Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Реінжиніринг бізнес - процесів

Реінжиніринг бізнес - процесів
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Реінжиніринг бізнес - процесів

Термін "реінжиніринг" (відповідно, усе, що коштує за ним) - це системний підхід й аналіз на підприємстві: Проте, керівникам виробництва необхідно знати, що процеси реорганізації й реформування підприємств, процеси переділу власності й реструктуризації цілих галузей : економіки - уже пройдений етап для всіх без винятку наших нових партнерів по світовому економічному співтовариству. Але головним у цьому знанні повинні бути наступні складові:
• закордонні фахівці з керувань докорінно відрізняються від наших,  відсутністю всякої ідеології;
• там немає (і не було) твердих рамок планової економіки;
• розрізняється також інтенсивність і динаміка (перша похідна) перетворень.
 Таким чином, реінжиніринг бізнес-процесів — це нова технологія керування на основі й із застосуванням нових інформаційних технологій: high tech of management on the ground of new IT. Однак за гранично короткий проміжок часу змінилася сама мета автоматизації/інформатизації підприємства, холдингів, та й цілих галузей:
• с управлінського аспекту на більше прагматичну (ринкову) завдання - заробити, зберегти зароблене, і надалі витримати конкуренцію на ринку продуктів/послуг;
• з'явилася нова функція продажів - переділу власності: mergers & acquisitions - злиття й  поглинання
 Тільки  необхідність освоєння нових ринкових складові  діяльності підприємства змусила менеджмент уживати спроби впровадження інноваційних процесів керуванні підприємствами, по-новому розглядати інформатизацію й роль відповідних фахівців і менеджерів. Введення поняття бізнес -  процесів дозволяє розширити розуміння кола питань, що коштують перед керівниками й колективом, включити в них всі завдання, розв'язувані на підприємстві.
 Існує безліч факторів, що визначають мотивацію впровадження реінжинірингу бізнес-процесів. Але самий наочний - успіхи, досягнуті конкурентами з його допомогою. Реінжиніринг бізнес-процесів - поняття досить ємне. Звичайно ж, щораз необхідно ретельно продумувати можливість використання РБП вашої конкретної ситуації і його вплив на весь масив роботи. Тільки після цього можна проводити реінжиніринг у таких сферах, як планування й виконання виробничих замовлень, матеріально-технічне постачання, оцінка праці й нарахування заробітної плати, підбор і розміщення персоналу, ремонт технологічного встаткування, керування якістю продукції й ін.
 «...Методика інжинірингу, — пише М, Гиматов, — дозволяє нам розглядати діяльність будь-якого підприємства в програмно-алгоритмічній сутності, виділяючи окремі бізнес-процеси в командні «процедури» й «функції». Т. е. діяльність будь-якої організації представляється у вигляді «програми» зі своєю вхідною й вихідною інформацією.  Таким чином, можна сказати, що «інжиніринг» бізнес-процесів є форма подання діяльності підприємства у вигляді алгоритмічних схем, що має метою надати інструментарій для аналізу всіх його структур і видів діяльності (дані й код програми). Тоді як «реінжиніринг» - це як якийсь процес «декомпіляції програми» у спробі зробити вдосконалення первинної діяльності.
 Логічна суть інжинірингу укладена в спробі знаходження оптимального алгоритму роботи для будь-якого бізнесу-процесу на основі аналізу й структуризації вхідної інформації й перепроектування вихідних форм». «Штучні процеси можливі, тільки на основі природних»,  а останні в соціальних системах опираються на механізми, що мають соціокультурну природу, але й інші природні фактори.. У кожному разі питання «як повинне бути» й «як до цього рухатися» не вирішуються подібно оптимізації комп'ютерної програми й перепрограмуванню комп'ютера.
 Керування змінами давно викристалізувалося в самостійну область менеджменту. Виросли, хоча й дуже дефіцитні поки, але цілком компетентні вітчизняні фахівці, що не уступають закордонним. Але їх «стикування» з IТ- фахівцями усе ще являє собою найчастіше невирішену проблему. І оскільки обсяг IT-послуг і по попиті, і за пропозицією на пострадянському консалтинговому ринку набагато перевищує обсяг послуг з керування змінами (а звідси треба ще виділити аж ніяк не близьку до керування змінами, технологічно набагато більше пов'язану з IT, але змішувана часто клієнтами з керуванням змінами область керування проектами) - «керівна й напрямна» роль часто дістається IT - фахівцям.
 Питання не в тім,  чи можна в інформаційні технології   оптимізації   бізнес - процесів уводити соціокультурні фактори. Напевно, можна. Питання в тім,  чи вводять їх ті, хто користується цими технологіями.  Ніхто адже не проти BPR як такого. Все питання в тім, як визначити, «як повинне бути» й як до цього йти. І чи можна довідатися, «як повинне бути» в економічній площині, скажемо, за допомогою дослідження операцій
 Ми використаємо нині методи наших західних колег - ті методи, де подання про складності миру, як правило, обмежуються плоскими таблицями 2x2 (SWOT, BCG-матриця й т.п..), де автори популярного підручника по менеджменті зізнаються: "Ми залишаємося при тім думці, що еклектичний метод, що поєднує самі корисні, важливі й повсюдно застосовувані досягнення основних шкіл і напрямків, найбільше відповідає реальності". Якої реальності? Що значить "відповідає"? А хіба, крім еклектичного смітника, немає інших способів з'єднання досягнень різних шкіл? Це відбувається, як не дивно, у тій же країні, де майже 60 років тому вперше був отриманий строгий математичний доказ того, що складні завдання не мають простих рішень. Це 10-я теорема К. Шеннона  з роботи "Математична теорія зв'язку", що породила закон  необхідної розмаїтості. У цій же країні,  Т. Парсонс створював основи  сучасної теорії соціальних систем, зв'язуючи в єдине ціле соціальні й культурні системи. У цій же країні Э. Шейн, У Берк й інші закладали основи й тепер розвивають теорію й практику організаційної культури, організаційного розвитку, основні принципи якого - "розвиток організації через розвиток персоналу". Але всі ці найбагатші досягнення мерхнуть перед прагненням до спрощення, до відома людини до запрограмованого комп'ютера - створюється чітке відчуття, що кожний з фахівців з менеджменту творить у своїй області, боячись заглянути в сусідню. Дамо слово Т. Парсонсу: "..Американська відкритість характеризує ще два моменти: відносний імунітет до ідеологічного тиску, тобто готовність братися за будь-які проблеми соціальних наук, і тісно пов'язане із цим уміння оцінити по достоїнству рішення приватних й обмежених завдань без особливої турботи про вартим за ними проблемах...
 Зворотним боком медалі завжди був загальний для американців скептицизм стосовно високих рівнів узагальнення. Звідси несприятлива інтелектуальна атмосфера для розвитку й поширення загальних концептуальних схем, оскільки увесь час виникало питання, чи є такі схеми необхідними або хоча б бажаними. В Америці з'явилася тенденція чинити опір   усяким спробам працювати на рівні загальної теорії".
 Виникає, однак, неминуче питання - як оцінити застосовність рішень "приватних й обмежених завдань" у ситуаціях відмінних від тих, у яких вони були отримані, наприклад, в інших країнах або в інші історичні періоди, якщо глобальні проблеми, породжують ці приватні завдання, залишаються невідомі або недослідженими, а загальні концептуальні схеми не побудовані?
 Ці глобальні проблеми, проте,  досліджувалися,   і схеми концептуальні схеми розроблялися, і багато в чому це робилося  в СРСР (А. Богданов, Г. Щедровицкий й ін.). Але більшості нинішніх керівників невідомо, що існують метатеорії, онтології, принципи синтезу знань, що крім емпіризму, що заслужив популярність у ХIX - XX ст. завдяки успіхам природничих наук і техніки й на цій основі "ввійшов" у соціальні науки, існує 2000-літня традиція європейського раціоналізму, що дискусії про границі застосовності соціального знання, тим  більше,   отриманого  емпіричним шляхом, ведуться вже не перше сторіччя... Американські   й   американізовані школи менеджменту, як правило, не обговорюють таких питань. Не треба розуміти сказане, як якесь обвинувачення американській культурі. При всіх її особливостях вона, як і всяка культура, багатошарова й багатогранна. Не в американцях справа, а в тім, що ми в них беремо. А беремо ми, на жаль, найчастіше, саме примітивне. Класик соціології М. Вебер розрізняв 4 імперативи діяльності, він писав, що дія «...може бути детерміновано: 
                 1) целераціонально - очікуваннями щодо поводження об'єктів зовнішнього середовища й інших осіб, а за допомогою цих очікувань раціональною оцінкою й обліком як «умов», так і засобів для досягнення   цілей; 
 2) ценностнораціонально, тобто завдяки усвідомленому переконанню в абсолютній (самої по собі) цінності даної лінії поводжень, зовсім незалежно від результатів (і незалежно від того, інтерпретується вона як етична,   естетична,   раціональна або яка-небудь інша);
3) афективно - емоційно, завдяки афектам і стану емоцій;
 4)  традиційно -    завдяки    сталій практиці».  Неважко побачити, що звичайні для BPR критерії оптимізації охоплюють тільки «целерацональні» імперативи, без обігу уваги на інші. Що зовсім не заважає неврахованим імперативам впливати на діяльність   в   «реінжинируемої» організації.
 Про те, що BPR «працює» далеко не завжди, написано вже занадто багато. Чому й коли це «працює» «у них» - це питання про принципи ВР, як вони найчастіше розуміються. У пошуках рятівної простоти ми  дорівнюємо виникнення  на підприємствах й у державах до реалізації програми в комп'ютері, де немає людей з їхніми інтересами, цілями, культурою, цінностями, етнічними й конфесіональними розходженнями. Лихо то в тім, що досліджувана література лягає у свідомість менеджерів не системно, а саме у вигляді еклектичного смітника.  Це прагнення до спрощень підводить нас, зрештою, і при впровадженні інформаційних технологій.
 Лихо не в тім, що американці, вихоплюючи із глобальних проблем маленькі шматочки й стандартизуючи їх, придумують для них примітивні, але ефективні способи рішення, що забезпечують гарний прибуток (у всіх змістах). Погано те, що ми, копіюючи американців, не віддаємо собі звіту в тім, що це - усього лише шматочки, і за деревами часто не бачимо лісу - свого лісу...
 Погано те, що й багато західні, і майже всі наші економісти й керівники - від випускників радянських планових інститутів до, що одержали на Заході престижні дипломи МВА - вивчали філософію, «щоб була», а не для того, щоб розуміти реальну складність і суперечливість миру й учитися жити без руйнуючу людську свідомість (а за ним - і буття) спрощень. Але істина, в остаточному підсумку, виявляється важливіше прибутку. І, як це ні дивно, економічно вигідніше.
 Бізнес-процес — це послідовність робіт, спрямованих на рішення однієї із завдань підприємства, наприклад, матеріально-технічне постачання, планування. Реінжиніринг бізнес-процесів займається аналізом й оптимізацією бізнес-процесів для досягнення цілей підприємства (він є окремою дисципліною і його опис виходить за рамки даної книги). Для моделювання різних бізнес-процесів в організаціях використається спеціалізоване програмне забезпечення (СASE-средства).
 Аналіз бізнес-процесів дозволяє виявити й усунути "вузькі місця" в інформаційних потоках підприємства: усунення ризику неповної, неточної інформації, дублювання інформації. Але крім цих ризиків, існують й інші фактори, що загрожують нормальному функціонуванню підприємства. Тому тільки лише оптимізації інформаційних потоків недостатньо: необхідний комплексний й універсальний підхід до керування ризиками підприємства.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить