Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Приклади рішення задач ТПУР МО-41з

Приклади рішення задач ТПУР МО-41з
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 1
ХудшийЛучший 

Приклади рішення задач

Чи слід проводити комплектуючі самостійно або придбавати їх на ринку? Виробництво і збут яких товарів з асортименту варто нарощувати, а яких - скорочувати або припиняти? Чи слід продавати товар за ціною нижче за собівартість? Все це приклади управлінських рішень, що постійно виникають в практиці спеціалістів. Частина з них відноситься до оперативного управління фінансами підприємства, але більшість позначається для довготривалих інтересів бізнесу і носить стратегічний характер. Виконання приведених завдань допоможе сформувати підхід до ухвалення подібних рішень.

Задача 1.1.
Підприємство проводить 400 електроплит в місяць і реалізує їх за ціною 2500 грн. Змінні витрати складають 1500 грн. на виріб, постійні витрати підприємства - 350 000 грн. в місяць.

Показник    На одиницю
продукції, грн.    %    в частках одиниці
Ціна реалізації    2500    100    1
Змінні витрати    1500    60    0,6
Валова маржа    1000    40    0,4

1. Начальник відділу маркетингу вважає, що збільшення витрат на рекламу на 10 000 грн. в місяць здатне дати приріст щомісячної виручки на 30 000 грн.  Чи слід ухвалювати рішення  про збільшення рекламного бюджету?
2.  Заступник генерального директора по виробництву пропонує використовувати більш дешеві матеріали, що дозволить економити на змінних витратах по 250 грн. на кожній одиниці продукції. Проте, на думку начальника відділу збуту, це може привести до зниження якості і падіння об'єму реалізації до 350 штук в місяць. Чи слід застосовувати більш дешеві матеріали?
3.  Начальник відділу маркетингу пропонує понизити ціну реалізації на 200 грн. і одночасно довести витрати на рекламу до 150 000 грн. в місяць. В цьому, випадку він прогнозує збільшення об'єму продажів на 50%. Чи можна схвалити таке рішення?
4.  Начальник відділу збуту пропонує змінити форму оплати праці своїх співробітників: відмінити оклади (сумарна місячна фундація оплати складає 60 000 грн.) і встановити комісійну винагороду 150 грн. з кожної проданої плити. Він упевнений, що об'їм продажів виросте так 15%. Чи слід погодитися із запропонованим рішенням?
Відрекомендуйте себе в ролі генерального директора і дайте аргументовані відповіді на поставлені питання.
Рішення.
1. Відповідь на перше питання не вимагає якого-небудь, попереднього аналізу. Достатньо скористатися простою логікою: якщо приріст виручки вище приросту витрат, то прибуток збільшується. Оскільки збільшення виручки (30 000 грн.) більше приросту витрат на рекламу
(10 000 грн.), то рішення про збільшення рекламного бюджету слід ухвалити.    2. При переході на більш дешеві матеріали валова маржа (різниця між ціною і змінними витратами) на одиницю продукції зросте з 1000 до 1250 грн. З розрахунку на об'єм реалізації 350 виробів в місяць це складе 1250 грн. * 350 = 437 500 грн. в порівнянні з нинішніми 1000 грн. * 400 = 400 000 грн. Таким чином, пропозиція про використовування більш дешевих матеріалів,  дає приріст сумарної валової маржі (і прибутку) у розмірі 37 500 грн. Тому його слід прийняти.
3.  Зниження ціни реалізації на 200 грн. приведе до зменшення валової маржі на одиницю продукції до 800 грн. Сумарна валова маржа з урахуванням зростання реалізації складе: 800 * 400 * 1,5 = 480 000 грн., що на 80 000 грн. більше нинішнього показника. Проте доведення витрат на рекламу до 150 000 грн. в місяць не тільки зменшить отриманий приріст, але і зменшить прибуток на 70 000 грн. Тому дане рішення слід відхилювати.
4.  Переклад співробітників відділу збуту на нові умови оплати праці змінить як змінні, так і постійні витрати. Постійні знизяться (350 000 - 60 000) до 290 000 грн. Змінні витрати зростуть (1500 + 150) до 1650 грн. на одну плиту, а валова маржа на одиницю продукції зменшиться з 1000 до 850 грн. Збут при цьому збільшується на 15% і сумарна валова маржа складе 850 грн. * 400 * 1,15 = 391 000 грн., тобто зменшиться на 9000 грн. Проте це зменшення перекриється зниженням постійних витрат на 60 000 грн. і зростання прибутку складе 60 000 - 9000 = 51 000 грн. Отже, слід погодитися з рішенням про зміну умов оплати праці.

Задача  1. 2.
Підприємство виготовляє масляні фільтри для автомобілів і реалізує їх по 10 грн. за штуку. Змінні витрати на одиницю продукції складають 3,6 грн. Квартальний об'єм продажів - 250 000 шт. Постійні витрати підприємства складають 975 000 грн. Поріг рентабельності перейдений. Керівництву підприємства надійшла комерційна пропозиція виконати замовлення на 20 000 фільтрів за ціною не вище 5,25 грн. Виконання цього замовлення не викличе зростання постійних витрат. Яке рішення (прийняти пропозицію або відмовитися) повинне ухвалити керівництво підприємства?
Рішення.
Оскільки поріг рентабельності перейдений і виконання замовлення не приведе до зростання постійних витрат, то пропозицію можна прийняти: приріст виручки складе 5,25 грн. * 20 000 = 105 000 грн., а приріст змінних витрат - 3,6 грн. * 20 000 = 72 000 грн.,  отже, дане замовлення принесе підприємству додатковий прибуток у сумі 33 000 грн.
Проте, ухвалюючи подібне рішення, необхідно ураховувати не тільки поточні фінансові результати, але і довгострокові, стратегічні чинники. Наприклад, як відреагують старі споживачі на цінову дискримінацію? Чи не обуряться вони? Чи не підірве виконання додаткового замовлення за більш низькою ціною базову (10 грн.)? Яка буде реакція конкурентів? Чи не сприймуть вони це як оголошення цінової війни? Чи не зведеться приріст прибутку «нанівець» раніше не врахованими чинниками? Зваживши все «за і проти», менеджер може заради захисту маркетингової стратегії і відмовитися від виконання додаткового замовлення. Це можна розцінити як інвестування 33 000 грн. в майбутній розвиток підприємства і його репутацію.

Задача 1.3.
Підприємство шиє сорочки і брюки. В прогнозованому періоді може бути відпрацьовано 2000 людино-годин, при цьому за одну людино-годину можна зшити або одну сорочку, або три пари брюк.
Показник    Сорочка    Брюки
Ціна реалізації, грн..    150    200
Змінні витрати на од. продукції, грн.    60    160
Валова маржа на од. продукції, грн.    90    40
Коефіцієнт валової маржі на од. продукції    0,6    0,2

Якому з товарів (сорочки або брюки) слід віддати перевагу, ухвалюючи рішення про формування виробничої програми підприємства?
Рішення.
Відповідь на поставлене питання залежить від того, який товар принесе підприємству найбільшу суму валової маржі, а значить і прибутку.
Якщо судити по коефіцієнту валової маржі на один виріб, то сорочки - більш вигідний для підприємства товар. Проте з урахуванням трудомісткості виробів за кожну людино-годину буде проведено валової маржі: на сорочках -  90 грн. * 1= 90 грн., на брюках - 40 грн. * 3 = 120 грн.
Відповідно за 2000 людино-годин роботи підприємство зможе отримати 180 000 грн. валової маржі, випускаючи сорочки, і 240 000 грн. - за умови пошиття брюк. Отже їх і слід вибрати в якості найбільш    переважної    альтернативи    рішення (зрозуміло, за наявності ринку збуту).

Задача 1.4.
Виробничий директор підприємства, що випускає електро-устаткуванню, вирішує питання: проводити комплектуючі деталі, потреба в яких складає 25000 штук, самостійно, використовуючи вільне устаткування, або купувати їх на стороні за ціною 37 грн. за штуку? Якщо буде ухвалено рішення про організацію самостійного виробництва комплектуючих, то собівартість одиниці складе 50 грн.:

Показники    Грн.
Матеріали    400000
Пряма заробітна платня    200000
Змінні невигідні витрати    150000
Постійні витрати    500000
Разом, виробнича собівартість .    1250000
Виробнича собівартість виробу    50

Придбаваючи необхідні деталі на стороні, підприємство зможе уникнути змінних витрат в сумі 750000 грн. і понизити постійні витрати на 100000 грн.
Потрібно проаналізувати ситуацію і вибрати найбільш вигідний для підприємства варіант рішення.
Варіант А. Виготовляти деталі самостійно.
Варіант Б. Придбавати деталі на стороні і не використовувати устаткування, що вивільниться.
Варіант В. Придбавати деталі на стороні і використовувати устаткування, що вивільниться, для виробництва іншої продукції, що може принести прибуток в сумі 180 000 грн.
Рішення.
1. У разі вибору альтернативи А собівартість самостійно виготовленої деталі складе по умові завдання 50 грн.
2. При виборі альтернативи Б, купувальна ціна деталі дорівнює 37 грн. Проте було б помилкою вважати що собівартість придбання деталі співпадає  з її купувальною ціною. Річ у тому, що, придбавши комплектуючі на стороні, підприємство не ліквідовує повністю, а лише скорочує постійні витрати, що доводяться на них. Тому собівартість придбання деталі складе: 37 грн. +   (500 000 грн. - 100 000 грн.) / 25 000 = 53 грн., що на 3 грн. дорожче за самостійне виготовлення. Таким чином, підприємству вигідніше проводити комплектуючі деталі самостійно. Проте, оскільки є ще і задача раціонального використовування устаткування, питання не можна вважати вирішеним.
3. Альтернатива В забезпечить підприємству виробничу собівартість   45,8 грн.   (53 грн.- 180 000 грн. / 25 000 = 45,8 грн.) і виявиться найвигіднішою.
Висновок: варіант В слід визнати якнайкращим для підприємства.
Проте, роблячи такий висновок, необхідно мати на увазі, що не враховані ще багато які чинники, здатні вплинути на остаточне рішення. Так, наприклад,  керівник відділу контролю якості може виразити сумнів як купувальних деталей і цей довід переважить розрахунки собівартості. Якщо служба маркетингу не гарантує прийнятного збуту нового виробу, тоді варіант В можна не розглядати. В той же час технологічний відділ може вказати на екологічні наслідки власного виробництва комплектуючих. Ухвалюючи остаточне рішення, керівник повинен ураховувати всю сукупність кількісних і якісних чинників.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить