Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Ліцензійна винагорода

Ліцензійна винагорода
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 2
ХудшийЛучший 

Ліцензійна винагорода


Важливим фактором визначення ціни є встановлення форми виплати винагороди за ліцензійною угодою.
В сучасній ліцензійній практиці використовують прямі та непрямі форми виплати ліцензійної винагороди. Останні, як правило, виступають на додаток до основної, головним чином, грошової винагороди, яка ще називається ліцензійними платежами.
У міжнародній практиці використовуються такі види ліцензійних платежів:
1. Роялті - це поточні (періодичні) платежі, які виплачуються ліцензіатом ліцензіару протягом усього терміну дії ліцензійної угоди після закінчення кожного звітного періоду і залежать від результатів комерційного використання об'єкта ліцензії. Тобто це повторні виплати розрахованої надалі суми, обумовленої залежно від економічних результатів (обсягу продукції, послуг, продажу продукту, прибутку).
За законами деяких країн про передачу технології роялті є єдиною формою винагороди, яка може здійснюватися за певними типами ліцензій на промислову власність.
Зокрема, ці закони вимагають, щоб такі нарахування встановлювалися:
• або у вигляді відсотка від:
- ціни виробленої чи проданої продукції за ліцензією;
-    відсотка від суми продажу продукції за ліцензією, на процентній основі;
-    собівартості продукції за ліцензією;
-    обсягу виробництва тощо.
• або як фіксована вартість одиниці продукту.
Але у будь-якому випадку в основі роялті лежить реальний прибуток, який одержує ліцензіат від комерційного використання ліцензії.
Найбільш прийнятною як для ліцензіара, так і для ліцензіата базою роялті є продажна ціна продукції за ліцензією. Продажна ціна як база роялті призводить до найменшого числа конфліктів між партнерами з питань виплати ліцензійної винагороди і широко використовується в міжнародній практиці. Інші показники (собівартості продукції за ліцензією, обсяги виробництва тощо) як база роялті використовуються рідше, оскільки недостатньо враховують вплив ринкових умов на реалізацію об'єкта ліцензії, що може істотно спотворити справедливу пропорцію між частками прибутку, одержуваними ліцензіаром та ліцензіатом.
Роялті найбільш вигідні ліцензіату, оскільки ризики невдалого комерційного використання об'єкту ліцензії поділяються між обидвами контрагентами ліцензійної угоди.
2. Тверда сума винагороди (паушальні платежі) - визначена і твердо зафіксована в тексті ліцензійної угоди сума ліцензійної винагороди, яка виплачується до початку комерційного використання об'єктів ліцензії і не залежить від його результатів.
Виплата твердої суми здійснюється головним чином стосовно до нескладних технологій, коли вона може бути передана цілком, і ліцензіат може цілком її освоїти, якщо не вимагаються постійне надання технічної інформації про технологічні досягнення, маркетинг продукту чи технічні послуги ліцензіатові з боку ліцензіара.
Існують певні обмеження на використання даної форми платежу в законодавстві різних країн. Наприклад, відповідно до одного з цих законів, з дозволу якогось урядового закладу тверда сума може виплачуватися, якщо встановлено заздалегідь на підставі оцінки обсягу продажів за період, зазначений в ліцензійній угоді, що сума знаходиться в максимальних межах, які можуть бути визначені для даної сфери діяльності чи для даного продукту. За іншим законом виплата твердої суми дозволяється і за деякі види технічних послуг у виробництві певних видів споживчих товарів чи у виробництві певних товарів виробничого призначення.
Виплата твердої суми може здійснюватися або одноразово, або у вигляді серії виплат залежно від виконання зобов'язань за ліцензією:
•    при одноразовій оплаті платіж доцільно ув'язати з початком комерційної реалізації об'єкта ліцензії;
•    при оплаті в декілька прийомів, щоб зменшити ризик, використовують різні схеми. Наприклад, відповідно до американо-японського досвіду:
-    50% обговореної суми, як правило, виплачується після підписання угоди. Розмір першої частини платежу повинен компенсувати витрати ліцензіара на маркетинг, проведення переговорів, укладання угоди, передачу технічної документації, НДДКР, якщо об'єкт ліцензії самим ліцензіаром не освоєний;
-    40% виплачується до завершення постачань устаткування, технічної документації чи пусконалагоджувальних робіт;
-    інші 10% - виплачуються після початку комерційного використання об'єкта ліцензії.
У загальному випадку паушальна форма платежів більш вигідна ліцензіару, оскільки ризик невдалого комерційного використання об'єкту ліцензії перекладається на ліцензіата, якщо, наприклад, рівень виробництва чи збуту виявляється нижче за очікуваний і якщо виплачувана сума непропорційна економічній цінності дій ліцензіара. Складність паушальних платежів для покупця ліцензії пов'язана з необхідністю одноразових дуже великих витрат, що викликає необхідність залучення додаткових кредитних ресурсів і збільшує витрати на використання нововведення.
Бажання зменшити ризики недоотримання винагороди за ліцензійною угодою підвищує зацікавлення ліцензіара у виборі паушальної форми винагороди, наприклад:
•    при продажу ліцензії маловідомому ліцензіату, коли немає реальної можливості здійснити дієвий контроль за його діяльністю в частині використання ліцензії;
•    при наданні повної, виняткової ліцензії, чи на ноу-хау, коли збільшується ризик внаслідок необхідності розкриття секретів без серйозних гарантій з боку ліцензіата чи посилення залежності від його дій;
• при продажу ліцензії на нововведення в умовах жорсткої конкуренції на ринку ліцензованої продукції чи несприятливої кон'юнктури.
Використання твердої форми виплати винагороди може мати певні переваги і для ліцензіата. Перш за все, це - відсутність контролю за виробничою і комерційною діяльністю по використанню об'єкту ліцензії з боку ліцензіара. Сторони не повинні складати постійні звіти, контролювати розрахунки чи здійснювати переказ грошей, як це робиться стосовно роялті. Крім того, це можливість одержання у своє розпорядження всього прибутку, отриманого від реалізації об'єкта ліцензії. У тих випадках, коли виплачувана сума є еквівалентом більш-менш однократної дії, виплата твердої суми може виявитися економічно більш доцільною для обох сторін. Якщо, наприклад, рівень збуту виявився зненацька високим, особливо через коливання курсу валют чи внаслідок інших економічних обставин, система нарахувань може обумовити одержання невиправдано високих доходів ліцензіаром, тоді як при виплаті твердої суми ліцензіар одержать тільки такий еквівалент своєї одноразової дії, що вважався виправданим при укладанні угоди.
Виплата твердої суми порівняно з роялті може мати, а може і не мати переваг при оподатковуванні. Безупинна виплата роялті вважається доходом ліцензіара і обкладається прибутковим податком. Одноразова виплата твердої суми, а також виплата твердої суми частинами можуть розглядатися як фінансовий результат операції продажу чи придбання, причому передача прав на промислову власність і надання ноу-хау розглядаються як дії, аналогічні продажу комерційних товарів. Ліцензіар також повинен буде сплачувати податки з твердої суми. Одноразова виплата твердої суми, однак, може обкладатися податком, відмінним від прибуткового (часто більш високим). За деяким законами про оподатковування можна знизити прогресивний податок на виплати твердої суми, розбивши її на порції, які виплачуються протягом декількох років, так що вона буде обкладатися нижчим податком.
3. Комбіновані платежі - це поєднання одноразової виплати твердої суми, визначеної сторонами, і роялті. Застосовуються у випадку неприйнятності для одного чи обох партнерів за ліцензійною угодою виплати ліцензійної винагороди чи у вигляді паушального платежу чи у вигляді роялті. Вигода використання комбінованої форми платежів: 366
•    ліцензіара - можливість одержати визначену, твердо зафіксовану в угоді частину ліцензійної винагороди незалежно від результатів освоєння ліцензії;
•    ліцензіата - звільнення від необхідності нести одноразово великі витрати з ризиком у випадку невдалого освоєння об'єкта ліцензії.
Виплата твердої суми:
•    розглядається:
-    як початкова плата за розкриття інформації, яка надає можливість потенційному ліцензіату оцінити передану технологію;
-    як початкова винагорода за основне дослідження і розробку технології;
-    як мінімальна виплата чи як завдаток перед роялті.
•    в практиці значною мірою варіює в різних угодах і може коливатися від невеликої суми за постачання початкової технічної інформації до дуже великої суми за передачу складної технології, при здійсненні великої дослідницької і дослідно-конструкторської роботи. Зазвичай розмір первісного платежу у формі твердої виплати становить у межах 10-30% , у середньому близько 25% розрахункової ціни ліцензії.
Далі ліцензіат може одержати можливість зробити додаткову виплату твердої суми, визначеної заздалегідь, замість роялті з заліком виплат вже зроблених відрахувань.
При переговорах про винагороду у вигляді поєднання виплати твердої суми і роялті ліцензіат повинен ретельно оцінити сумарний відтік коштів і періодичність виплат, які можуть здійснюватися в різних комбінаціях. Стягнення за доход у формі роялті, наприклад, важливі при визначенні розміру виплат твердою сумою одноразово чи в декілька стадій, тоді як вартість продукції і приплив наявних коштів від продажів протягом періоду дії ліцензії важливі при визначенні відсотка, роялті.
При виплаті винагороди у комбінованій формі в угодах може бути умова про мінімальні гарантовані платежі, які виплачує ліцензіат незалежно від підсумків комерційної діяльності на випадок невдалого освоєння ліцензії. Мінімальні гарантовані платежі зменшують чи узагалі виключають ризик ліцензіара і стимулюють ліцензіата до своєчасного освоєння об'єкта ліцензії, виробництва і продажу продукції за ліцензією. Орієнтований розмір мінімального гарантованого платежу становить:
•    при невинятковій ліцензії близько 50% від очікуваних надходжень за другий і третій рік використання об'єкта ліцензії, помножених на період дії угоди;
•    при винятковій - відповідно 75%.

4.    Платежі на компенсаційній основі. Сутність цього виду платежів - виплата ліцензійної винагороди продукцією, зробленої по ліцензії. Останнім часом фірмами й організаціями різних країн застосовуються усе більше. Ціна ліцензії спочатку розраховується в грошовому вираженні, а потім переводиться в натуральну форму з урахуванням прийнятої ціни для виробленого за ліцензією продукту.
5.    Фіксовані платежі. Це різновид паушальної форми розрахунків. Мають обмежене поширення. Так само, як і паушальні платежі, не залежать від фактичного обсягу виробництва і продажів продукції за ліцензією. Відмінність становить порядок виплати винагороди: впродовж усього терміну дії ліцензійної угоди.
Розмір фіксованих платежів у цілому коливається в мінімумі від паушального до сумарного платежу у формі роялті в максимумі. Первісна частина платежу може здійснюватися на дату:
•    набуття угодою чинності;
•    передачі технічної документації;
•    початку комерційної реалізації об'єкта ліцензії.
Інша частина ліцензійної винагороди у вигляді фіксованих платежів розподіляється, як це обговорюється в тексті ліцензійної угоди, рівномірно чи будь-яким іншим способом на весь термін дії ліцензійної угоди.
Переваги:
•    ліцензіара: одержує гарантований доход незалежно від результатів комерційної діяльності ліцензіата,
•    ліцензіата - має можливість:

-    запобігти контролю за своєю діяльністю з боку ліцензіара;
-    залишити собі значну частину прибутку, не передаючи її ліцензіарові, у випадку серйозного комерційного успіху від освоєння об'єкта ліцензії.
Недоліки:
•    для ліцензіара: при вдалому комерційному використанні ліцензії - недоодержання прибутку від реалізації ліцензії;
•    для ліцензіата - необхідність здійснення виплат ліцензіарові навіть у випадку невдалого освоєння об'єкта ліцензії.
6.    Участь у прибутку ліцензіата (зустрічається зрідка) - відрахування на користь ліцензіара визначеної частини (%) прибутку, отриманого ліцензіатом завдяки використанню даної ліцензії. Ця
частка:
•    при винятковій ліцензії - 20-30%;
•    при невинятковій ліцензії - до 10%.

7.    Передача цінних паперів - виплата винагороди ліцензіару у вигляді акцій, облігацій. Частка ліцензіара: 5-20% акцій ліцензіата, в окремих випадках - до 40%. Зустрічається в чистому вигляді чи в комбінації з іншими формами платежу. Характерна для 15% усіх ліцензійних угод.
8.    Гонорари за технічні послуги і допомогу, що стосуються ліцензії на передачу прав нововведення. Вони містять у собі:

•    оплату програм навчання для персоналу ліцензіата;
•    гонорари за технічні послуги і допомогу з боку технічних експертів ліцензіара ліцензіатові на підприємстві останнього впродовж періоду дії ліцензійної угоди;
•    гонорари за технічну допомогу чи послуги, що стосуються обслуговування основних фондів, необхідних для використання технології на підприємстві ліцензіата.
Крім виділених видів прямої винагороди ліцензіару, в практиці ліцензійної торгівлі використовують непрямі (побічні) форми, наявність котрих в угоді визначається співвідношенням позицій сторін, рівнем їх зацікавлення в купівлі-продажу прав на нововведення, можливими обмеженнями з боку держави-імпортера ліцензії тощо.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить