Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Основні напрямки західної економічної теорії XX століття

Основні напрямки західної економічної теорії XX століття
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Основні напрямки західної економічної теорії XX століття


Західна економічна теорія («економіці») представляє сукупність різних напрямків шкіл, що відрізняються методами аналізу, розумінням предмета дослідження, кінцевими висновками й рекомендаціями в області економічної політики.
Экономікс розвивається в основному в рамках трьох великих напрямків, що зложилися в XIX-XX століттях.
Перше (і саме «старе») називається «неоклассикой». Для цього напрямку характерна віра в традиційні ліберальні цінності - максимальну економічну волю, частка підприємництво, згубність державного регулювання. Неокласики — прямі спадкоємці теорії «невидимої руки» А. Сміта. У центрі їхньої уваги — окремий економічний суб'єкт (окремий споживач, окрема фірма) з його проблемами мінімізації витрат і максимізації прибутку, тобто те, що прийнято називати «мікроекономікою».
Другий напрямок утворять різні «теорії регульованого капіталізму». Початок цьому напрямку було покладено в 30-х роках XX в. роботами англійського економіста Дж. М. Кейнса, чиї рекомендації знайшли широке застосування в практиці США, Англії й інших країн у післявоєнний час. Головна ідея теоретиків цього напрямку полягає в тому, що держава повинне активно втручатися в економічне життя. Необхідність такого втручання випливає з нездатності ринкової економіки самостійно «вилікуватися» від таких хвороб, як безробіття, інфляція, циклічні кризи й т.п. Ринковий механізм повинен бути безумовно збережений, тому що йому немає альтернативної заміни, по частині економічної ефективності. Але він повинен бути доповнений різноманітними інструментами державного регулювання, здатними вирішити непідвласні ринку проблеми. До числа цих інструментів відносять - кредитно-бюджетну й податкову політику,  міри антициклічного й антиінфляційного регулювання, перерозподіл доходів, розвиток державного сектора економіки й здійснення різних соціальних програм.
Третій напрямок становить так званий «інституціоналізм» - ліберально-реформістське навчання, що критично ставиться до капіталізму, але призиває не ліквідувати ринок, а зробити його більше раціональним і людяним.
Крім того, існують і розвиваються ряд шкіл, які можна віднести до одному із трьох головних напрямків з деякими застереженнями. Такий, наприклад, «монетаризм», «теорія соціального ринкового господарства», ліве кейнсианство й ін.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить