Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Мотивація до укладання ліцензійних угод

Мотивація до укладання ліцензійних угод
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Мотивація до укладання ліцензійних угод


Важливе методологічне значення в аналізі ліцензійної торгівлі належить дослідженню мотивації до укладання ліцензійних угод. Саме рівень, характер, стан мотивації визначають обсяги, склад, механізми, тенденції розвитку міжнародної ліцензійної торгівлі. Вона впливає на зміст ліцензійної угоди, враховується на етапі проведення переговорів та відбивається в їх результатах.
Мотивацію до здійснення міжнародних ліцензійних операцій можна розглядати з боку ліцензіара та ліцензіата.
Зацікавленість ліцензіата при укладанні ліцензійної угоди:
•    зростання попиту на унікальний продукт;
•    економія часу на проведенні власних НДДКР, можливість забезпечення зростання конкурентоспроможності продукції за рахунок придбання новітньої технології за короткий термін,
•    зменшення витрат на власні наукові дослідження та виконання НДДКР на новій технологічній базі - сума виплачуваних ліцензіатом ліцензійних винагород у кілька разів менша за власні витрати на розробку нового технологічного процесу;
•    отримання податкових пільг на вартість об'єктів інтелектуальної власності;
•    інвестування в людський капітал. Як свідчить досвід економічно розвинутих країн, не менше 70% приросту НД здійснюється за рахунок капіталовкладень в людський капітал.
Зацікавлення ліцензіара при укладанні ліцензійної угоди багатопланове. Воно пов'язане як з класичними тактичними цілями, так і з цілями довгострокового, стратегічного характеру.
Тактичні цілі продажу ліцензій:
•    можливість у найкоротший термін окупити витрати на науково-дослідні роботи, на розробку винаходу;
•    можливість одержання додаткового прибутку за рахунок торгівлі окремими правами на нововведення, швидкого освоєння винаходу і випуску на його основі нових видів продукції чи застосування нових технологій без необхідності інвестувати додатковий капітал у налагодження виробництва, освоєння ринку.
Стратегічні цілі продажу ліцензій:
•    отримання доступу до привабливих ринків збуту в умовах жорсткої протекціоністської політики відповідних держав;
•    отримання додаткових доходів за рахунок розширення ринків збуту своєї продукції в обмін на передачу прав на інтелектуальну власність. Зокрема, мова йде про збільшення продажу ліцензіату та його субліцензіатам сировини, напівфабрикатів, обладнання, комплектуючих виробів, які необхідні для реалізації отриманих за ліцензійною угодою прав;
•    розширення сфери застосування винаходу в- умовах обмежених фінансових і виробничих ресурсів поза межі власних можливостей. Ця мотивація є найбільш актуальною для малих і середніх фірм, нездатних самостійно охопити нововведенням усі потенційні географічні і галузеві ринки, максимально використовувати великий економічний ефект, що міститься в ньому. Продаж ліцензій у даному випадку дозволяє компенсувати втрачену комерційну вигоду у вигляді отриманих ліцензійних винагород;
•    «зняття останніх вершків», бажання продовжити термін комерційної віддачі технологій, які втратили новизну, морально застаріли на даному ринку шляхом продажу їх для використання на ринку, де ці технологи є достатньо новими;
• оформлення довгостроковою ліцензійною угодою інших, більш ефективних та комерційно перспективних каналів передачі технологій, з приводу яких укладати окремі контракти з чисто технічної або юридичної точки зору досить важко. Наприклад, коли основним способом передачі технологій є передача ліцензіаром у розпорядження контрагента своїх науково-технічних працівників під приводом надання послуг з освоєння та вдосконалення предмета ліцензії, надання технічної допомоги;
підготовка або альтернатива прямої інвестиції у підприємство ліцензіата. З одного боку, продаж ліцензії може розглядатися як перевірка підприємницьких здібностей ліцензіата, як засіб оцінки його привабливості для прямого іноземного інвестування. З іншого боку, виплата періодичних ліцензійних платежів залежно від результатів комерційного використання об'єкту ліцензії за своєю суттю нагадує прибуток від прямих інвестицій. При цьому ліцензіар отримує певні переваги: уникнення ризиків втрати вкладених коштів при прямому інвестуванні, економія на податкових відрахуваннях, які на ліцензійні платежі нижчі від податків на прибуток;
•    отримання додаткової вигоди від спеціалізації і кооперування з майбутнім ліцензіатом, сильним у науково-технічному відношенні. Реалізація цієї мети здійснюється шляхом включення до ліцензійної угоди додаткового пункту («grant back») щодо обміну удосконаленнями, що вносяться однією з сторін ліцензійної угоди;
•    прагнення усунути реальних чи потенційних конкурентів шляхом:
-    продажу їм повних чи виняткових ліцензій на зовні нові, але морально застарілі нововведення з паушальною формою платежу з подальшим витісненням цих ліцензіатів з певних ринків завдяки створенню конкуренції з боку принципово нової продукції, з якою на ці ринки виходить сам ліцензіар;
-    продажу на привабливих умовах ліцензій, які забезпечують переведення небезпечних потенційних і фактичних конкурентів на принципи власної науково-технічної політики, на властиві їй базові конструкторсько-технологічні вирішення і стандарти. Така ситуація повинна вимусити конкурента наздоганяти ліцензіара, втрачаючи час і кошти, вкладаючи їх не стільки в адаптацію отриманої за ліцензією технології до свого набутого раніше технічного потенціалу, скільки, навпаки, у перебудування свого потенціалу, приведення його у відповідність із отриманою технологією;
- отримання певного впливу на дії потенційного конкурента, спираючись на право ліцензіара контролювати дії ліцензіата з комерційного використання об'єкту ліцензії при сплаті винагороди у формі роялті.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить