Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Міжнародне регулювання ліцензійної торгівлі

Міжнародне регулювання ліцензійної торгівлі
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Міжнародне регулювання ліцензійної торгівлі


З огляду на специфіку ліцензійної торгівлі в світовому господарстві існує особлива сфера міжнародного регулювання цього виду торгівлі в забезпеченні охорони прав на винахід, промислові зразки і товарні знаки. Основною міжнародною угодою в міжнародній галузі є Паризька конвенція по охороні промислової власності. Перша редакція цієї конвенції була підписана 11 державами в Парижеві в 1883 році. Надалі конвенція неодноразово переглядалася і доповнювалася. Учасники конвенції утворять, так називаний, міжнародний союз по охороні промислової власності (Паризький союз). Конвенція ставить своєю метою надання більш пільгових умов для патентування винаходів, промислових зразків, реєстрація товарних знаків іноземними громадянами. Основними положеннями конвенції є:
1.    Принцип національного режиму – передбачає надання громадянам і фірмам будь-якої країни-учасниці такої ж охорони промислової власності, що надається їм законодавством їхньої держави. Охорона надається так само громадянам держав, що не входять у Паризький союз, але проживаючих постійно в одній із країн цього союзу;
2.    Право конвенціального пріоритету – означає, що заявка, подана в країні-учасниці конвенції має пріоритет у плині року з моменту подачі заявки в країні. Це положення застосовується на практиці і має особливе значення, оскільки при патентуванні винаходу за кордоном питання про його назву ускладнюється тим, що винахід, запатентований в одній державі вже не є новим і, отже, непатентоспроможний в іншій країні. Тому країна, що володіє правом, конвенціального пріоритету може запатентувати винахід одночасно в ряді держав;
3.    Принцип запобігання зловживань, зв'язаних зі здійсненням виключного права, наданого патентом. При цьому патентовласник, одержавши патент на винахід у якій-небудь країні, може сам не використовувати і не дозволяти іншим застосовувати цей винахід. Паризька конвенція передбачає, що в цих випадках видаються примусові ліцензії на умовах, передбачених конвенцією, якщо ця міра виявиться недостатньою, то його позбавлять права на патент.
Паризька конвенція регулює також охорону за кордоном промислових зразків і товарних знаків, термін пріоритетів для патентування промислових зразків і товарних знаків складає 6 місяців. Ряд країн-учасниць Паризької конвенції в 1891 році в Мадриді підписали нову конвенцію про міжнародну реєстрацію товарних знаків. У 1973 році у Відні був підписаний розширений договір реєстрації товарних знаків, за правилами якого повинна подаватися заявка на товарний знак, що реєструє міжнародне бюро (у Женеві) і якщо відмовлення на реєстрацію не пішло, те даний товарний знак охороняється Мадридською конвенцією. У 1970 році у Вашингтоні був укладений договір про патентну кооперацію, що передбачає можливість складання і подачі в національне відомство міжнародної заявки на охорону винаходу в декількох країнах.
Існують також регіональні угоди, що регулюють ліцензійну торгівлю. Наприклад, у 1973 році в Мюнхені була підписана конвенція, що передбачає видачу європейського патенту. Цей патент діє в кожній країні-учасниці конвенції як національний. З 1975 року Європейський патент відповідно до Люксембурзької конвенції став дійсний по всій території ЄЕС. На основі Європейської конвенції 1973 року була створена Європейська Патентна організація (ЕПО), місце перебування – Мюнхен, відділення в Гаазі (Нідерланди), у Відні й у Берліні.
Європейський патент ЕПО надається власнику терміном на 20 років. ЕПО з 1993 року укладає з державними членами ЕПО договори про поширення дії европатентів на їхній державній території.
У 1970 році була створена Всесвітня Організація інтелектуальної власності (ВОІС). Вона була створена на основі конвенції, підписаної в Стокгольмі (1967р.). Штаб-квартира ВОІС – Женева. ВОІС є спеціалізованою установою ООН. ВОІС охоплює 2 основні області:
•    Промислову власність, що стосується захисти прав на винахід, товарні знаки, промислові зразки і моделі;
•    Авторські права – художні, літературні, музичні, фотографічні, кінематографічні, аудіовізуальні здобутки.
Членом ВОІС може стати будь-як держава, що є членом одного з двох – Паризького або Бернського союзу, а також будь-яка держава, що є членом ООН, одного зі спеціалізованих установ ООН або МАГАТЕ – організація, що займається використанням мирного атома.
Бернський союз був утворений у 1886 році, займається охороною літературних і художніх творів.
ВОІС видає своє періодичне видання, публікує наукові дослідження і тексти семінарів. Видання ВОІС публікуються на англійській, французькій і іспанській мовах.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить