Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Тема 1. Введення до стандартизації і сертифікації. Система Укрсепро. Стандартизація і сертифікація.

Тема 1. Введення до стандартизації і сертифікації. Система Укрсепро. Стандартизація і сертифікація.
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Тема 1. Сертифікація - початок конкурентноздатності продукції

Сертифікація визначає конкурентноздатність продукції, розвиток виробництва, рентабельність і ефективність. Останнім часом до сертифікації продукції додалися сертифікація послуг (у торгівлі, туризмі, обслуговуванні і ремонті), систем якості підприємств на відповідність стандартам серії ISO 9000 , а також сертифікація персоналу. Усі види сертифікації базуються на високій компетентності фахівців, що реалізують її процедури, а також розробляють нормативно-методичні документи. Особливо вони необхідні на стадії забезпечення відповідного рівня якості при виробництві продукції.
Зараз для України склалася сприятлива ситуація: проявилися позитивні зрушення в економіці, вітчизняні підприємства почали виявляти цікавість до впровадження систем керуванню якістю. Велика кількість підприємств в усьому світі готуються перейти до впровадження в роботі зі стандартами серії ISO 9000 версії 2000 року. Держстандартом підготовлені українські переклади стандартів ISO 9000, 9001, 9004, що поміщені на електронній сторінці Держстандарту, і кожне підприємство може безкоштовно ознайомитися з ними.
Разом з тим, на етапі економічного росту в умовах глобалізації ринків, гальмується робота через невиправдано велику номенклатуру продукції, що підлягає обов'язкової сертифікації, відносна складність, тривалість, недостатня прозорість процедур, непропорційність застосування процедур сертифікації в залежності від потенційного ризику для споживачів. Сертифікаційна система України в неповній мірі відповідає міжнародній і європейській практиці, що не дає можливості домогтися визнання результатів оцінки відповідності торговими партнерами, а це не дозволяє давати сертифікаційну підтримку вітчизняним експортерам. Але залишається головна вада нормативної бази – недостатня оновлюваність (переважна їх більшість не переглядалася понад 10 років) і низький рівень гармоннізації з міжнародними нормами (10%). Для порівняння: показник гармонізації стандартів складає РФ – 37 %, а Великобританії та Німетчині – 70 %.
Питання конкурентноздатності в даний час набувають нові риси. Характерними ознаками для них стали відсутність національних границь, винос екологічно несприятливих виробничих процесів з розвинутих країн у країни третього світу, глибока кооперація у виробництві високотехнологічної продукції. Ці процеси, що розвиваються, під умовною назвою «глобалізація» охопили увесь світ. Економічною основою цього явища став розвиток транснаціональних компаній, особливо американських. Ідеологічне фарбування цьому явища намагаються додати Жак Аттали, Бжезинский і ін. Глобальну цивілізаційну тенденцію за назвою «мондиализм», чи Новий Світовий Порядок ці автори вважають єдино можливий. Вони стверджують, що ми зараз вступили в еру «глобализма»: світу без границь і націй, але під централізованим контролем США. Відповідно до тенденції НСП національні традиції повинні відмерти, буде вихована «нова людина», «людина-кочівник», що ніяк не зв'язана ні з ґрунтом, ні з традиціями, ні з релігією.
Однак цей НСП далеко не усіма сприймається однозначно. Свідченням цьому стали численні демонстрації протесту при проведенні форумів еліти світових фінансистів, коли демонстранти били вітрини магазинів і підпалювали автомобілі. Навіть такий космополітичний народ як євреї чинять великий опір цієї тенденції в Ізраїлі, але правляча еліта солідаризується з американською політикою і перетворює її в життя. Друга тенденція – «євразійство», тобто збереження самобутності народів і націй, що населяють континент – Євразія. З другою тенденцією солідарні також і народи інших країн і континентів, у так називаному третьому світі.
У навчальному посібнику розглянуті в трьох розділах основні положення процесу сертифікації товарів, послуг і їхня конкурентноздатність. У першому розділі дані організаційно-методичні основи процесу сертифікації, історія її розвитку в Україні і закордонних країнах. В другому розділі розглянутий стан сертифікації і конкурентноздатності товарів і послуг в Україні. У третьому розділі вивчені шляхи підвищення якості і конкурентноздатності продукції і послуг в Україні.        

Терміну «Сертифікація» передує термін «Стандартизація», що визначена в Законі України «Про стандартизацію», як «діяльність, що полягає у встановленні положень для загального і багаторазового застосування, щодо наявних чи можливих задач з метою досягнення оптимального ступеня упорядкування у визначеній сфері, результатом якої є підвищення ступеня відповідності продукції, процесів і послуг їхньому функціональному призначенню, усунення бар'єрів в торгівлі і сприяння науково-технічному співробітництву» [1].
Поняття «сертифікація» уперше було сформульовано і визначене Комітетом з питань сертифікації (СЕРТІКО) міжнародною організацією по стандартизації (ISO) і включеної в Керівництво № 2 ISO (ISO\ MEK2) версії 1982р. « Загальні терміни і визначення в області стандартизації, сертифікації й акредитації іспитових лабораторій». Відповідно до цього документа, сертифікація визначалася як дія, що засвідчує за допомогою сертифіката або знака відповідності, що виріб або послуга відповідає визначеним стандартам або іншим нормативним документам.[34]
У порівнянні з визначенням, даним у 1982р. у поняття «сертифікація відповідності» внесено кілька істотних змін. По-перше, сертифікація тепер безпосередньо зв'язана з дією третьої сторони, якою є особа, або орган, визнані незалежними від сторін, що беруть участь, у розглянутому питанні. По-друге, дія по оцінці відповідності оцінюється належним образом, що свідчить про наявність строгої системи сертифікації відповідності, що розташовує визначеними правилами, процедурами і керуванням. По-третє, значно розширюється область поширення сертифікації відповідності. В даний час їй підлягають продукція, процеси і послуги, у тому числі процеси керування якістю на підприємствах (системи якості) і персонал. Усе це означ установлення відповідності і Усе це означтійний розвиток сертифікації, як процесу показує необхідність її проведення для цивілізованих ринкових відносин.
Ідея і загальний зміст сертифікації відомі давно. Звичайно, таврування продукції її виготовлювачем, в давнину було підтвердженням високої якості виробу. Запевняння продавця покупцю щодо якості також було найстаршою і найпростішою формою того, що зараз ми називаємо сертифікацією.
Особлива увага приділялася якості при виробництві зброї. Точності виготовлення Петро 1 надавав найважливішого значення, і перевірка проводилася дуже серйозно. Бралося кілька рушниць з різних партій, розбиралися, змішувалися деталі і потім збиралися. І рушниці повинні були стріляти не гірше, ніж усі з цих партій. Бракороби каралися. Про це свідчить наступний указ Петра 1: «Наказую хазяїна Тульської збройової фабрики Корнілова Білоглазова бити батогом і вислати на роботу в монастир, оскільки він, підлий, посмітив війську государеву продавати негідні пищалі і фузії. Старшину олдермена Фрола Фуксу бити батогом і заслати в Азов, щоб не ставив клейма на погані рушниці». В 1727 році В.Н. Татіщев писав, що „сие дело в таком несмотрении оставлено, что равного веса или меры нигде сыскать невозможно».
Соціальні й економічні умови, що змінюються у світі, привели до зміни й ускладнення форм і методів сертифікації, зсуву самого зміни сертифікації, особливо в сфері міжнародних торгових зв'язків.
Сертифікацію розділяють на добровільну сертифікацію і сертифікацію обов'язкову з перевіркою третьою стороною. Добровільна сертифікація полягає в тім, що виготовлювач сам, без участі сторонніх організацій виконує заходи щодо забезпечення якості виробів, що випускаються, і заявляє про цьому спеціальним документом або постановкою знака сертифікації, що свідчать про те, що продукція відповідає зазначеним технічним умовам. При цьому споживач може забезпечуватися інформацією про контроль якості й випробувань на підприємстві [39].
З розвитком зовнішньоторговельних і економічних відносин країн, розвитком науки і техніки виявився необхідність проведення об'єктивних випробувань виробів, незалежних як від виготовлювача продукції, так і її споживачів. Сертифікація третьою стороною здійснюється системою органів, сторонніх по відношенню, як до виготовлювача, так і споживачу продукції, що оцінюють і підтверджують правильність проведених заходів відповідно до прийнятих правил, здійснюють випробування зразків, нагляд за станом технологічного процесу виробництва. До цих органів відносяться офіційні центри (лабораторії) по випробуваннях, що інспектують органи і національні організації по стандартизації.
Тільки в Європі нараховується кілька сотень міжнародних і регіональних організацій по сертифікації (тобто угод між національними органами, відповідальними в країнах за проведення сертифікації), що містять різноманіття форм, методів і принципів побудови і дії систем сертифікації. За даними міжнародної організації по стандартизації ISO, щорічний обсяг сертифікованої продукції тільки у відношенні відповідності вимогам безпеки й охорони праці оцінюється в 200 млрд. доларів(1987р.)
Порядок організації і проведення робіт із сертифікації повинний бути таким, щоб забезпечити достатню об'єктивність сертифікації, вірогідність і відтворюваність результатів випробувань, бути економічно придатним і достатнім як для виготовлювачів продукції, тобто потенційних експортерів, так і споживачів цих виробів-імпортерів. Основою для проведення робіт із сертифікації є:
По-перше, вибір критеріїв, по яких можна судити, що продукція відповідає інтересам споживачів, вимогам законів країни - імпортера, можливостям виготовлювачів. Вимоги регламентуються в стандартах, технічних умовах, нормах, специфікаціях і т.д. Вимоги стандарту підлягають обов'язковому і точному дотриманню.
По-друге, системи сертифікації містять у собі елемент випробувань зразків продукції як необхідний засіб виявлення відповідності продукції стандартам [14]. Прийнятність систем сертифікації третьою стороною ґрунтується в значній мірі на репутації органу по сертифікації. Тому важливо, щоб випробування центри або лабораторії мали все необхідне устаткування і кваліфікований персонал, працювали по методах випробувань, що задовольняють сторони, які беруть участь у сертифікації.
По-третє, стабільність технологічних процесів. Незалежно від стану національної економіки необхідно забезпечити високий рівень виробничої діяльності, що зв'язано зі значними витратами для підприємств. Введення систем керування якістю в значній мірі підвищують ефективність виробництва, сприяють стабільному виробництву виробів із заданою якістю.
По-четверте, система сертифікації повинна базуватися на неупередженості, незалежності результатів проведення робіт із сертифікації. Запевняння, що виріб відповідає вимогам стандарту, не завжди приймаються на віру. Споживач найчастіше створює власну систему перевірки якості продукції. Такими органами, що керують сертифікацією, можуть бути органи по стандартизації, комерційні чи урядові заклади.
По-п'яте, вибір системи сертифікації повинний відповідати практичним і економічним вимогам по кожних окремих видах продукції.
По-шосте, принципи сертифікації і методи повинні забезпечувати порівнянність систем сертифікації, що дає можливість виходу на світовий ринок.
По-сьоме, чи вироби продукція при позитивних результатах їхніх сертифікаційних іспитів повинні мати доказ у виді клейма, знака сертифіката, бути включені в перелік сертифікатів.
Однією з найважливіших умов об'єктивності оцінки якості й ефективності результатів системи керування якістю продукції є вірогідність випробувань [26]. В національних рамках вони проводяться в випробуваних лабораторіях і центрах, створюваних у виробничих галузях для проведення експериментальних робіт і випробувань. Такі лабораторії повинні забезпечувати оцінку найважливіших параметрів виробів, особливо функціональних, на етапі розробки виробу і до запуску його у виробництво; вхідний контроль вихідних матеріалів і комплектуючих виробів, необхідних для виробництва продукції; приймальні випробування готових виробів у ході їхнього виробництва.
Об'єктивність випробувань, вірогідність і точність одержуваних результатів багато в чому визначається технічним рівнем вимірювальної техніки, її автоматизацією, а також ефективністю метрологічного забезпечення, тобто випереджальним розвитком еталонної бази, удосконалюванням системи передачі розмірів одиниць робочим засобам вимірів від зразкових засобів.
З метою одержання найбільш об'єктивної і достовірної оцінки якості і технічного рівня виробів, насамперед нової техніки, їхні випробування проводяться в централізованих випробувальних лабораторіях, що усе більш формуються як незалежні від виробництва і споживача випробувальної лабораторії [6].
Торгово-економічні зв'язки країн, що розвиваються, в умовах міжнародного поділу праці особливо вимагають вірогідності оцінки технічного рівня якісних показників виробів. З огляду на високу вартість контрольних перевірок і випробувань, ефективним виходом з положення стає взаємне визнання результатів. Це значить, що країна-імпортер, спираючись на знання випробувальним центром (лабораторією) країни-експортера діючих нормативно-технічних документів, установленого порядку випробувань, наявність необхідних контрольних приладів і випробувального устаткування, визнає результати проведених експортером випробувань виробу і не проводить у такому випадку повторних випробувань імпортованих виробів у себе в країні. Вищим рівнем такого визнання є сертифікація. Сертифікація – це гарантія того, що  виріб або товар відповідають визначеним вимогам і мають задану якість.
В даний час усе більша кількість підприємств прагнуть одержати сертифікат на систему якості. Але аналіз даних звіту ISO показує, що в Україні темпи сертифікації систем якості на відповідність вимогам стандартам ISO серії 9000 незначні. В абсолютному значенні число підприємств, що сертифікувала системи якості, ще дуже мало в порівнянні з розвинутими країнами.
Якщо розглядати сертифікат системи якості як довідку про «здоров'я підприємства», то чи всі українські підприємства, що мають цей сертифікат, здорові? Досить складно формалізувати поняття «здоров'я підприємства», однак необхідно виділити набір показників, що об'єктивно його характеризують. У першу чергу, це ступінь задоволення запитів споживачів і вимог суспільства, облік витрат, зв'язаних з низькою якістю, прагнення до лідерства і т.п. Чим більша кількість керівників підприємств усвідомлюють, що сертифікація системи якості - це не самоціль, а засіб оздоровлення, тим більше ефективно заробить економіка країни. Такі підприємства, зуміють виконати роль локомотива, що зрушить важкий поїзд економіки держави в напрямку підвищення ефективності [6].
Сертифікація систем якості повинна розглядатися тільки як перший крок на шляху максимального задоволення потреб і бажань споживачів. Тому одна з найважливіших задач служб маркетингу і проектування в організаціях різних форм власності, зрозуміти запити споживачів і інтерпретувати їх у технічні вимоги, а задача виробничих відділів втілити їх у продукцію, роботу або послугу. Це єдиний спосіб робити конкурентноздатну продукцію і відповісти на виклик часу, і в цьому застава забезпечення національної безпеки і волі країни в сфері економіки.
Для об'єктивної оцінки економіки країн світу вже сім років видається організацією Heritage Foundation індекс економічної волі, що на підставі 50-ти економічних показників по десятьох широких категоріях установлює рейтинг країн. Максимальне значення індексу несвободи – 5.0. Математично максимально можливе значення волі економіки – 1.0.
У доповіді організації вказується, що в жовтні 1994 року Україна почала процес макроекономічної стабілізації і структурних реформ, були прийняті заходи для лібералізації внутрішніх цін, режимів валютних курсів і торгівлі. У 1995 році Україна одержала інтегровану оцінку свого рівня економічної волі в 3.7 пункту. Однак спадщина у виді бюрократії, що розростається, корупції, застарілого промислового обладнання й інші фактори придушили реформи. Визначення рейтингу в 2000 році показало погіршення економічної свободи на Україні. Зокрема по таких розширених категоріях як інтервенція уряду в економіку – 4.0, грошова політика (високий рівень інфляції) –5.0, банківська справа і фінанси (багато обмежень) – 4.0, право власності (низький рівень захисту) – 4.0, чорний ринок (висока активність) – 4.0. Таким чином, відповідно до рейтингу прогнозів на 2001 рік Україна займає 133 місце з 3.85 пунктами серед 155 досліджених країн. Це гірший показник за останні 7 років [18].
На першому місці залишається Гонконг (1.3 пункту), Північна Америка і Європа залишаються найбільше економічно вільними і, зрозуміло, найбільш багатими регіонами. Литва, що торік почала виконувати широку програму розвитку приватного сектора і зниження урядових витрат змогла цього року зміститися з 61 на 42 позицію.
Оздоровлення підприємств на основі створення ефективних систем якості дозволить підвищити інвестиційну й інноваційну активність країни, полегшити доступ до довгострокових кредитів. У зв'язку з відзначеними обставинами керівники підприємств повинні орієнтуватися не тільки і не стільки на сертифікацію систем якості (що дуже важливо), а на безупинне поліпшення якості у всіх сферах керування підприємством після факту сертифікації.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить