Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Оцінка ризиків і керування ними

Оцінка ризиків і керування ними
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Оцінка ризиків і керування ними

Внаслідок нестабільності й непередбачуваності сучасної економічної ситуації однієї з найважливіших завдань контроллинга є оцінка й керування ризиками підприємства.  . Це спричиняється появу ситуацій, що не мають однозначного результату. Тому поняття «ситуація ризику» можна визначити як сполучення, сукупність різних обставин й умов, що створюють певну для того або іншого виду діяльності. Якщо існує ймовірність кількісно і якісно визначити ступінь імовірності того або іншого варіанта, то це й буде ситуація ризику. Ситуації ризику супроводжують три умови:
1. Наявність невизначеності;
2. Необхідність вибору альтернативи (у тому числі й відмова від вибору);
3. Можливість оцінити ймовірність здійснення обираних альтернатив.
 Ситуацію ризику варто відрізняти від ситуації невизначеності. Остання характеризується тим, що ймовірність настання результатів рішень або подій у принципі не встановлювана. Ситуацію же ризику можна характеризувати як різновид невизначеності, коли настання подій імовірно й може бути визначено, тобто об'єктивно існує можливість оцінити ймовірність подій, що приблизно виникають у результаті здійснення господарської діяльності. Але самим головним і необхідним для контроллинга в системі превентивних заходів щодо керування  ризиками  належить їхній профілактиці. До форм профілактики ризиків можна віднести:
1. Запобігання господарських ризиків являє собою найбільш ефективний спосіб їхньої профілактики. Полягає він у розробці таких заходів, які повністю виключають конкретний вид господарського ризику. До числа основних заходів у цьому випадку ставляться:
а) Відмова від здійснення господарських операцій, рівень ризику по яких надмірно високий і не відповідає критеріям фінансової політики. Незважаючи на високу ефективність цієї міри, її використання носить обмежений характер, тому що більшість господарських операцій пов'язане зі здійсненням прямої торгово-виробничої діяльності підприємства, що забезпечує регулярне надходження доходів і формування його прибутку.
б) Зниження частки в господарському обороті позикових засобів.  Відмова від надмірного використання позикового капіталу дозволяє уникнути одного з найбільш істотних господарських ризиків - втрати фінансової стійкості торговельного підприємства.
в) Забезпечення необхідного рівня ліквідності активів дозволяє уникнути ризику неплатоспроможності підприємства.
г) Здійснення операцій «хеджировання». Така операція дозволяє уникнути цінового й інфляційного ризиків при здійсненні угод на товарних або фондових біржах. Принцип операції «хеджировання» полягає в тому, що здобуваючи товар (цінні папери) з поставкою в майбутньому періоді одночасно здійснюється продаж ф'ючерсних контрактів на аналогічну кількість товарів (цінних паперів). Якщо підприємство понесе фінансові втрати через зміну ринкових (біржових) цін як покупець реального товару (конкретних видів цінних паперів), то воно одержить виграш у таких же розмірах як продавець ф'ючерсних контрактів на нього.
д) Здійснення операції «своп». У її основі лежить паритетний обмін різними видами валют в обумовленому співвідношенні на початку господарських операцій із зобов'язанням сторін обміняти її в такому ж співвідношенні при завершенні операції. Така операція необхідна у випадку здійснення зовнішньоекономічної діяльності, що дозволяє повністю уникнути валютного ризику.
2. Мінімізація господарських ризиків здійснюється в тому випадку, якщо їх не можна уникнути повністю. У цьому випадку можна використати наступне:
а) Одержання від покупців певних гарантій (у формі страхування, поручительства й т.д.) при наданні їм споживчого кредиту. При здійсненні оптової торгівлі, аналогічні гарантії можуть бути отримані від контрагентів при наданні їм товарного кредиту.
б) Продаж товарів при наданні споживчого кредиту по дорогих виробах на умовах фінансового лізингу. При цій формі споживчого кредиту товар відразу ж надходить у користування покупця, однак стає його власністю тільки після повного завершення розрахунків за нього. Така операція дозволяє знизити ризик виникнення безнадійної дебіторської заборгованості, тобто найбільш масової форми прояву комерційного ризику торговельного підприємства.
в) Скорочення переліку форсмажорних обставин у контрактах з контрагентами. У сучасній українській практиці цей перелік необґрунтовано розширюється, проти загальноприйнятого положення в міжнародній комерційній практиці.
г) Використання опціонних угод при біржових операціях. Ці угоди передбачають покупку права або продаж зобов'язання укласти біржовий контракт на обумовлену кількість конкретного товару по заздалегідь установленій ціні в межах взаємно погодженого періоду. За покупку такого права покупець опціону сплачує премію. При відмові премія залишається в продавця. Ризик, таким чином, мінімізується до розмірів премії.
3. Диверсифікованість господарських ризиків. Ця форма профілактики господарських ризиків реалізує відомий принцип - «ніколи не тримаєте всі яйця в одному кошику». Здійснюється по видах господарської діяльності, по постачальниках товарів, по портфелі цінних паперів, по депозитному портфелі.
4. Установлення ліміту господарських ризиків шляхом  відповідних економічних і фінансових нормативів. Це може включати максимальний обсяг угоди з одним контрагентом, максимальний розмір сукупних товарів, максимальний розмір споживчого кредиту. А також граничний розмір використання позикових засобів, мінімальний розмір оборотних активів у високоліквідній формі.
Система профілактики господарських ризиків, знижуючи ймовірність їхнього виникнення, проте, не може нейтралізувати всі пов'язані з ними негативні фінансові наслідки. Частково цю роль може взяти на себе внутрішнє страхування господарських ризиків (самострахування), здійснюване в рамках самого торговельного підприємства. Здійснюється це за допомогою:
1. Забезпечення компенсації можливих фінансових втрат за рахунок відповідної «премії за ризик», що полягає у вимозі від контрагентів додаткового доходу по ризикових операціях поверх того рівня, що можуть забезпечити  господарські операції без ризику.
2. Забезпечення компенсації можливих фінансових втрат за рахунок системи штрафних санкцій являє собою одну з найпоширеніших форм внутрішнього страхування господарських ризиків. Воно передбачає розрахунок і включення в умови контрактів необхідних штрафів, пені, неустойок й інших форм фінансових санкцій у випадку порушення контрагентами своїх зобов'язань. Рівень штрафних санкцій повинен повною мірою компенсувати фінансові втрати у зв'язку з неотриманням доходу, інфляцією, зниженням майбутньої вартості грошей й інших негативних наслідків господарських ризиків.
3. Забезпечення подолання негативних фінансових наслідків за рахунок попереднього резервування частини фінансових засобів дозволяє забезпечити внутрішнє страхування господарських ризиків по цім операціям торговельного підприємства, по яких відшкодування негативних наслідків не може бути покладене на контрагентів. Таке резервування фінансових ресурсів здійснюється в наступних формах:
а) формування резервного (страхового) фонду. Відповідно до вимог законодавства й уставу підприємства цей фонд створюється за рахунок відрахування не менш 5% суми прибутку, отриманої у звітному періоді.
б) формування цільових резервних фондів (уцінка товарів). Число таких фондів визначається уставом підприємства.
в) формування резервних обсягів фінансових засобів, у вигляді спеціальних статей бюджету.
г) нерозподілений залишок прибутку.
Найбільш серйозні господарські ризики страхуються за допомогою зовнішнього страхування. Страховий захист таких ризиків забезпечують спеціальні страхові компанії, які залучають засоби страхувальників і використають їх для відшкодування понесених ними збитків при виникненні обумовлених обставин. Обов'язкове страхування охоплює основні виробничі фонди. Відповідно до законодавства платежі по цьому виді страхування ставляться на витрати обігу. Страхування це в обов'язковому порядку в межах балансової вартості майна.
       Мінімальна страхова сума встановлюється на рівні залишкової вартості об'єктів страхування. Добровільне страхування здійснюється в широкому діапазоні.
1. Страхування не обігових активів у всіх формах. На відміну від обов'язкового, цей вид добровільного страхування має наступні особливості:
а) Страхування цих активів, поряд з виробничими основними фондами, охоплює невиробничу їхню частину, незавершене будівництво, невстановлене встаткування, нематеріальні активи.
б) Страхування цих активів може бути здійснене в розмірі реальної, а не балансової їхньої вартості при наявності експертної оцінки.
в) Страхування може бути здійснене в декількох страховиків, що гарантує більше міцний страховий захист.
г)  При страхуванні активів ризик може бути врахований, як майна, так й інфляції.
2. Страхування вантажів при їхньому транспортуванні. Це найбільш масовий вид добровільного страхування. Виконується в тому випадку, якщо оптовий постачальник цей вид ризику не приймає на себе.
3. Страхування реальних інвестицій.
4. Страхування фінансових інвестицій.
5. Страхування прибутку по торговельній діяльності.
6. Страхування інших господарських ризиків.
У процесі керування господарськими ризиками, пов'язаними з їхнім зовнішнім страхуванням, основна увага повинне бути приділене узгодженню розміру страхових платежів, що сплачують. У страховому договорі повинен бути погоджений розмір франшизи, тобто мінімальної не компенсаційної   страховиком частини збитку, понесеного страхувальником. Розрізняють умовну й безумовну франшизи. Умовна франшиза означає, що страховик не несе відповідальності за збиток, якщо його розмір не перевищує розміру франшизи. Безумовна франшизи означає, що страховик у всіх випадках виплачує страхувальникові відшкодування за мінусом розміру франшизи, залишаючи її суму в себе.
Регулююча   функція   ризику   може   виступати   у   двох формах   —   конструктивної   й  деструктивної.   Конструктивність   р и с к а проявляється в тім, що при здійсненні економічних завдань він виконує роль своєрідного каталізатора, тому що стимулює активність, спрямованість у майбутнє, пошук новаторських рішень. Деструктивний ризик полягає в тому, що прийняття й реалізація рішень із необґрунтовано високим ризиком є авантюризмом. У цьому випадку ризик виступає як дестабілізуючого фактора, що заважає реалізації намічених цілей.
 Захисна функція ризику має також два аспекти: історичний і соціально-правовий. Історичний аспект - з початку розвитку цивілізації люди шукають засоби й форми захисту від небажаних наслідків своєї або чужої діяльності: у сучасних умовах така передбачливість проявляється у формі вироблення мер керування ризиком (страхування, перерозподіл ризиків). Соціально-правовий аспект захисної функції складається у визнанні права новатора на ризик: ініціативним, заповзятливим людям потрібні захист і гарантії, що виключають у випадку невдачі покарання працівника, який пішов  на ризик. Крім гарантій, необхідне стимулювання розумного ризику, підтримка новаторських ідей.
 Ризики можуть бути чистими й спекулятивними. Спекулятивний ризик може привести як до позитивних, так і до негативних наслідків (прикладом може служити попит на продукцію, він може виявитися вище або нижче запланованого значення). Чистий ризик може привести тільки до втрат (наприклад, ризик втрати або збитку майна).
. До числа основних ризиків, ставляться.
1. Ризик випадкової загибелі або псування майна. Цей ризик пов'язаний з можливою втратою матеріальних активів у всьому їхньому різноманітті будь-якого торговельного підприємства від стихійних лих, техногенних катастроф, а також недотримання належних умов зберігання матеріальних активів і т.п. Масштабність втрат активів торговельного підприємства в процесі реалізації цього ризику визначає його високу значимість у загальному портфелі господарських ризиків.
2. Комерційний ризик. Цей ризик визначається несумлінністю комерційних партнерів торговельного підприємства або недотриманням ними взятих на себе зобов'язань. А також не поверненням активів у вигляді авансових платежів за товар постачальником, депозитних внесків комерційними банками, товарів або грошей по споживчому кредиті й неплатоспроможністю клієнтів. У сучасних умовах практично кожне торговельне підприємство зіштовхується із проявами цього виду ризику.
3. Економічний ризик. Цей ризик визначається порушенням ходу економічної діяльності й не досягненням запланованих основних економічних показників. Цей ризик генерується як ситуацією на споживчому ринку у вигляді несприятливої кон'юнктури, так й економічними прорахунками менеджерів самого підприємства. Проявами цього виду ризику виступає невиконання запланованого обсягу реалізації товарів, перевищення запланованої суми витрат обігу й т.п. Цей вид ризику є  найпоширенішим у сфері господарської діяльності торговельного підприємства.
4. Ціновий ризик. Це один з найнебезпечніших видів ризику в діяльності  підприємств торгівлі, тому що він впливає на можливість втрати доходів і прибутки від торговельної діяльності. Він проявляється в підвищенні рівня цін закупівлі товарів, при незмінному рівні ціни їхньої реалізації на споживчому ринку,  тарифів на послуги сторонніх організацій, устаткування, малоцінних і швидкозношуваних предметів і т.п. Ціновий ризик постійно супроводжує господарську діяльність торговельного підприємства.
5. Валютний ризик. Цей вид ризику властивий торговельним операціям у сфері зовнішньоекономічної діяльності підприємств. Він проявляється в недоодержанні прибутку в результаті безпосереднього впливу зміни обмінного курсу іноземної валюти, використовуваної в зовнішньоекономічних торговельних операціях підприємств і на очікувані грошові потоки від цих операцій. Так, імпортуючи товари, торговельне підприємство програє від підвищення обмінного курсу відповідної іноземної валюти стосовно національного. Зниження ж цього обмінного курсу визначає фінансовий програш торговельного підприємства при експорті товарів.
6. Процентний ризик. Він складається в непередбаченій зміні процентної ставки на фінансовому ринку. Причиною виникнення цього виду господарського ризику торговельного підприємства, що не залежить від його діяльності, є зміна кон'юнктури грошового ринку під впливом державного регулювання дисконтної ставки. А також обсягу пропозиції вільних грошових ресурсів комерційними банками, зниженням попиту господарюючих суб'єктів на ці ресурси й т.п. Процентний ризик проявляється у фінансових втратах від зниження надходження коштів, у процесі використання фінансових активів, в емісійній діяльності торговельного підприємства й у ряді інших випадків.
7. Інфляційний ризик. В умовах високих темпів інфляції він виділяється в самостійний вид господарських ризиків. Цей вид ризику характеризує можливість знецінення реальної вартості капіталу торговельного підприємства у формі збережених грошових активів і формованих у грошовій формі амортизаційного фонду, фонду майбутньої уцінки товарів й інших. Тому що цей вид ризику на сучасному етапі носить постійний характер і супроводжує практично всі фінансові операції торговельного підприємства, йому повинне приділятися особлива увага.
8. Інвестиційний ризик. Він характеризує можливість виникнення непередбачених фінансових втрат у процесі інвестиційної діяльності торговельного підприємства. Відповідно до видів цієї діяльності виділяють і види інвестиційного ризику. При реальному інвестуванні - це порушення календарного плану робіт, низька якість здійснюваного виконання робіт, порушення проектної документації, що часто приводить до перевищення розмірів запланованого  бюджету капітальних вкладень. Ризик фінансового інвестування проявляється в зниженні курсової вартості акцій й інших фондових інструментів, зниження ліквідності цих активів, банкрутство або неплатоспроможність окремих емітентів. Тому що ці види інвестиційних ризиків пов'язані з можливої втрати частини капіталу, вони також входять у групу найнебезпечніших господарських ризиків.
9. Податковий ризик. У теорії керування ризиками він включається в групу політичних ризиків, але його винятково важлива роль у господарській діяльності торговельних підприємств визначає необхідність виділення в самостійний вид господарських ризиків. Цей вид господарських ризиків має ряд характерних проявів. Це ймовірність введення нових податкових платежів. Можливість збільшення рівня ставок діючих податкових платежів. Зміна умов і строків сплати окремих податкових платежів і надання податкового кредиту. Імовірність скасування діючих податкових пільг. Будучи зовсім непередбаченим, як свідчить вітчизняна фіскальна практика, він робить істотний негативний вплив на результати господарської діяльності торговельного підприємства.
10. Ризик неплатоспроможності. Цей ризик генерується в основному діяльністю самого торговельного підприємства. Причиною його виникнення є низький рівень ліквідності оборотних активів. Не стикованість строків надходження й витрати коштів, при плануванні їхніх потоків. Перевищення планових обсягів інвестиційних  ресурсів і т.п. По своїх фінансових наслідках цей вид господарського ризику може викликати порушення справи про банкрутство торговельного підприємства й тому ставиться до найнебезпечнішим.
11. Ризик втрати фінансової стійкості. Цей вид господарського ризику генерується недосконалою структурою капіталу торговельного підприємства, найчастіше надмірною часткою позикових засобів, через що має занадто високий коефіцієнт фінансового левериджа. Його небезпека полягає в тім, що він формує умови неплатоспроможності й одночасно перекриває до кредитних ресурсів, необхідним для виходу зі стану неплатоспроможності. За рівнем погрози банкрутства, цей вид господарського ризику, необхідно віднести, до найнебезпечнішим, для діяльності торговельного підприємства.
12. Інші види ризиків. Група інших господарських ризиків досить велика. Однак по своїх фінансових наслідках, інші види ризиків не настільки значні для торговельного підприємства, як розглянуті вище. До них ставляться ризик втрати товарів у магазинах, що пов'язане з розкраданнями покупців, особливо у відділах самообслуговування. Ризик фінансових втрат через несвоєчасне здійснення розрахунково-касових операцій у зв'язку з невдало обраним комерційним банком. Ризик підробки фінансових документів співробітниками, емісійний ризик й ін.
 Використовуючи класифікацію ризиків, можна  визначити, якими факторами вони викликані.
Ризики можуть бути викликані наступними причинами:
- відсутністю повної інформації (у цьому випадку підприємець намагається одержати необхідні відомості, а якщо це неможливо - керується інтуїцією);
- випадковістю;
- протидією.
Виявивши ризики, можна перейти до наступного етапу - їхньому аналізу й оцінці.
 Аналіз ризиків може бути якісним і кількісним. Якісний аналіз займається виявленням факторів, областей і видів ризиків. Існує безліч методів кількісного аналізу ризиків:
  Найпоширенішими методами кількісного аналізу, є: .
Метод аналогій полягає у використанні інформації про інші (раніше виконаних) проектах, про діяльність конкурентів і т.п. Однак, якщо діяльність підприємства є унікальної, такої інформації може й не бути.
Для оцінки ступеня стійкості планів до різних ризиків проводиться аналіз чутливості. Ретельно продумана бізнес-ситуація має на увазі, що деякі з використаних при її розробці вихідних даних можуть бути недостатньо точними. Тому бізнес-ситуація повинна підтверджувати логічні  припущення, що лежать в основі певних значень, також ураховувати ступінь чутливості результатів аналізу до змін у вихідних даних. Наприклад, у бізнес - ситуації передбачається, що підприємство може одержати кредит під 40% річних, а очікуване збільшення доходів повинне скласти 43%. На основі цих даних необхідно одержати інформацію про те, наскільки може збільшитися прибуток підприємства, якщо воно одержить кредит на інших умовах (при іншій процентній ставці). Змінюючи вихідні дані (у цьому випадку процентну ставку), фахівець-аналітик може визначити, наскільки конкретні показники (у розглянутому випадку доход) чутливі до змін у вихідних припущеннях.
  В Excel є інструменти й функції, за допомогою яких можна досліджувати фактори, що роблять вплив на основні показники діяльності підприємства. Один з таких інструментів - сценарії, які допомагають управляти вхідними даними для виконання бізнес - аналізу. Використовуючи сценарії, можна міняти фактори, що впливають (наприклад, ставку дисконту або вартість капіталу). В Excel існує функція, за допомогою якої можна найбільше точно ознайомитися з результатами бізнес - аналізу, - ВНДОХ (внутрішня швидкість обороту). Підвищити ефективність аналізу чутливості також можна за допомогою засобу Excel Підбор параметра.
 Керування за допомогою сценаріїв являє собою процес вивчення окремих змінних і присвоєння їм діапазону значень. Кожна комбінація дає свій, відмінний від інших, результат, або сценарій. На підставі цих даних необхідно проаналізувати кожен сценарій й оцінити чутливість найбільш імовірного результату (вихідної ситуації) стосовно змін значень змінних, що впливають на процес.
 Вихідні змінні, пов'язані з ухваленням рішення про доцільність впровадження у виробництво вдосконаленого виробу будуть наступними.
• Обсяг додаткових продажів.
• Загублений збут або заміна його збутому іншої продукції.
• Виторг від додаткових продажів.
• Загублений виторг, що викликаний втратою збуту.
• Витрати, пов'язані із проведенням рекламної кампанії.
• Заробітна плата й премії менеджера по новій продукції.
• Витрати на дослідження ринку.
• Капітал, необхідний для технічного переоснащення виробництва.
• Витрати на додаткове технічне обслуговування нового обладнання.
 Два пункти з найнижчим рівнем імовірності здійснення - це обсяг додаткових продажів і загублений збут. Ступінь довіри до іншим змінного більше висока, оскільки вони пов'язані з регульованими витратами. Це порозумівається довгостроковими контрактами на поставку матеріалів і висновку довгострокових угод по заробітній платі. З наведеного списку вихідних змінних обсяг додаткових продажів не підлягає безпосередньому регулюванню й більш-менш точній оцінці. Можливими умовами сценаріїв можна вважати наступні.
• Обсяги додаткових продажів подвоїлися.
• Обсяги додаткових продажів скоротилися вдвічі.
• Витрати на рекламу подвоїлися, у результаті чого обсяг додаткових продажів зріс на 30%.
• Витрати на рекламу зменшилися вдвічі, що привело до скорочення обсягу додаткових продажів на 30%.
 Результати, отримані за допомогою цієї програми, дають підставу припускати, що даний аналіз чутливості є одним з 95 можливих аналізів, довірчий інтервал яких описує найкращий очікуваний результат, ніж уважати, що цей аналіз ставиться до 5 залишилися зі ста.
Аналіз чутливості допомагає визначити:
•    фактори, що найбільше сильно впливають на результати діяльності    підприємства    (а   отже, що    вимагають найбільш пильної уваги);
•    варіанти досягнення поставлених цілей, найбільш стійкі до ризиків. 224
 Метод Монте-Карло — метод формалізованого опису ризику, що найбільше повно відбиває всю гаму невизначеностей, з якими може зштовхнутися підприємство. В основі методу - аналіз великої кількості випадкових сценаріїв. Його найменування походить від міста, де розташовані численні ігорні заклади. На практиці для розрахунків по методу Монте-Карло використають спеціальні комп'ютерні програми.
Алгоритм розрахунку по методу Монте-Карло наступний:
•    побудова імітаційної моделі, що відбиває залежність результатів діяльності підприємства від вихідних умов;
•    виявлення ключових факторів ризику;
•    знаходження   параметрів   імовірнісного   розподілу факторів ризику й виявлення кореляційної залежності між цими параметрами;
•    генерування безлічі випадкових сценаріїв (за допомогою   комп'ютера)   і  розрахунок  результатів  для   кожного сценарію;
•    статистичний аналіз результатів (знаходження математичного   очікування   результату,   середньо квадратичного відхилення й т.д.).
 Експертні методи припускають використання думок фахівців-експертів для оцінки ймовірностей прояву ризиків, а також значимості кожного ризику для результатів проекту. На основі експертних оцінок розраховують комплексний показник ризику
По закінченні аналізу ризику відділ контроллинга розробляє заходу щодо керування ризиком.
 Методи керування ризиком можна розділити на наступні групи:
•    одержання додаткової інформації:
•    розподіл ризику між учасниками проекту;
•    страхування ризику (майнове, від нещасних випадків);
•    резервування засобів (створення грошових резервів на покриття непередбачених витрат, створення резервних запасів матеріальних засобів й ін.);
•    диверсифікованість (вкладення засобів у різні проекти з різними характеристиками ризиків);
•    заходу активного впливу на фактори ризику (наприклад, вхідний контроль якості, інвестиції в створення системи якості в постачальників й ін.).
Отже, метою аналізу й оцінки ризиків у контроллинге є вироблення оптимальних управлінських рішень.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить