Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Державне регулювання ринку праці

Державне регулювання ринку праці
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Державне регулювання ринку праці


Це напрямок економічної політики містить у собі не тільки боротьбу з безробіттям, але різноманітні способи впливу на співвідношення попиту на працю і його пропозиції.
Держава може ввести мінімальний розмір заробітної плати, що служить орієнтиром для встановлення рівнів доходу всіх категорій зайнятих. Однак цей метод має суперечливий характер. З одного боку, усуває мотив великих фірм обмежувати зайнятість заради зниження витрат, але з іншого боку - приводить до збитковості фірм, які не можуть платити витрати по більше високій зарплаті. Від цього страждають насамперед низькооплачувані шари працівників.
Держава може вдатися до заморожування зарплати й регулюванню цін, витримуючи певні пропорції між ними й тим самим побічно впливаючи на рівень зайнятості.
Головним методом держрегулювання ринку праці виступають різні програми зменшення безробіття. Вони можуть включати стимулювання росту зайнятості й збільшення числа робочих місць у державному секторі, підготовку й перепідготовку робочих кадрів, сприяння найманню робочої сили й, нарешті, соціальне страхування безробіття, тобто виплату посібників втративших роботу не зі своєї волі. Законодавство більшості країн установлює основні умови одержання такого посібника й тривалість його виплати. Наприклад, у США максимальний строк виплати посібника становить 26 тижнів, а його місячний розмір становить близько 700 доларів.
Основну частину роботи з регулювання ринку праці ведуть спеціальні державні організації - біржі праці. У багатьох країнах успішно діють і численні приватні посередницькі    фірми.
Біржі праці виконують різноманітні функції, ціль яких -і допомогти людям, що втратили роботу,
якнайшвидше її знайти. Основні напрямки біржі праці включають реєстрацію безробітних у випадку, якщо дані особи відповідають законодавчо встановленому статусу «безробітного», облік і реєстрацію вакантних місць на підприємствах різних форм власності, працевлаштування бажаючих одержати роботу, включаючи тих, хто не втратив робоче місце, але бажає його перемінити, вивчення попиту на працю і його пропозиції, надання інформації всім бажаючої, організацію профорієнтації й професійної перепідготовки безробітних, виплату посібників. Крім того, біржі праці ведуть і постійно поповнюють електронні банки робочих місць, організують ярмарки вакансій, роблять доплати працівникам, не звільненим з підприємства, але працюючої неповен робочий день, і т.д.
Крім прямого впливу на ринок праці, держава використає й непрямі методи, серед яких основне місце займають податкова, грошово-кредитна й амортизаційна політика. Звичайно, ці міри не можна розглядати тільки як інструменти боротьби з безробіттям. Вони діють на неї опосередковано, через зміну економічної кон'юнктури в бажаному напрямку. Таким чином, державне регулювання ринку праці являє собою цілий комплекс економічних, законодавчих, організаційних й адміністративних мір, спрямованих на досягнення повної зайнятості в сполученні з високою ефективністю виробництва.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить