Суть міжнародного технічного обміну

Високі темпи НТП у другій половині ХХ ст. привели до того, що в міжнародну торгівлю усе більше втягує в товарообіг особливий товар – науково-технічні досягнення, тобто, відбувається активний міжнародний технологічний обмін.
Міжнародний технологічний обмін – у широкому змісті – це проникнення будь-яких науково-технічних знань і обмін виробничим досвідом між країнами.
Міжнародний технологічний обмін – у вузькому змісті – це передача науково-технічних знань і досвіду, що відносяться до відтворення конкретних технологічних процесів.
Технології передаються як комерційним, так і некомерційним шляхом.
Технологічний обмін, у широкому змісті, здійснюється, як правило, у некомерційних формах:
•    Науково-технічні публікації;
•    Проведення виставок, ярмарків, симпозіумів;
•    Обмін делегаціями і зустрічі вчених і інженерів;
•    Міграція фахівців;
•    Навчання студентів і аспірантів;
•    Діяльність міжнародних організацій по співробітництву в області науки і техніки.
Комерційні форми технологічного обміну:
•    Передача на умовах ліцензійних угод прав користування винаходами, (патенти, зареєстровані товарні знаки, промислові зразки), технічної документації;
•    Постачання машин і різного промислового устаткування;
•    Надання технічної допомоги;
•    Інжинірингові послуги;
•    Підготовка і стажування фахівців;
•    Управлінські контракти (купівля-продаж організаційних аналогових моделей керування).
Міжнародний технологічний обмін містить у собі дві основні групи покупців:
•    Багатонаціональні корпорації (МНК) і транснаціональні корпорації (ТНК), їхні філії і дочірні фірми;
•    Незалежні фірми.
Перша група покупців здобуває близько 4/5 від суми продажів технології у світі.
По змісту технології при продажі поділяють на:
•    Унікальні;
•    Прогресивні;
•    Традиційні;