Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Класифікація управлінських інформаційних систем

Класифікація управлінських інформаційних систем
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Класифікація управлінських інформаційних систем

Необхідний такий підхід до класифікації управлінських інформаційних систем, який би дозволив  здійснити не тільки позиціювання систем, але й дав би будь-якому підприємству можливість більш чітко формувати список стратегічних й операційних завдань керування й визначати критерії, що дозволяють домогтися рішення цих завдань оптимальним образом.
З кожним роком на українському ринку росте кількість інформаційних систем різної спрямованості й компаній, що впроваджують або розробляють ці системи. Практично всі пропоновані програмні рішення позиціюються як комплексні управлінські системи, тобто маючі багато функцій, і   забезпечують автоматизацію всіх основних бізнес-процесів будь-якого підприємства (торговельної, виробничого, сервісного), а компанії, що пропонують ці системи, - відповідно, як лідери галузі.
Але рекламні матеріали програмних систем різних виробників відрізняються тільки дизайном, практично повністю збігаючись по змісту. Зрозуміти, у чому переваги однієї системи перед іншою, виявляється надзвичайно скрутним.
Про це свідчать і проведені  тендери на вибір системи керування, у яких первинні вимоги до системи сформульовані таким чином, що в одному тендері в числі програмних рішень, що беруть участь, іноді з'являється SAP R/3 й Oracle - поряд з 1С, «Фінансовою колекцією», БЭСТ, «Сферою/5», BS Integrator.
. Компанії-розроблювачі й компанії, що впроваджують інформаційні системи, намагаються певним чином позиціюватися (і за допомогою позиціювання показати споконвічні переваги своєї системи перед конкурентною).
При цьому найчастіше використається класифікація, запропонована консультантом компанії «Делойт і Туш СНД» И. Карпачевым. У ній всі системи розбиті на чотири класи: локальні (системи для малого бізнесу), фінансово-управлінські, середні інтегровані й великі інтегровані системи.
Залежно від узагальненого типу підприємства (таких типів у Карпачева чотири - малі підприємства, торговельні й дистрибуторскі компанії, середні виробничі підприємства й багатофункціональні холдинги) пропонується якась матриця застосовності систем.
Така класифікація не позбавлена недоліків й у значній мірі є узагальненої - як у     частині класифікації систем, так й у частині класифікації підприємств.               
Зовсім не обов'язково (і це підтверджується існуючою практикою) використання холдингом великої інтегрованої системи. На рівні холдингу необхідне керування прибутковістю капіталу, а для рішення завдань оперативного керування окремими напрямками бізнесу можуть застосовуватися системи, найбільш підходящі саме для конкретного напрямку. Крім того, питання податкового обліку й звітності краще (і економічно доцільніше) вирішувати за допомогою систем податкового обліку, а не усередині великих інтегрованих систем.
Але саме головне - нечіткість визначень у класифікації Карпачева дозволяє багатьом розроблювачам і структурам, що впроваджують розробки вільно переміщати пропоновану ними систему й системи конкурентів з одного класу в іншій. Тому необхідно зовсім інший підхід до класифікації інформаційних систем.
Він повинен ґрунтується на ряді принципів, головними яким є наступні:
•  будь-яка інформаційна система покликана вирішувати певний набір бізнес - завдань (набір таких завдань, принаймні, повинен бути погоджений зі стратегічними й оперативними цілями підприємства);
•  класифікація повинна давати чіткі визначення й критерії, по яких управлінські інформаційні системи можна було б віднести до того або іншого класу систем;
• повинна явно простежуватися взаємозв'язок, між бізнес - завданнями підприємства й функціональною повнотою систем, спрямованих на їхнє  рішення;
•  класифікація повинна служити для підприємства робочим інструментом, за допомогою якого вони могли б не тільки сформувати початковий список систем, що потенційно задовольняють їхнім потребам, але могли допомогти в здійсненні вибору (фокусування пошуку знижує вартість процедури вибору).
Для проведення класифікації пропонується використати стандартні поняття, повсюдно використовувані для поводження класифікації будь-яких об'єктів й явищ:
 Категорія -> Клас -> Вид -> Тип.
Класифікація ПО для створення управлінських інформаційних систем повинна ґрунтуватися на класифікації бізнес - завдань.
Розглядаючи бізнес - завдання, має сенс почати з визначення ієрархії рівнів керування підприємством. Рівні характеризується своїм тимчасовим обрієм (інтервалом часу від сучасного моменту до деякої дати в майбутньому, для якого розробляються плани, і контролюється їхнє виконання) і ступенем деталізації інформації для планування й контролю. Звичайно він називається обрієм планування. Причому це поняття надзвичайно важливо для керування й управлінських інформаційних систем - статичних даних, без обліку майбутніх подій, для прийняття управлінських рішень недостатньо.
Обрій стратегічного планування звичайно дорівнює періоду від трьох до п'яти років з розбивкою по роках (перший рік іноді деталізується по кварталах). Цей  план установлює головні завдання підприємства й мети, які воно хоче досягти в зазначений період. Основою стратегічного плану служать довгострокові прогнози, які враховують саме різні аспекти - маркетингові, фінансові, виробничі, технологічні.
Ступінь деталізації стратегічного плану невисока, але рішення, прийняті на стратегічному рівні, впливають на довгострокові показники ефективності роботи фірми, оскільки визначають, яким образом вона може задовольняти потреби своїх клієнтів. Рішення, прийняті на стратегічному рівні, носять характер обов'язкових умов або виробничих обмежень, з обліком яких фірма повинна функціонувати - як у довгостроковому, так й у короткостроковому плані.
Середньострокове керування (і середньострокове планування) охоплює обрій у рік-півтора з розбивкою по кварталах і найближчий квартал — по місяцях. Середньостроковий план фактично є деталізацією стратегічного плану на найближчий період.
Операційне керування (або керування основною операційною діяльністю) — керування й планування в рамках календарного місяця — кварталу — півріччя (або рідше, у рамках виробничого циклу при тривалих циклах виробництва). На цьому рівні, насамперед, виробляються конкретні варіанти найбільш ефективного розподілу матеріальних ресурсів і робочої сили з урахуванням обмежень, певних на попередніх стадіях прийняття управлінських рішень. Тут також приймаються рішення про тім:
•  яка кількість робітників знадобиться для. виробництва продукції (послуг);
•  у який момент у них виникне потреба;
•  чи прийде працювати надурочно або вводити другу зміну;
•  який повинен бути графік поставок матеріалів;
•  чи варто створювати запаси готової продукції.
Відповіді на ці питання приймають характер виробничих обмежень, з обліком яких будуть прийматися рішення, пов'язані з оперативним плануванням операцій і керуванням ними.
Оперативне керування — це поточне (щоденне або в рамках тижня) керування й планування. Воно дає відповіді на конкретні питання, наприклад «яку роботу потрібно виконати сьогодні або протягом поточного тижня?», «хто саме буде відповідати за виконання цього завдання?», «яку роботу варто виконати в першу чергу?».
Керування реального часу — назва говорить саме за себе, це керування в режимі хвилин і секунд
Цикл завдань керування
Як правило, на підприємствах присутні всі рівні керування. Виключення може становити рівень керування реального часу, що в обов'язковому порядку присутній у керуванні технологічними процесами безперервного циклу виробництва (завдання параметрів процесу, припустимих відхиленні й контроль над ходом процесу) або в керуванні складними логістичними системами, де рух/навантаження/розвантаження розраховані по хвилинах або навіть секундах. І не варто вважати, що на цьому рівні план відсутній - планом цього рівня є нормативні параметри процесу. Хід процесу контролюється, і якщо буде потреба вносяться керуючі впливи.
Відповідно до рівнів керуванні підприємства можна було б здійснити первісну класифікацію управлінських інформаційних систем, згрупувавши їх у наступні категорії:
•  системи стратегічного керування;
•  системи середньострокового керування;
•  системи операційного керування;
• системи керування в реальному часі.
Однак, якщо завдання рівнів стратегічного керування й керування реального часу можуть бути досить легко локалізовані, то із завданнями рівнів від оперативного до середньострокового це зробити вже важче. У силу цього історично зложилася наступна ієрархія категорій систем, націлених на рішення певного набору завдань: розбивка здійснюється виходячи з кількості дійсно значимих завдань на кожному рівні керування й значимості цих рішень для підприємства .
Нечітка відповідність систем рівням керування порозумівається тим, що кожен  рівень не існує сам по собі, у відриві від інших. Так, рішення, прийняті на верхньому рівні, є обмеженнями при прийнятті рішень на нижньому рівні. Саме із цієї причини управлінські системи повинні мати можливість, як мінімум, ураховувати ці обмеження.
Для побудови класів необхідно розглянути наступні функції керування: аналіз, планування/прийняття рішень, організація виконання, облік, контроль. Управлінський цикл є замкнутим  і повторюваним. Всі функції дорівнює важливі, відсутність на практиці кожної з них приводить до розриву управлінського циклу й значному зниженню ефективності керуючої системи. Розуміння управлінського циклу є надзвичайно важливим для подальшого проведення класифікації систем.
Варто розуміти: якщо мова йде про програмне забезпечення для побудови автоматизованої системи обліку, де такій системі досить підтримувати облік - фіксацію фактів господарської діяльності. Всі інші управлінські функції реалізуються поза системою. Але якщо говорити про програмне забезпечення для реалізації управлінської інформаційної системи в цілому, то в цьому випадку повинен забезпечуватися не тільки облік, але, і планування, і перепланування. Тобто, автоматичний розрахунок різних планів по заданих алгоритмах залежно від зміни   зовнішніх і внутрішніх умов, у тому числі контроль виконання планів, аналіз відхилень, вироблення деяких рекомендацій для прийняття рішень керівниками. Більше того, можна чекати реалізації певних функцій по організації виконання робіт.
Аналізуючи український ринок інформаційних систем, можна помітити, що більшість із них позиціюється як управлінські інформаційні системи, хоча значна їхня кількість у дійсності такими не є (оскільки із усього управлінського циклу реалізують тільки функцію обліку). На питання, під час виставки «Керування підприємством - 2003»,  один з постачальників системи (по всіх параметрах - для бухгалтерського обліку): «На якій підставі ви пишете в рекламних матеріалах, що ваша система є системою керування ресурсами підприємства?» - була отримана відповідь: «Інформація з нашої системи використається для прийняття управлінських рішень».
 Випливаючи даній логіці, цілком можна сказати, що, приміром, система ElVisti або LigaOn-Line (або той же Internet) є управлінськими інформаційними системами, - приймаємо ж ми управлінські рішення, аналізуючи інформацію із цих джерел. Однак нікому й у голову не прийде відносити ці системи до управлінських систем. Отримана відповідь добре характеризує сучасний стан українського ринку управлінських інформаційних систем - ми занадто довго були стурбовані тільки податковим і бухгалтерським обліком, обмежуючи управлінський цикл рішенням тільки облікових завдань
Якщо ми хочемо управляти ефективно, то повинні реалізовувати всі функції управлінського циклу. Інше питання - як саме ми будемо його здійснювати: планувати, організовувати, ураховувати, контролювати й аналізувати за допомогою однієї системи або планувати в Excel, ураховувати в 1С, контролювати й аналізувати знову в Excel або якимсь іншим способом.
Повнота реалізації функцій керування буде одним з основних критеріїв класифікації управлінських інформаційних систем, тому що на кожному рівні керування звичайно присутні всі розглянуті вище функції керування: планування, організація, облік, контроль, аналіз. Інша справа, що на деяких підприємствах частина функцій здійснюється формально або не в повному обсязі або ґрунтується на недостовірних даних.
Розподіл систем у рамках одного класу на види може бути заснована на видах бізнесу, типах виробництва, типах виробленої продукції, які є визначальними для застосування тих або інші методів операційного керування (керування потоками, керування серійним виробництвом, керування MRP II, керування проектами й т.д.).
Як не дивно, але найбільшу значимість при виборі  систем на пострадянському ринку придбали критерії  й ознаки, набагато менш істотні для бізнесу, чим перераховані вище. Сюди варто віднести й такі, які можуть визначати тип ПО для створення управлінських інформаційних систем. Як правило, для кожної категорії й навіть класу ці ознаки є досить специфічними.
Системи  стратегічного керування забезпечують підтримку функцій керування на стратегічному рівні (у більшій частині - аналіз, планування й контроль). Прикладами інформаційних систем стратегічного керування є системи CORPORATE PLANNER, Project Expert, системи Balanced Scorecard різних виробників й ін. Розбивка систем даної категорії на класи здійснюється залежно від глибини реалізації в системах зазначених функцій керування: аналізу, планування, контролю. Фактичні дані (даного обліку) у ці системи вносяться або вручну, або шляхом імпорту із систем оперативного обліку в узагальненому виді.
Системи середньострокового керування що називаються системами керування ефективністю бізнесу (ВРМ - Business Performance Management, або Corporate Performance Management). До них ставляться як спеціалізовані системи бюджетного планування, контролю й керування по відхиленнях (такі як Hyperion Pillar, Adaytum, Comshare MPC, Oracle Financial Analyzer, SyteLine Budgeting), так й інструменти класу «Инталев - бюджетування». Аналогічно категорії стратегічного керування розбивка систем даної категорії на класи здійснюється залежно від повноти реалізації в цих системах функцій керування: аналізу, планування, організації виконання, обліку й контролю. Такого роду системи забезпечують створення багатомірних взаємозалежних бюджетів (операційний і фінансових), аналіз, планування, прив'язку стратегічних показників до операційних, контроль, факторний аналіз відхилень. Крім того, вони дозволяють побудувати реально працюючу систему мотивації персоналу й реалізують заданий регламент бюджетного процесу. Стратегічні цільові показники компанії, такі як рентабельність капіталу, прибуток, частка ринку й т.д. у цих системах є вихідними даними при побудові зв'язування між стратегічними планами й операційною діяльністю. Фактичні дані (даного обліку) у них передаються за допомогою імпорту із систем оперативного обліку в узагальненому виді за день, тиждень, місяць - залежно від обраного підприємством інтервалу контролю виконання планів. При цьому даний клас систем не зв'язаний жорстко із системами обліку, універсальні інтерфейси імпорту дозволяють їм одержувати фактичні дані абсолютно з будь-яких облікових систем, що працюють на підприємстві.
Інша група систем бюджетування, представником якої є «Интатев - бюджетування», жорстко пов'язана з обліковими системами, для яких  ці системи розроблені (наприклад, «Мигалев» - з 1С), і формують плановий і фактичний бюджети не у вигляді багатомірних кубів, а в прив'язці до рахунків обліку. Вони не мають такі розвинені інструменти аналізу, як розглянуті раніше, зате фактичні дані одержують автоматично.
Системи керування реального часу  є вузько спеціалізованими й, як правило, містять у собі деяку апаратну складову (датчики й пристрої передачі даних)  і аналітичне програмне забезпечення, що дозволяє задавати параметри й припустимі відхилення керованого процесу, контролювати його хід, аналізувати відхилення й виконувати керуючий вплив при відхиленні процесу від заданих параметрів. При виборі таких систем у підприємств складностей не виникає - вони завжди чітко знають, чого хочуть, тому чітко формулюють критерії вибору.
 У березні 2005 року в продаж в Україні надійшла інформаційна система компанії "1С" по керуванню підприємством. Пропоновані модулі: "Керування виробництвом", "Керування основними засобами й планування ремонтів", "Керування фінансами", "Керування складом (запасами)", "Керування продажами", "Керування закупівлями", "Керування відносинами з покупцями й постачальниками", "Керування персоналом" й "Моніторинг й аналіз показників діяльності підприємства". Вартість для створення одного робочого місця 4400 доларів, для мережі користувачів з 10 чол. 6000 доларів (включаючи сервер). Ліцензія на кожне додаткове місце 150 доларів.
 Раніше було розглянуте керування як універсальне завдання будь-якого бізнесу, що складає з функцій аналізу, планування, організації виконання, обліку й контролю. Аналогічно категоріям стратегічного й середньострокового керування, однієї з характеристик для класифікації систем операційного керування є реалізація або не реалізація в системах тих або інших функцій керування.
Крім ієрархії рівнів керування бізнес - завдання підприємства можуть бути класифіковані залежно від функціональних областей керування. До таких функціональних областей ставляться керування маркетингом, продажами, закупівлями, фінансами, виробництвом, матеріальними й людськими ресурсами, розробкою продукту/послуги, сервісним обслуговуванням, інформаційними ресурсами.
Залежно від виду бізнесу комбінації функціональних областей керування можуть варіюватися. Для виробничої компанії в обов'язковому порядку буде керування виробництвом, для торговельні компанії керування дистрибуцією, для компаній обслуговуючих (телекомунікаційне, енергетичних, тепло - і газопостачання) буде  присутнє   керування  технічним обслуговуванням і ремонтами власного встаткування.  Залежно від типу продукції, виробленою компанією, також буде присутнє  або відсутнє функціональна область керування сервісним обслуговуванням. Властиво сформовані комбінації функціональних областей визначають подальший розподіл класів на види.
Для рішення завдання класифікації все поле керівництва  підприємством, утворене функціональними областями керування, варто розбити на функції  керування: аналіз, планування, організація виконання, обліку й контролю .
Отримана «матриця» дозволить будь-якому підприємству чітко провести класифікацію систем з позиції власного бізнесу й власних бізнес - завдань. Не вносячись нічого революційного у вже звичне  подання, пропонується розділити категорію систем операційного керування на кілька класів:
•  бухгалтерського обліку,
•  управлінського обліку,
- планування й керування ресурсами підприємства (ERP-системи).
Крім цих базових класів можна виділити ще  один клас - вузькоспеціалізованих  систем (прикладом можуть служити системи MES - виробничі виконавчі системи або ЕAM - системи керування основними фондами підприємства).
Якщо в розглянутій інформаційній системі реалізована тільки функція фінансового обліку господарських операцій, вона (поза залежністю від претензій її розроблювачів) є обліковою системою. Системи бухгалтерського обліку реалізують функції обліку в області керування фінансами й, частково, в області керування матеріальними ресурсами, роблячи при цьому акцент на фінансовій стороні факту господарської діяльності. Для реалізації обліку матеріальних ресурсів у натуральних показниках у бухгалтерських системах потрібне виконання додаткових маніпуляцій: введення поза балансовими рахунками й т.д.
Системи управлінського обліку  забезпечують реалізацію функції обліку в інших функціональних областях, причому істотною їхньою відмінністю від бухгалтерських систем є облік фактів господарської діяльності, у першу чергу, у натуральних показниках й, там де це необхідно, також у фінансові.
У системах планування й керування ресурсами або ERP-системи  функції контролю й аналізу реалізуються  тільки в тому випадку, якщо в них реалізована функція планування, тому що без реалізації функції планування зникає контроль,  тому що отриманий результат не із чим порівнювати; а планування без попереднього аналізу теж неможливо.
Підтримка повністю всіх функцій керування у всіх функціональних областях керування можлива тільки в системах ERP, і це повинна бути дійсно реалізована функція планування, контролю, аналізу
Другою ознакою, що дозволяє віднести систему до цього класу, є ступінь її інтеграції — всі управлінські функції інтегровані в єдиний управлінський цикл на основі конкретній бізнес - логіки. На кожному робочому місці виконавці мають доступ тільки до тих даним, які визначені бізнес - логікою. Для того, щоб зрозуміти, чи реалізована функція планування в системі й наскільки глибоко й наскільки це відповідає бізнес - потребам підприємства, необхідно з'ясувати  яка структура планів закладена в системі, як ці плани взаємозалежні між собою, які алгоритми планування використаються, які бізнес - об'єкти включені в систему планування й в алгоритми планування. Це досить складне питання, що фактично є ключовим моментом при розбивці класу ERP-систем на види. Але перше, що підприємство повинне для себе однозначно прийняти - це те, що для різних видів бізнесу застосовуються різні методи (керування потоками, масовим обслуговуванням, серійним  виробництвом, проектами, методом Точно-в-Час і т.д.), тому обирана система повинна містити алгоритми, що реалізують методи керування, застосовувані саме для даного виду бізнесу.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить