Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Сутність інвестицій в інноваціях

Сутність інвестицій в інноваціях
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Сутність інвестицій в інноваціях

Інвестиційний проект - це довгострокове вкладення грошових й інших ресурсів з метою одержання економічної вигоди. Для оцінки цієї вигоди необхідно мати систему економічних розрахунків, що базується на концепції контроллинга.
Власне кажучи найбільш важливі - це інвестиції в інновації. У недалекому минулому дія об'єктивних законів розвитку (особливо в економіці) штучно стримувалося: з одного боку - їхнім ідеологічним нерозумінням, а з іншого боку - цілеспрямованим гальмуванням. Але ж проява цих законів змінює діяльність не тільки окремих держав і регіонів, але й конкретних суб'єктів господарської діяльності. У першу чергу це позначається на процесах, пов'язаних з розвитком.
Сьогодні розвиток будь-якої економічної системи відбувається в умовах глобалізації й формування економіки знань. Неоднозначність трактування, визнання й оцінки цих процесів як окремими групами осіб, так і на рівні держави, роблять ще більш невизначене оточення проектів, як основного інструмента розвитку. Однак деякі відмітні риси такого оточення можна все-таки виділити. До них ставляться:
•  відсутність твердих границь для поширення товарів, робіт і послуг;
•  можливість руху вперед тільки по інноваційному шляху;
•  висування на перший план нематеріальних факторів виробництва;
•  взаємний вплив на якість життя результатів діяльності людей, розташованих у різних частинах земної кулі;
•  неможливість локально «закрити» будь-яку систему або її частину від зовнішнього оточення;
•  неможливість уникнути дублювання одержання близьких за змістом нових знань по однієї й тій же проблемі;
•  звуження обсягів сегментів ринку на тлі збільшення їхньої кількості (які теоретично можуть звузитися до одного - двох чоловік).
Ці й багато інших рис не можуть не позначитися на особливостях керування сучасними й майбутніми проектами. Всі частіше при застосуванні сформованих, і добре себе показаних   методів, що зарекомендували в попередніх десятиліттях, і інструментів керування  проектами, виникають проблеми. Розуміння неможливості  рішення проблеми без зміни методологічних основ, концептуальних моделей спонукало дослідників торкнутися цих питань. Зокрема, деякими фахівцями розглядається розвиток науковий - технічного процесу на тлі історичних циклів й етапів світової цивілізації. З позицій формування електронних економік виділяються основні тенденції розвитку методів і засобів керування проектами, області інтенсивного народження проектів, а також ключові напрямки розвитку керування проектами.
 Серед  основних положень керування проектами й розвитку підприємства  можна назвати кілька підходів. Принципи системного підходу в керуванні проектами, системні моделі побудови пізнавальних моделей керування проектами, концентрична модель оточення проектів і закономірності розвитку цивілізації, особливості побудови структури конкурентноздатного підприємства в умовах економіки знань, системна модель керування  розвитком економічних систем.
Проектна діяльність нерозривно пов'язана з інноваційною діяльністю. Основними елементами інноваційної діяльності, на думку ряду фахівців, є інноваційні проекти й програми, а також виконуючі їхні організації.
При цьому паралельно з інноваційною діяльністю використається поняття «інноваційного процесу», як процесу створення й поширення інновацій. Багато авторів трактують цей процес як послідовний ланцюг подій, у ході яких інновації визрівають від ідеї до конкретного продукту, технології, структури або послуги, і поширюються в господарській практиці й суспільній діяльності. У загальному виді модель інноваційного процесу записується так:

ФИ ->ПІ -> РП р -> Ос -> ПП->М -> Сб,   де
ФИ - фундаментальні дослідження;
ПІ - прикладні дослідження;
Рпр - розробка й проектування;
Ос - освоєння;
ПВ - промислове виробництво;
М - маркетинг;
Сб - збут.
Однак існує думка, що в сучасних умовах перераховані під процеси інноваційного процесу не можна розглядати як «послідовний ланцюжок». І, насамперед, це пов'язане з тим, що першочерговим завданням прикладних досліджень повинні стати проблеми незадоволеності конкретних споживачів, що виникають через неможливість виробництва очікуваного товару, або неможливості надання очікуваної послуги через відсутність необхідних наукових знань. Тобто проблема ринку (де відбувається збут) переростає в завдання прикладних досліджень.
У силу досить швидкої зміни потреб, не можна чекати, поки «інновація визріє»: підприємство втратить свого клієнта й конкурентноздатність. А повернути практично завжди набагато важче, чим губити.
Тому інвестиційну  діяльність доцільно розглядати як інноваційну систему (а не інноваційний процес), керування якої проводиться на принципах керування проектами.
Починаючи проект у рамках концепції інноваційної системи, дуже важко провести необхідні й традиційно визнані процедури передінвестиційної фази й фази планування. Це пов'язане з тим, що змінюються границі відповідності між фазами життєвих циклів процесів, продукту й проекту. Самі головні критерії успішності виконання проектів у часі, вартості, якості, задоволеності учасників стає важко точно встановити. А продукт проекту не має чіткої конфігурації.
Додатково до традиційних показників, які відслідковуються при реалізації проекту, необхідно вводити показник, що показує здатність формованого продукту проекту адаптуватися до мінливих зовнішніх умов.
Такий показник можна назвати параметром адаптації. Його доцільно представляти у вигляді дискретної цілком численної функції від часу реалізації проекту. Визначення величини параметра адаптації виробляється на підставі, побудованих на початковому етапі, розробки дерева станів продукту проекту.  Це дерево показує можливі напрямки зміни якісних показників продукту проекту при різних сценаріях його розвитку.
На початковій стадії реалізації проекту показник адаптації визначається кількістю можливих виходів   стану продукту проекту.  У міру формування продукту проекту реалізується одна з можливих напрямків і величина показника адаптації зменшується. У вузлах, де є зовнішні входи, розглядаються тільки ті впливи, які не вимагають переробки вже сформованої конфігурації продукту проекту.
   Використання даного підходу міняє й процедуру бюджетування проекту.
Правило 50. Кожний з можливих виходів  має свої конкретні переваги, які із часом експлуатації проекту будуть загублені. Причин цьому багато. Це й зміна вимозі споживачів, і поява аналогічних продуктів, і різні види зношування продукту проекту (фізичний, економічний і так далі). Тому доцільно в показники якості продукту проекту закладати такий, як імовірний час експлуатації до моменту втрати 50% первісних конкурентних переваг. І якщо цей час менш 50% загальної тривалості фаз розробки й реалізації проекту, то доцільність реалізації такого проекту викликає сумнів. Це положення можна розглядати як «правило 50» - третє в аксіомах керування проектами.
Окремо вартим завданням у проектній діяльності можна розглядати питання, пов'язані з формуванням, роботою й завершенням роботи команди проекту. На жаль, психологи й соціологи в рамках своїх наук не розглядають таку специфічну діяльність, як проектування, - унікальну й тимчасову.
Сьогодні до цим двох відмітним ознакам можна додати третій, - ознака інноваційної системності. Не копіювання попереднього досвіду керування проектами, а розвиток, заснований на мудрості, придбаної попереднім досвідом і навчанням. Це основне правило роботи сучасних команд проекту.
Такий підхід вимагає перегляду існуючих концепцій архівації проектів, уточнення базових понять, пов'язаних із цим процесом: дані, інформація, знання (практичні, наукові). Необхідно накопичувати не тільки позитивний досвід, але й досвід помилок — невдалі проекти також повинні підлягати архівації. Відмітними ознаками базових понять є контекстна залежність, можливості формалізації й глибина розуміння. Остання ознака визначає рівень потенційного розвитку того, що було передано, як стійка опора наступної людської діяльності. А розвиток може відбутися тільки при актуалізації, викликаної зовнішніми або внутрішніми факторами. Глибина розуміння визначається тим, що поняття дає з погляду керівництва до дії.
Перераховані вище погляди на елементи проектної діяльності повністю вкладаються в рамки системного (органічного) менеджменту проектів, у якому на перше місце ставляться відносини між людьми.
Такий підхід припускає, що мети залишаються відкритими й у точності не визначаються. Цей підхід розвивається як альтернативний механічному менеджменту, що функціонує за принципом працюючої машини (виконувані дії дотримуються строгого тимчасового розкладу й чітко певних цілей; є докладний опис робочого місця; простежується висока лояльність і підпорядкування стосовно начальства й т.д.).
Системне керування проектами повинне ставити однієї з основних завдань формування системно-імовірнісного мислення й всіх учасників проекту й у першу чергу в замовника й інвестора. До цього висновку приходять, розглядаючи новий метод зворотного ходу при оцінці ризиків проекту, що базується на твердженні, що будь-який проект не може  бути реалізований без відхилень.
У цьому ж контексті перебуває завдання формування єдиного  бізнес - культурного простору, що поєднує державу з різним рівнем розвитку економіки й методів керування. Це завдання особливо актуальне сьогодні у зв'язку з рухом України в Європейське співтовариство й появою економічних інтересів у багатьох регіонах земної кулі. Бізнес - культурний простір передбачає не тільки одноманітне розуміння цілей і завдань спільної діяльності, але й зникнення комунікаційних бар'єрів, як язикового, так і понятійного характеру.
Проведені дані дозволяють зробити висновки, які відбивають вплив процесів глобалізації й переходу до економіки знань на особливості реалізації проектної діяльності:
•  у сучасних умовах впровадження нововведень найбільше доцільно проводити в рамках інноваційної системи;
•  у силу труднощів чіткого формулювання бачення конфігурації проекту й великої ймовірності її зміни під час реалізації проекту, доцільно ввести показник адаптивності продукту проекту;
•  для аналізу можливих напрямків змін показників якості продукту проекту доцільна побудова дерева станів;
•  швидкі зміни вимог до якості проекту роблять необхідними відомість показника 50% первісної втрати конкурентноздатності, як часу, за яке такі втрати найімовірніше відбудуться;
•  проблема архівації проектів визначає необхідність розробки моделі розкриття істотних ознак базових понять архівації проектів.
Однак залишається ще багато невирішених питань. Це, у першу чергу, проблеми передінвестиційної фази (як урахувати величезний потік інформації про майбутній продукт проекту при ухваленні рішення про його реалізації), проблеми фази планування (наскільки детально необхідно планувати роботу із проекту для різних обріїв планування), проблеми фази реалізації (що важливіше - люди в проекті, або проект для людей) і інші проблеми.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить