизація і сертифікація.

Тема 4. Cистеми керування якістю по вимогах міжнародних стандартів. Стандартизація і сертифікація.
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Тема 4. Cистеми керування якістю по вимогах міжнародних стандартів

1.    Тиражування правильних рішень – джерело постійного розвитку
2.    Застосування міжнародних стандартів – забезпечення довіри споживачів
3.    Загальна модель системи керування за міжнародними стандартами


Досягнення високої якості виробів, рентабельності, конкурентноздатності підприємства зв'язано з наявністю на підприємстві професіоналів, однодумців об’єднаних у команду. І все-таки в більшості сучасних менеджерів слово «стандарт» найчастіше асоціюється з набором обов'язкових технічних характеристик, хоча стандарти вже давно вийшли за рамки технічної документації, і їхні вимоги стосуються всіх сфер, і в першу чергу менеджменту [29].
Стандартизація спрямована на виявлення і поширення загальних закономірностей і найбільш оптимальних рішень, у тому числі в сфері керування. У країнах зі стабільною економікою керування підкоряється принципу «серединного шляху». Але це не для нас. Наш принцип – зараз, тут і усі відразу. Він проходить через всю історію народу і добре ілюструється в казках: (щука вискочить з ополонки і відвалить більше, ніж в інших країнах і до пенсії не наживеш). У нас можна виконати до 95% будь-якої роботи, а останні 5% майже неможливо, хоча саме ці 5% і дають конкурентноздатність на зовнішньому ринку. Цей закон удало сформулював Мескінен: «Завжди бракує часу зробити роботу як випливає, але на переробку час знаходиться».
Щоб організувати процес керування сучасним підприємством необхідно розробити власні стандарти в сфері менеджменту, використовуючи в основі вже наявні. Ефективність внутрішньої стандартизації залежить від ефективності кожного з етапів: чіткості формулювання задач, підготовки персоналу і ресурсів для пошуку рішення, аналізу прийнятого рішення.
У цьому зв'язку пора б нам проаналізувати і спробувати зрозуміти, як впливає загадковий національний (слов'янський, радянський) характер, по - сучасному, менталітет, на ділові навички і як він впливає в сучасних умовах на проведення реформ. Ті, хто береться за реформи соціально – економічної системи, зобов'язані розуміти розумом нашу національну ментальність і нашого співвітчизника, не копіюючи абстрактного, скроєного по західній моделі людини, щоб не пояснювати причини невдалих реформ гаслом типу: «Народ у нас щиросердечний, тільки з ментальністю не повезло». І пам'ятати закон Хеллера, що « головна омана науки про керування – начебто взагалі є така наука».
Як же розуміти наш національний менталітет, як з розумом використовувати його особливості в управлінських технологіях? Як це не парадоксально, але в цьому неоціненну допомогу нам можуть зробити відкриті на Заході «закони» Паркінсона, Мэрфи, Пітера й ін. Їхня дивна відповідність нашої ментальності пояснюється дуже просто: у них – це всього лише виключення з правил, у нас же – правило. Вони здатні змінити погляд дослідника, розширити кут зору на ситуації, з якими ми щодня зіштовхуємося і які раніш не піддавалися осмислюванню в рамках класичних схем менеджменту.
Щодня ми одержуємо підтвердження їхньої дієвості: «Те, що може зіпсуватися, псується. Що не може псуватися, псується теж» (Е. Мерфі). «Людина пізнається в лиху, а системи в аваріях» (С. Паркінсон). «У будь-якій службовій ієрархії кожен службовець має можливість досягти положення, що відповідає рівню його повної службової некомпетентності» (Л. Питер). «Якщо ви твердо переконані, що у вас усі добре вам уже ніхто не допоможе» (Г. Добров). Хіба не парадокс для західної людини наші приказки: «Тихіше їдеш – далі будеш», «Робота не вовк - у ліс не утече», «Наша людина на дурницю і виросла». Вони не перекладні на інші мови, але їх можна представити у виді пунктів народного трудового кодексу. Тому наша продукція дешева на західному ринку, якщо туди пробивається, а їхня дорога й у себе й у нас.
В даний час кардинально змінилися мотивація і сфера застосування стандартів у порівнянні з недавнім минулим часом. Стандарти перетворилися в інструмент конкурентної боротьби. Більшість з них, як це прийнято в усьому світі, тепер можна і не використовувати. Але в цьому випадку продукцію або послугу неможливо буде продати на конкурентному ринку. Чим вище рівень вимог стандартів, застосовуваних організацією, тим вище конкурентноздатність виробленої продукції. Споживач завжди аналізує встановлені стандартами характеристики продукції або послуги, перш ніж укласти контракт або здійснити покупку.
У керуванні стандарт і сертифікація використовуються організацією в наступних цілях:
•    встановлення і декларування більш високих вимог у порівнянні з тими, котрі прийняті в конкурентів;
•    регламентація внутрішніх вимог, раціоналізація процесів і операцій;
•    гарантії споживачам і забезпечення довіри споживачів.
Тому власні стандарти конкурентноздатного підприємства містять більш високі вимоги, чим національні, галузеві, регіональні або міжнародні. Стандарти лідерів міжнародного ринку забезпечують компаніям конкурентні переваги за рахунок більш високих на даний момент вимог [33].
Споживач аналізує характеристики продукції по різному: консультуючи з продавцями, читаючи рекламні проспекти, вивчаючи прикладену до продукції документацію і т.д. В очах постачальника найбільше «коштовними» вважаються споживачі, робота з якими ведеться на основі довгострокових контрактів. Крім характеристик продукції, вони вивчають систему керування з погляду можливості забезпечення виробником стабільної відповідності декларованих характеристик. Така система називається системою керування якістю. Платоспроможні споживачі, які мають гарну репутацію на ринку, при заключені контрактів вивчають систему керування з погляду можливості забезпечення виробником вимог по екології і дотримання прав людини. Такі системи відповідно називаються системами керування навколишнім середовищем і соціальною відповідальністю. Підприємства, які мають «сумнівну» репутацію в області екології або дотримання прав людини програють перед конкурентами при заключені довгострокових партнерських відносин, тому що в них може відбутися внутрішня нестабільність в організації, конфліктні ситуації з персоналом, екологічними службами і громадськими організаціями.
Таким чином, вимоги стандартів, використовуваних в організації, покликані забезпечити довіру не тільки до виробленої продукції або послуги, але і до самої організації. У ринковому середовищі, в умовах безлічі ринкових пропозицій, довіра споживача до організації відіграє немаловажну роль при виборі товару або послуги. Заручившись його довірою і сформувавши власний позитивний імідж, організація поповнює категорію постійних споживачів – тих, хто приносить їй найбільший прибуток. У значній мірі сприяють цьому міжнародні стандарти по системах керування якістю.
Так, міжнародні стандарти ISO серії 9000 містять вимоги до системи керування якістю і забезпечують довіру споживача до того, що всі обговорені характеристики продукції відповідають реальним. Це сама популярна серія у світі, що використовують практично усю великі і більшість середніх і дрібних компаній у промисловості розвинутих країн. Міжнародні стандарти ISO 14000 містять вимоги до системи керування навколишнім середовищем і забезпечують довіру споживача до дотримання в організації норм екологічної безпеки і навколишнього середовища. Міжнародні стандарти SA 8000 містять вимоги до системи керування соціальною відповідальністю і забезпечують довіру споживача до дотримання в організації прав людини. Крім цього до сфери керування відносяться й інші стандарти: BS 7799 – британський стандарт менеджменту інформаційної безпеки, DNV (OHSMS) – стандарт для сертифікації систем менеджменту по безпеці і здоров'ю персоналу й ін.
Ці стандарти можуть бути використані на будь-яких підприємствах незалежно від сфери діяльності, розміру і форми власності. Основне їхнє призначення - удосконалювання системи керування за такими критеріями як якість, безпека, соціальний, екологічний фактори. Система керування вважається зробленою в тому випадку, якщо вона може забезпечити задоволеність споживача, співробітників суспільства і стабільність фінансових показників.
Узагальнюючи представлення про систему керування, приходимо до висновку, що:
1.    Функції вищого керівництва лежать в основі побудови будь-якої системи керування. Воно повинно визначити політику в області якості керівництва організації, документально оформити, вказані задачі і зобов'язання.
2.    Вище керівництво організації повинне призначити свого спеціального представника, який виконуючи визначені функції, несе відповідальність і має повноваження:
а) забезпечувати розробку, впровадження і підтримку в робочому стані системи керування;
б) звітувати перед вищим керівництвом про функціонування системи керування, що створювало би основу для її аналізу, оцінювання й удосконалювання.
Центральним елементом системи керування є політика підприємства, визначена його керівництвом. Політика – це лаконічно сформульовані напрямки і мета, що визначаються посібником з багатьох напрямків: загальна політика, політика в області якості, політика в області збуту, в області інвестицій і т.п.
Політика повинна бути сформульована таким чином, щоб зробити цілеспрямованою діяльність кожного співробітника. Звичайно політика формулюється на одному листку, завіряється підписом першого керівника і печаткою. З нею повинний ознайомитися кожен співробітник.
Крім стратегії керівництва, на політику підприємства впливають зовнішні фактори:
•    вимоги законодавства;
•    вимоги до якості, прийняті найближчими конкурентами;
•    економічні розрахунки;
•    технологічні умови;
•    гарантії підприємства щодо виробленої чи реалізованої продукції.
При цьому необхідно пам'ятати, що «90% наших турбот стосується того, що ніколи не станеться» (закон М. Тетчер).


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить