Освіта як пріоритетна галузь економіки

Донедавна в нажалося, що освіта не має достатнього підґрунтя, щоб називатися галуззю народного господарства. Традиційно в народному господарстві виділялися дві великі сфери: матеріального виробництва і так звана «невиробнича сфера». Освіта при цьому належала до «невиробничої сфери». Тому в літературі і сьогодні з'являються взаємовиключні твердження. Так, тривалий час вважалося, що праця в сфері освіти є непродуктивною, не створює ніякого «продукту». Дійсно, не можна заперечувати проти критерію, покладеного в основу віднесення галузі до виробничої сфери. До неї відносять лише ті галузі трудової діяльності, у яких створюються матеріальні блага. Тим самим наука, освіта, культура, охорона здоров'я та інші подібні галузі виводяться за межі суспільного виробництва. Тим часом, у цих галузях також виробляються споживчі вартості, а тому поняття «виробництво» поширюється і на цю сферу народного господарства. Поряд з матеріальним виробництвом існує нематеріальне, в т.ч. духовне виробництво. До складу духовного виробництва найчастіше включають такі важливі частини:
□    наука - нагромадження і відновлення знань про природу, суспільство, виявлення закономірностей побудови і динаміки навколишнього світу, методів використання цих закономірностей в інтересах людини;
□    освіта - система, що забезпечує передачу наукових знань, вмінь і навичок підростаючим поколінням і всьому населенню, що задовольняє їх потреби в освітніх послугах і професійно-кваліфікаційній підготовці, а також формує відповідні естетичні оцінки і моральні правила поведінки в суспільстві;
□    книги і засоби масової інформації, що сприяють поширенню і відновленню духовних цінностей;
□    культура - система установ (бібліотеки, музеї, театри і тощо), що забезпечує поширення знань про духовні і матеріальні цінності;
□    моральність - система етичних норм, що регулюють поведінку людей, оцінюють їхні вчинки;
□    ідеологія - світогляд людей, релігійні погляди, що відображають цілі і мотиви свідомої діяльності людини.
Усі ці компоненти духовного життя органічно між собою пов'язані і перебувають в складній взаємодії. Найбільш тісні зв'язки характерні для провідних ланок духовного виробництва: науки і освіти.
Разом з тим економіка освіти як система характеризується такими властивостями: цілеспрямованість, цілісність, багато структурність, взаємозв'язок її елементів, стійкість, керованість, самонастроювання, здатність до самовдосконалення, тобто до розвитку. Але це не замкнута система. Вона утворює особливу єдність з навколишнім середовищем, системою більш загального порядку.
Насамперед, економіка освіти виступає невід'ємною складовою частиною системи освіти в цілому. Органічна взаємодія педагогічних та інших соціальних процесів, властивих сфері освіти, справляє вплив на економічні процеси і визначає специфічність галузі освіти. Сама система освіти - важлива складова частина народного господарства і соціально-економічного організму суспільства, яка взаємодіє з іншими його ланками.
Освітня галузь в сучасних умовах, мабуть, має у своєму розпорядженні найбільші інтегруючі (об'єднуючі) властивості. Вона належить до соціальної сфери єдиного народногосподарського комплексу, що охоплює економічний організм окремої країни.