Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Методи діагностики ефективності стратегії підприємства

Методи діагностики ефективності стратегії підприємства
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Методи діагностики ефективності стратегії підприємства

Економічна стратегія підприємства орієнтована на зовнішню й внутрішню середовища підприємства. Результати реалізації керівництвом фірми стратегічних рішень багато в чому обумовлені впливом зовнішнього й внутрішнього середовищ на характер вироблюваних рішень, однак і самі стратегічні рішення впливають на процеси, що протікають у внутрішнім і зовнішнім середовищах. Тому однієї з найважливіших завдань стратегічного контроллинга є діагностика ефективності стратегії підприємства; наскільки правильно обрана стратегія, наскільки вона відбиває цільові настанови підприємства, чи відповідає вона умовам зовнішнього й внутрішнього середовища. Але перш ніж розглядати діагностику стратегії підприємства, розглянемо коротенько різні види стратегій, які може застосовувати підприємство.
Товарна стратегія фірми - правила й прийоми дослідження й формування потенційних ринків товарів і послуг, що відповідають місії фірми. Товарна стратегія визначає методи пошуку найбільш кращих для фірми напрямків діяльності,   методи  формування  такого  набору правлінь діяльності, що забезпечить гнучкість фірмі в зовнішнім середовищі.
Головні   завдання   товарної   стратегії
•    ув'язування перспективних завдань (місії) фірми з потенційними можливостями ринку й ресурсами фірми якими вона зможе розташовувати в перспективі;
•    аналіз життєвих циклів попиту (технології) товару;
•    розробка правил, формування товарних асортиментів, що забезпечують конкурентну перевагу фірмі й на цій основі максимізація економічного прибутку в довгостроковій перспективі.
Товарна стратегія фірми є базою для планування перспективних НДДКР, кадрової політики, інвестиційної політики. На основі товарної стратегії виробляються рішення, прийняті в рамках інших складових економічної стратегії, з якими товарна стратегія перебуває в діалектичній залежності.
Стратегія   ціноутворення:
•    цінова політика;
•    правила поведінки фірми залежно від кон'юнктури ринку;
•    прийоми цінової конкуренції;
•    прийоми    моніторингу   ситуацій, що    складаються на ринках факторів виробництва, цінних паперів і валютних ринків, і правила зміни у зв'язку із цим динаміки ціноутворення;
•    прийоми   моніторингу   процесів   зміни   попиту та пропозиції;
•    методи оцінки цінової еластичності попиту;
•    принципи обліку впливу макроекономічних і мікроекономічних факторів на процеси ціноутворення.
Стратегія ціноутворення повинна вказати лінію поводження підприємства на тих або інших сегментах ринку, щоб за допомогою ефективної цінової політики залучити купуючи лею до своїх товарів, сформувати стійкі споживчі переваги й прихильність потенційних покупців своїй марці.
Стратегія взаємодії фірми з ринками виробничих ресурсів являє собою набір принципових положень, що дозволяють ефективно розподіляти ресурси й на цій основі вибирати найбільш кращих постачальників виробничих ресурсів. Ця складова економічної стратегії повинна базуватися на дослідженні факторів, що визначають попит на ресурси з боку фірми. Вона тісно зв'язана зі стратегією зниження виробничих витрат.
Стратегія поводження фірми на фінансових ринках полягає у виробленні правил мобілізації додаткових фінансових ресурсів, що направляють як в інвестиції, так і для рішення поточних фінансових завдань. У рамках цієї стратегії встановлюються правила й прийоми моніторингу цих ринків, постійного спостереження за динамікою кон'юнктури й вибору кращих форм й умов одержання кредитів, моментів придбання або продажу цінних паперів, вибору різновидів цінних паперів, у найбільшій мері фірми, що відповідають стратегічним цілям, вибору найбільш надійних емітентів цінних паперів. Ця складова економічної стратегії втілюється в портфелі цінних паперів фірми.
Стратегія зниження трансакційних  витрат полягає у виробленні такого регламенту здійснення процесу підготовки й здійснення різних ринкових трансакцій (угод, контрактів, договорів й ін.), що дозволяв би уникати невиправданих дорогих відряджень, подорожей співробітників, збору й обробки ненадійної, недостовірної інформації. Вона повинна запобігати юридичні казуси, що сприяють "незначності" угод, що містять, і угод. Ця стратегія повинна виробляти прийоми вибору кращих замовників (клієнтів) фірми, прийоми вивчення потенційних конкурентів, прийоми формування в потенційних партнерів стійкої прихильності до фірми, постійного прагнення до співробітництва з нею. Найважливішим її завданням є формування баз даних про потенційних партнерів по трансакціях.
Стратегія зовнішньоекономічної діяльності призначена Для вироблення правил і прийомів поводження фірми на зовнішньому ринку в ролях експортера й імпортера товарів і послуг. Вона визначає принципи здійснення експортно-імпортних операцій з обліком діючі в країні й за її межами законодавства. При виборі стратегії експорту фірма враховує свій експортний потенціал, вибирає ринки, визначає стратегічні цілі експорту, виробляє тактикові, розподіляє Ресурси по формах експортної діяльності. Основу стратегії імпорту становить дослідження цін й якості товарів, що поставляють, строки і якість обслуговування, визначення технологічного рівня імпортованих товарів й ін.
Стратегія зниження виробничих витрат виробляє лінію поводження підприємства, що забезпечує конкурентні переваги за рахунок зниження витрат. Вона повинна виробляти принципи регулювання процесу формування витрат як за рахунок факторів виробництва, так і за рахунок стратегічного аналізу витрат по всій "ланцюжку" наростання витрат - від початку виробництва до просування товару на ринок до потенційного споживача.
Стратегія інвестиційної діяльності підприємства - це стратегія формування інвестиційного портфеля, тобто сукупності цінних паперів, що належать юридичній або фізичній особі.   Портфель  являє собою певний набір акцій, облігацій з різним ступенем забезпечення й ризику й паперів з фіксованими гарантованими доходами. Такий підхід до визначення поняття інвестиційної стратегії застосуємо до осіб, що вкладають свої капітали в інші підприємства з метою одержання доходу. У нашому випадку мова йде про підприємство, що інвестує капітал у власну матеріально-технічну базу або товарно-матеріальні запаси. Інвестиційна стратегія або стратегія інвестиційної діяльності підприємства - це вибір методів (напрямку підтримки     матеріально-технічної     бази     й     товарних та матеріальних  запасів підприємства   на  рівні, що   забезпечує  постійне збільшення  конкурентного статусу Це означає,  що  при  виробленні  інвестиційної програми необхідно   визначити   найбільш    кращу   форму відтворення: технічне переозброєння, модернізація, реконструкцію,   кращі   періодичності   відтворювальних циклів й інших характеристик цих процесів.
Стратегія стимулювання персоналу підприємства на досягнення стратегічних цілей підприємства -  одна  з  найважливішої складової економічної стратегії підприємства. Основу цих систем повинні становити стимули, що  спонукують працівників  при   виробленні   стратегічних  рішень  керуватися не інтересами які є сьогодні, а довгостроковими інтересами підприємства. Система стратегічного стимулювання повинна створювати  "мотиваційне  поле",   під  впливом   якого пробуджується   зацікавленість   персоналу   підприємства в ефективному,  високоякісному  й своєчасному  задоволенні вимог ринку. Ця система повинна бути орієнтована  на  потреби,   потреби  й  запити  потенційних клієнтів підприємства,  стимули повинні  бути вв'язані  з  кінцевими результатами діяльності підприємства по виконанню його місії в стратегічній перспективі.
Стратегія запобігання неспроможності (банкрутства) фірми є власне кажучи узагальненням всіх складових економічної стратегії. Її головним завданням є раннє виявлення кризових тенденцій за допомогою так званих "слабких сигналів", що запобігають можливість кризових явищ, і вироблення мерло, які робили б протидію цим явищам. Важливо розрізняти стратегію й тактику запобігання банкрутства: тактика орієнтована на фактичний фінансовий стан фірми в поточний період її діяльності й оцінку на цій основі ймовірності настання банкрутства в найближчому часі; стратегія виходить із прогнозів можливих наслідків стратегічних довгострокових рішень, тому найважливішою функцією стратегії запобігання банкрутства фірми є прогнозування таких наслідків на самих початкових етапах існування фірми - з моменту вибору її місії. Отже, стратегія запобігання банкрутства повинна визначати методи вибору стратегічних рішень, прийнятих у рамках товарної, цінової, інвестиційної й іншої складових економічної стратегії.
Таким чином, економічна стратегія - це сукупність приватних  взаємопов'язаних і взаємообумовлених складових елементів, об'єднаних єдиною глобальною метою - створенням і підтримкою високого рівня конкурентної переваги підприємства. Інакше кажучи, економічна стратегія - це система забезпечення конкурентної переваги підприємства. Як і всяка система,, економічна стратегія піддається впливу закономірностей цілісності, інтегральності, яка є комунікативною  й ін.. Це означає, що найбільший ефект досягається в тому випадку, якщо всі складові економічної стратегії реалізуються при координації з єдиного центра. Рішення, прийняті в рамках кожної зі складових, повинні бути вв'язані за часом і ресурсами й не суперечити один одному. При заданому рівні стратегічних ресурсів стратегія має певні граничні можливості досягнення глобальної й локальної цілей. Економічна стратегія підприємства не може ігнорувати макро- і мікроекономічну ситуації в країні й за її межами й виробляти правила й прийоми функціонування підприємства поза зв'язком із зовнішнім середовищем. Найважливішими системними  елементами системи економічної стратегії повинні бути визнані: товарна стратегія, стратегія взаємодії  з ринками факторів виробництва, стратегія зниження трансакційніх витрат, стратегія інвестиційної діяльності фірми, стратегія запобігання неспроможності фірми.
Ефективність стратегії визначається розривом між стратегічним планом і реальними можливостями підприємства. Аналіз розриву (gap analysis) - простий, але досить ефективний метод аналізу стратегії підприємства.
Метод аналізу розриву містить у собі наступні операції:
•    визначення    пріоритетного    показника    підприємства, описаного в стратегії (це може бути збільшення числа продажів, зниження витрат виробництва й т.д.);
•    з'ясування реальних можливостей фірми з погляду поточного стану середовища й передбачуваного майбутнього стану (через 3-5 років);
•    визначення конкретних показників стратегічного плану, що відповідають основному інтересу підприємства;
•    визначення   бажаної   тенденції   зміни   конкретного показника стратегічного плану;
•    установлення  різниці  між  показниками  стратегічного  плану й  можливостями,  обумовленими  реальним положенням підприємства;
•    розробка спеціальних програм, і способів дій, необхідних для ліквідації розриву.
Інший спосіб аналізу розриву - це визначення різниці між найбільш оптимістичними очікуваннями й самими скромними прогнозами.
Для аналізу розриву корисно розробити профіль стратегії підприємства. Для складання такого профілю усе найбільш важливі характеристики стратегії підприємства в цей час оцінюють у балах, всі оцінки заносять у спеціальну таблицю. Потім аналогічним образом оцінюють оптимальну стратегію підприємства, і оцінки заносять у ту ж таблицю. Порівнюючи профілі, складені по балах, виявляють можливості зближення  фактичної й оптимальної стратегії підприємства. Чим ближче фактичний профіль д оптимального, тих ближче стратегія підприємства до оптимального. Якщо по окремих характеристиках стратегія підприємства далеко відстоїть від оптимальної, отже, саме тут і перебувають "вузькі місця" у стратегії й саме сюди потрібно направити основні зусилля для ліквідації стратегічного розриву.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить