Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Аналіз беззбитковості підприємства

Аналіз беззбитковості підприємства
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 1
ХудшийЛучший 

Аналіз беззбитковості підприємства

Експертну діагностику витрат і прибутку підприємства здійснюють за допомогою аналітичних інструментів контроллинга, заснованих на моделі "витрати - обсяг - прибуток". Аналіз цієї моделі, що часто називають також моделлю беззбитковості, дозволяє відповісти на наступні питання:
- Який вплив зробить на прибуток зміна цін на реалізовану продукцію, зміну змінних і постійних витрат, обсягу реалізації?
- Який обсяг продажів забезпечить досягнення беззбитковості?
- Які оптимальні обсяг і структура випуску?
- Як зміна в структурі реалізації вплине на прибуток і мінімальний беззбитковий обсяг?
- Який "запас міцності" є в підприємства?
- Який обсяг продажів дозволить досягти запланованого обсягу прибутку?
- Який прибуток можна чекати при даному рівні реалізації?
- Який мінімальний рівень цін на продукцію підприємства при заданому обсязі випуску дозволить уникнути збитків?
- Як зміна в асортименті реалізованої продукції вплине на прибуток і мінімальний беззбитковий обсяг?
- чи Робити товари й послуги самостійно або замовляти їх на стороні?
- Яка нижня границя ціни на реалізовану продукцію?
 Модель беззбитковості опирається на р я д    вихідних припущень:
•    поводження витрат і виторгу можна з достатньою точністю виразити лінійною функцією одного змінної - обсягу випуску (ефективність використання ресурсів і ціни на них залишаються постійними в рамках певного інтервалу значень обсягу випуску);
•    асортименти випуску й реалізації залишається постійним;
•    обсяг виробництва дорівнює обсягу реалізації;
•    всі витрати можна класифікувати як постійні й змінні;
•    єдиний спосіб впливу на витрати для керівника - це зміна обсягу або структури випуску.
 Зрозуміло, що такі вихідні припущення далеко не завжди відповідають дійсності.
 Аналіз беззбитковості проводять в алгебраїчній або в графічній формі. Графік взаємозв'язку між витратами, обсягом і прибутком підприємства представлений на мал.22.
 Залежність виторгу, змінних, постійних витрат і прибутку від обсягу випуску й реалізації продукції можна представити у вигляді формул:
S = P* Q;  V= v *Q;  F= const;
I= S- V- F = P * Q- v *Q- F,
де S - виторг; Р - ціна за одиницю продукції; Q - обсяг випуску й реалізації продукції, нат. ед.; F - сумарні постійні витрати; v - змінні витрати на одиницю продукції;  V - змінні витрати на весь обсяг випуску;  I - прибуток.
Алі визначення можливих результатів росту суми балансового прибутку від реалізації товарів необхідно також при оптимізації співвідношення постійних і перемінних витрат обігу. Співвідношення постійних і перемінних витрат обігу підприємства зветься - операційний леверідж. При зіставленні двох графіків з різними величинами витрат, однаковій їхній сумі, однаковій реалізації товарів й однаковій сумі чистого доходу очевидні й істотні розходження.
 Підприємство "А" має співвідношення постійних і перемінних витрат обігу 2:1, а підприємство "Б" відповідно 1:2. З даних графіків видно, що в силу сформованого операційного леверіджу (високої частки постійних витрат обігу в загальній їхній сумі) підприємство "А" значно пізніше досягне крапки беззбитковості, чим підприємство "Б", тому що йому необхідно реалізувати набагато більший обсяг товарів для цієї мети.
 Разом з тім, при подальшому нарощувані обсягу реалізації товарів (після подолання крапки беззбитковості) підприємство "А" буде одержувати більшу суму прибутку на одиницю приросту товарообігу, чим підприємство "Б". Це зв'язано з тім, що за рахунок постійних витрат обігу загальний їхній рівень до товарообігу і чистого доходу на підприємстві «А» буде знижуватися в більшому ступені (збільшуючи тім самим за інших рівних розумів суму балансового прибутку)
Таким чином, механізм формування суми прибутку торговельного підприємства з    використанням системи CVP побудований на залежності наступних основних показників:
а) Обсягу реалізації товарів;
б) Суми й рівня чистого доходу (валового доходу за мінусом податкових платежів, здійснюваних з нього);
в) Суми й рівня перемінних витрат обігу;
г) Суми постійних витрат обігу;
д) Співвідношення постійних і перемінних витрат обігу.

 На підставі цих моделей можна розрахувати ряд аналітичних показників, що допомагають керівникові в прийнятті рішень: маржинальний прибуток, коефіцієнт виторгу, крапку беззбитковості, силу операційного важеля, крайку безпеки, запас фінансової міцності.
 Маржинальний прибуток - це різниця між виторгом і змінними витратами. Іноді маржинальний прибуток називають також сумою покриття (це та частина виторгу, що залишається на покриття постійних витрат і формування прибутку). Маржинальний прибуток розраховується по формулі:

М= S- V.

 Маржинальний прибуток можна розрахувати не тільки на весь обсяг випуску в цілому, але й на одиницю продукції кожного виду (питому вагу маржинального прибутку). Економічний зміст цього показника - приріст прибутку від випуску кожної додаткової одиниці продукції:

m = (S - V): Q= P-v.

 Коефіцієнт виторгу (КВЫР) показує, який відсоток виторгу становить маржинальний прибуток, тобто відсоток виторгу, що йде на покриття постійних витрат й утворення прибутку. Він може розраховуватися або у відсотках, або в ділових частках:
Коефіцієнт виторгу показує приріст прибутку підприємства в абсолютному вираженні при збільшенні виторгу на 1 гр.:

К ВЫР = ∆I :  S,

де  I - зміна прибутку, гр.;
 S - зміна виторгу, гр.
  Чим більше коефіцієнт виторгу, тим сильніше міняється прибуток у результаті коливань виторгу. Тому великий коефіцієнт виторгу вигідний у випадку, якщо попит на продукцію підприємства стабільно високий: тоді навіть невеликий приріст виторгу приведе до досить істотного зростання прибутку. Якщо попит нестабільний і висока ймовірність того, що фактичний виторг виявиться менше запланованої, високий коефіцієнт виторгу свідчить про збільшення ризику збитку. Отже, у випадку збільшення коефіцієнта виторгу необхідно задуматися про створення резервів, збереженні запасу ліквідності й ін. Коефіцієнт виторгу можна зменшити, якщо збільшити частку змінних витрат і зменшити частку постійних витрат.
 Крапка беззбитковості — це обсяг випуску, при якому прибуток підприємства дорівнює нулю, т. е обсяг, при якому виторг дорівнює сумарним витратам. Іноді неї називають також критичним обсягом: нижче цього обсягу виробництво стає нерентабельним. На графіку  крапка беззбитковості відповідає крапці перетинання ліній сумарних витрат і виторгу.
Критичний обсяг виробництва й реалізації продукції можна розрахувати не тільки в натуральному, але й у вартісному вираженні. Економічний зміст цього показника - виторг, при якій прибуток підприємства дорівнює нулю: якщо фактичний виторг підприємства більше критичного значення, воно дістає прибуток, у противному випадку - збиток.
Чим менше критичний обсяг, тим вище прибуток і менше операційний ризик за інших рівних умов.
Строго говорячи, наведені вище формули розрахунку критичного обсягу виробництва й реалізації в натуральному й вартісному вираженні справедливі лише для двох випадків: коли підприємство випускає тільки один вид продукції або коли структура випуску фіксована, тобто пропорції між різними видами продукції залишаються незмінними, наприклад, якщо ці пропорції задаються технологією, сировиною й ін., як відбувається, зокрема, у гірничодобувній промисловості. У підприємств із різноманітними асортиментами випуску для кожного можливого співвідношення між видами випускає продукції, що, існує своя крапка беззбитковості.  
 Однак, якщо обсяг менше критичного, те це ще не виходить, що випуск варто припиняти: може бути в короткостроковому періоді, коли в підприємства немає можливості змінити свої постійні витрати, виробництво й реалізація продукції допомагають зменшити збитки. На перших етапах освоєння нової продукції збитки також можуть бути тимчасовим явищем. Виробництво стає економічно неефективним тільки тоді, коли виторг не покриває постійних витрат. У цьому випадку підприємство вигідніше закрити, чим оплачувати постійні витрати.
 Крапка закриття підприємства — це обсяг випуску, при якому підприємство стає економічно неефективним, тобто при якому виторг дорівнює постійним витратам:

Q**   = F  : p,

де Q** - крапка закриття.
 Якщо фактичний обсяг виробництва й реалізації продукції менше Q**, підприємство не виправдує свого існування і його варто закрити. Якщо ж фактичний обсяг виробництва й реалізації продукції більше Q**, підприємству варто продовжувати свою діяльність, навіть якщо воно одержує збиток.
 Ще один аналітичний показник, призначений для оцінки ризику, - "крайка безпеки": це різниця між фактичним і критичним обсягами випуску й реалізації (у натуральному вираженні):

Кб = QФ – Q*

де Кб — крайка безпеки; QФ — фактичний обсяг випуску й реалізації продукції.
Корисно розрахувати відношення крайки безпеки до фактичного обсягу (у відсотках). Ця величина покаже, на скільки відсотків може знизитися обсяг випуску й реалізації, щоб підприємству вдалося уникнути збитку.

ДО% = Кб / QФ • 100%,

де К. % — відношення крайки безпеки до фактичного обсягу, %.
208 Крайка безпеки характеризує ризик підприємства: чим менше крайка безпеки, тим більше ризик того, що фактичний обсяг виробництва й реалізації продукції не досягне критичного рівня Q* і підприємство виявиться в зоні збитків.
 Економічний зміст запасу фінансової міцності всього підприємства в цілому - це вартісне вираження крайки безпеки. Крайка безпеки показує, наскільки фактичний обсяг близький до критичного, а запас фінансової міцності допомагає оцінити, наскільки фактичний виторг наближається до критичного.
Запас фінансової міцності показує, на скільки буд.е. може знизитися виторг, щоб підприємство не несло збитку. Чим більше запас фінансової міцності, тим стабильнее положення підприємства.
 Можна також розрахувати запас фінансової міцності у відсотках до виторгу від реалізації, тобто процентне зниження виторгу може витримати підприємство без серйозної погрози для свого фінансового становища.
 Якщо підприємство на графіку беззбитковості перебуває праворуч від критичної крапки Q*, його прибуток дорівнює сумі питомої маржинального прибутку від всіх одиниць продукції, зроблених понад критичний обсяг:

I = (QФ – Q*) m = (QФ – Q*) (р - v).

 Таким чином, будь-яка зміна обсягу реалізації викликає ще більш сильна зміна прибутку. Цей феномен називається ефектом   операційного   важеля.
 Сила операційного важеля - це відношення маржинального прибутку до властиво прибутку:
     L = M /I = (S  -  V) / I,

де L - сила операційного важеля.
Сила операційного важеля показує, на скільки відсотків зміниться прибуток
при зміні виторгу на 1%:
т. е. якщо прибуток близький до нуля, то сила операційного важеля прагне до нескінченності: навіть самі слабкі коливання обсягу виробництва навколо критичної крапки викликають сильні відносні коливання прибутку.
Знаючи силу операційного важеля, можна визначити, на скільки відсотків зміниться прибуток, при зміні виторгу на певний відсоток:
      
    

  Чим більше питома вага постійних витрат у загальній сумі витрат, тим сильніше діє операційний важіль. Потужний операційний важіль - це високий операційний ризик. Тому в ситуації, коли попит нестабільний, рекомендується знижувати постійні витрати: навіть невелике зниження виторгу викликає різке падіння прибутку. Якщо попит стабільний, доцільно знижувати частку змінних витрат і нарощувати частку постійних витрат, тому що це приведе до більшого приросту прибутку
Для дослідження цих процесів доцільно використовувати Project Expert 5 – комп'ютерну систему, призначену для створення фінансової моделі нового чи діючого підприємства незалежно від його галузевої приналежності і масштабів. Побудувавши, за допомогою Project Expert 5 фінансову модель власного підприємства або інвестиційного проекту мається можливість:
• розробити детальний фінансовий план і визначити потреба в засобах на перспективу;
• визначити схему фінансування підприємства, оцінити можливість і ефективність залучення засобів з різних джерел;
• розробити план розвитку підприємства або реалізації інвестиційного проекту, визначивши найбільш ефективну стратегію маркетингу, а також стратегію виробництва, що забезпечує раціональне використання матеріальних, людських і фінансових ресурсів;
• програти різні сценарії розвитку підприємства, варіюючи значення факторів, здатних впливати на його фінансові результати;
• сформувати стандартні фінансові документи, розрахувати найбільш розповсюджені фінансові показники, провести аналіз ефективності поточної і перспективної діяльності підприємства;
• підготувати бездоганно оформлений бізнес-план інвестиційного проекту, цілком відповідним міжнародним вимогам.
Для безпосереднього виконання цієї роботи необхідно здійснити:
1. Введення загальних даних про проект.
Найменування проекту, дата початку проекту, тривалість проекту, список продуктів.
2. Введення даних, що характеризують навколишнє середовище (податки, інфляція).
Вибирається основна валюта проекту і валюта для розрахунків на зовнішньому ринку.
3. Введення даних про інвестиційні витрати і календарний план проекту.
Визначаються етапи інвестиційного плану і вводяться найменування етапів, їхня тривалість, дані про витрати на кожен етап, вибір ресурсів поточного етапу і валюти платежу. Уводяться витрати на кожний з ресурсів, вибирається періодичність виплат, значення податку на ресурс.
4. Створення об'єктів і класифікація по типах активів.
Відповідно до вимог бухгалтерського обліку кожний з етапів інвестиційного плану повинний бути віднесений до визначеного типу активу в балансі підприємства, що реалізує проект; необхідне створення об'єкта, а вартість об'єкта являє собою сумарну вартість, етапів вхідних у даний об'єкт; виконується віднесення етапів інвестиційного плану до об'єкта, визначення характеристик об'єкта, типу активу, до якого віднесений об'єкт. Призначається період і способи амортизації, визначення податку на актив, можливість списання об'єкта у виді пере доплачених витрат на виробництво конкретного продукту, планування продажу використаних активів.
5. Уведення переліку продуктів і послуг.
6. Уведення даних, що характеризують стратегію збуту продукції (послуг).
Призначення ціни на продукцію (послуги), введення загальних даних по збуті продукції, інформації про особливості оподатковування надходжень від збуту кожного продукту, інформації про умови продажу з передоплатою, інформації про знижки, використовуваних для стимулювання продажу; інформації про планований обсяг збуту по періодах; коректуванню обсягу збуту продукції з урахуванням сезонності; зміна обсягу збуту продукції протягом календарного року.
7. Введення даних про витрати на персонал.
Формування штатного розкладу підприємства. Уведення даних здійснюється по трьох різних групах (керування, виробництво, маркетинг).
8. Введення даних про прямі виробничі витрати.
9. Введення даних про постійні (загальних) виробничих витратах.
Введення інформації про постійні витрати здійснюється по трьох групах (керування, виробництво, маркетинг), указується сума витрат, механізм виплат, додаткова інформація про інфляцію для кожної статті витрат, податках.
10. Проведення розрахунку, з метою визначення потреби в капіталі.
Після введення усіх вихідних даних по проекті необхідно провести розрахунок з метою визначення потреби в капіталі. Дефіцит капіталу визначається в таблиці «Звіт про рух коштів (Кеш-фло) (рядок: баланс готівки на кінець періоду)».
11. Формування капіталу: введення даних про акціонерний і позиковий капітал.
Введення інформації про власний і позиковий капітал, указується сума позики, дата його одержання, термін і відсотки по позиці, схеми надходження позики (однією сумою),  погашення (разовими платежами), виплат відсотків (регулярні), спосіб віднесення виплат відсотків по позиках (цілком на витрати). Для зручності аналізу дефіциту наявних засобів мається можливість «прискореного» розрахунку проекту і перегляду сумарної інформації з таблиці Кеш-фло.
12. Проведення розрахунку з урахуванням вартості капіталу і дисконтування.
Після завершення процедури фінансування необхідно зробити повний розрахунок проекту з урахуванням ставки дисконтування.
 13. Введення даних, що характеризують стратегію виплат дивідендів, використання вільних коштів. Планування виплати дивідендів на акціонерний капітал. Якщо після проведення розрахунку з урахуванням капіталу на рахунку підприємства утворилися вільні кошти, то система дозволяє розглянути варіанти їхнього розміщення на депозит.
14. Аналіз чутливості проекту, за допомогою варіювання значень ключових факторів і визначення ступеня їхнього впливу на фінансовий результат проекту. Фактори, що впливають на показники ефективності розглянутого проекту: ціна реалізованої продукції (послуг), обсяг збуту продукції, прямі витрати, загальні витрати, затримки платежів.
Фінансові  і другі показники можливо вивести в таблицях , при чому їх зміна може провадиться кожен день, що як раз необхідно для контроллінгу.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить