Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Планування структури капіталу

Планування структури капіталу
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Планування структури капіталу


При плануванні структури капіталу для фінансового менеджера визначальними є такі фактори:
1.    Структура активів: окремі активи підходять на роль застави за кредити краще, ніж інші. У зв'язку з цим існує низка правил:
• активи зі стабільними ринковими цінами (наприклад, обладнання) є кращі, ніж активи зі змінними цінами (наприклад, деякі види сировини). Виторг від перших скоріше погасить кредити, ніж від других.
• активи загального використання (наприклад, будівлі, земля) більше підходять, ніж активи спеціального використання (наприклад, спеціальне технологічне обладнання). У разі необхідності перші легше реалізувати, ніж другі, тому вони краще відповідають функції застави.
• як заставу кредитори воліють узяти активи, права власності на які легко перевірити (володіння автомобілем) порівняно з активами, склад яких змінюється і перевірити їх важко (наприклад, матеріальні запаси, відтерміновані надходження тощо).
• підприємства, що володіють активами, які більше пасують по ролi застави, мають можливість ширше використовувати кредитне фінансування.
2.    Величина    операційного    важеля.    Для    підприємств    із   значною величиною  фіксованих активів високий рівень операційного важеля  дуже небезпечний: в умовах економічної нестабільності при падінні платоспроможності споживачів кожен процент зниження виторгу підприємством тягне за собою падіння прибутків і входження підприємства у зону збитків. Тому підприємство має бути більш консервативне в питаннях, що стосуються використання кредитів.
3.    Стабільність продажів: стабільний продаж забезпечує рівномірний потік, грошових надходжень. Тому підприємство зі стабільним обсягом продажів може брати на себе більше кредитних зобов'язань, оскільки його ризик невиплати процентних ставок за кредити є невисокий.
4.    Прибутковість підприємства. Підприємства з високим рівнем прибутковості менше потребують фінансування зобов'язань, оскільки мають можливість фінансування за рахунок власного капіталу. Підприємства, що в якийсь період часу не отримують прибутків і при фінансуванні своїх капітальних витрат використовують здебільшого власний капітал, при залученні кредитів значно збільшують ризик свого банкрутства. Крім того, незалежно від процентів, які підприємство готове заплатити за кредит, кредитора знайти буде дуже важко.
5.    Фактор оподаткування. Якщо два підприємства мають однакову величину валового прибутку, то витрати на податкові відрахування підприємства з вищим рівнем оподаткування збережуть більше податків, ніж підприємства з нижчим рівнем оподаткування. Тому чим вищий процент  оподаткування більше бажання використати кредити. Якщо ж два підприємства мають однаковий рівень податку на прибуток, то підприємство з більшим прибутком, матиме можливість краще використати свої зобов'язання, ніж підприємство з меншим оподатковуваним доходом.
6.    Ринкові умови. У період високих процентних ставок підприємства слабо  використовують  можливості  довготермінового  кредитування. Вони  намагатимуться   використовувати   власний   капітал   для   покриття довготермінових капітальних потреб.
7.    Рішення керівництва. Керівники одного типу більше схильні до використання позик, ніж інші, що суттєво впливає па структуру капіталу підприємства.

Отже:
-    вартість капіталу розглядається в фінансовому менеджменті з однієї сторони, як процентна ставка, яку повинно платити підприємство інвесторам, які вкладають капітал в підприємство, з другої – як необхідна ставка доходу, яку повинно одержувати підприємство для покриття витрат на залучення капіталу;
-    кожне джерело фінансування має свою вартість (ціну). Залучаючи капітал із різних джерел (випуск акції, облігації, одержання кредитів та ін.). фінансові менеджери повинні забезпечити зниження середньозваженої вартості капіталу, тобто середньої плати за всі джерела фінансування;
-    залучення позикового капіталу в розумних межах може визвати ефект фінансового лівериджу (важеля), який проявляється в прирості рентабельності власного капіталу. Показниками фінансового лівериджу являється відношення довгострокового позикового капіталу до власного капіталу;
-    задача фінансового менеджера – підтримувати оптимальну структуру капіталу, щоб використовувати ефект фінансового лівериджу і не збільшувати ризик банкротства підприємства.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить