Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Сутність та поняття страхування, його види та особливості

Сутність та поняття страхування, його види та особливості
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Сутність та поняття страхування, його види та особливості


Міжнародна торгівля як товарами, так і послугами, переміщення людей і рух капіталу в даний час неможливі без страхування, що є невід'ємною частиною міжнародних торгових контрактів. Під час перевезення вантажів, постачання промислового устаткування, інвестування чи звичайної поїздки за кордон необхідно мати захист від ризиків, непередбачених обставин. У зв'язку з цим виникає необхідність формування спеціального фонду для відшкодування збитків, тобто страхового фонду.
Кожен окремо взятий суб'єкт, що здійснює господарську діяльність, може створити страховий фонд самостійно. Однак коштів цього фонду може виявитися недостатньо при виникненні значних збитків. Тому більш ефективною є система страхування, при якій страховий фонд створюється за рахунок внесків його учасників. Розмір внесків визначається, виходячи з імовірності настання страхової події, що дозволяє розподілити ризик збитків між безліччю суб'єктів і гарантувати їм відшкодування збитку в необхідному обсязі без вилучення значних коштів з господарського обороту. Акумульовані кошти можуть використовуватися не тільки для покриття збитків, а й для інвестування в різних формах.
Таким чином, страхування як особливий вид господарської діяльності припускає створення за рахунок внесків учасників економічних відносин цільових фондів для відшкодування збитків, що виникли в результаті страхового випадку.
До найважливіших особливостей страхування належать:
-  цільове фінансування і використання коштів. Матеріальний збиток відшкодовується лише в строго обговорених випадках і межах. У зв'язку з цим, наприклад, страхування валютного ризику в результаті включення в контракт різних валютних застережень не входить у поняття «страхування» у його вузькому змісті, як особливого виду економічної діяльності, оскільки при цьому не створюються цільові фонди і учасниками страхування є контрагенти по одній торговій операції;
-  ймовірносний характер, обумовлений тим, що заздалегідь невідомі ні термін настання страхової події, ні розмір збитків, ні те, чийого конкретно матеріального інтересу і якою мірою вона торкнеться;
- матеріальне зацікавлення суб'єкта страхування в позитивному результаті заходу, який страхується. Якщо ж суб'єкт виявиться вигодоотримувачем, то фінансове покриття збитків не повинне здійснюватися на його користь.
Об'єктом страхування, як правило, є матеріальний інтерес. Фізична чи юридична особа, що страхує свій інтерес від яких-небудь несприятливих і непередбачених явищ, називається страхувальником. При майновому страхуванні страхувальник зазвичай є власником майна, яке він страхує, однак їм може бути й особа, яка орендує майно або взяла його під заставу. Головним обов'язком страхувальника є сплата внесків для створення фонду, з якого він має право одержати відшкодування при настанні подій, що наносять збиток.
Створений страхувальниками фонд може формуватися за домовленістю між ними і керуватися спільно. У цьому випадку має місце так зване взаємне страхування, при якому страхувальники формально вважаються власниками страхового фонду. Первісною формою взаємного страхування була розкладкова система страхування: суми виниклих протягом року збитків від вогню, розбійних дій і стихійних лих розподілялися для відшкодування між страхувальниками. При цьому річні внески кожного з учасників страхування не фіксувалися і, отже, були непередбачені.
Згодом формування страхового фонду стало переважно здійснюватися за допомогою заздалегідь визначених внесків. Керування цим фондом ускладнилося й все більше відокремлювалося від страхувальників, стаючи самостійною сферою економічної діяльності. Його стали здійснювати спеціалізовані страховики, метою яких став не стільки розподіл збитків між страхувальниками, скільки одержання прибутку.
Внески, зібрані страховиком, які створюють основу страхового фонду, у міжнародній практиці називаються страховими преміями. Страхова премія являє собою плату за прийняття страховиком на себе зобов'язань відшкодувати збиток, завданий майну страхувальника.
Розмір страхової премії залежить насамперед від ступеня ризику за страховою угодою і фіксується в страховому полісі, що видається страховиком страхувальнику і підтверджує висновок угоди страхування. У страховому полісі крім розміру страхової премії обумовлюються такі умови:
■    конкретні ризики, за якими страховик зобов'язаний відшкодувати збиток. Під ризиком розуміється ймовірна подія чи сукупність подій, на випадок настання яких проводиться страхування. Обов'язок страховика відшкодувати збиток виникає тільки при настанні обговореної в полісі події - страхового випадку;
■    страхова оцінка, тобто визначена вартість застрахованого майна. Майно, як правило, страхується не на всю вартість. Застрахована частина вартості майна являє собою страхову суму. Крім того, встановлюється частка, відшкодування якої здійснює сам страхувальник, а не страховик. Ця частка називається франшизою і виражається у вигляді або фіксованої сумі, або фіксованого відсотка від страхової оцінки. Франшиза може бути умовна і безумовна. При встановленні умовної франшизи збиток, що перевищує її розмір, відшкодовується цілком, а при встановленні безумовної - тільки в обсязі, що перевищує франшизу. Наприклад, якщо в страховому полісі встановлена франшиза, що дорівнює 3%, а фактичний збиток склав 4%, то при умовній франшизі страховик відшкодує 4%, а при безумовній - тільки 1%.
При настанні страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити конкретну суму страхового відшкодування, обумовлену виходячи з розміру страхової суми і страхового збитку, тобто матеріальних втрат страхувальника в результаті страхового випадку.
Прибуток страхових компаній формується головним чином із двох джерел: власне страхової діяльності та інвестиційної діяльності. У першому випадку прибуток виникає в результаті перевищення сум акумульованих страхових премій і отриманих регресних внесків над сумами виплачених страхових відшкодувань і адміністративних витрат, а в другому випадку - в результаті операцій з цінними паперами і т.ін.
Існує кілька класифікацій страхування. Ми розглянемо такі його види: особисте, майнове, страхування відповідальності перед третьою особою. При особистому страхуванні об'єктами страхування є життя, здоров'я, працездатність людини. Страхувальник укладає договір страхування певної особи, якою може бути або сам страхувальник, або третя особа. В особистому страхуванні виділяють страхування життя, від нещасливих випадків, на випадок хвороби та ін. При майновому страхуванні, об'єктом якого є різні види власності юридичних і фізичних осіб, завжди необхідна точна страхова оцінка майна і збитку. Майно страхувальника перебуває при цьому в його володінні, розпорядженні і/чи користуванні. Страхове відшкодування не повинне перевищувати страхової суми, а страхова сума - страхової оцінки. Метою майнового страхування є відшкодування страхувальнику прямого чи непрямого збитку. Прямий збиток виявляється у втраті або знеціненні застрахованого майна в результаті страхового випадку. Він піддається оцінці і найчастіше виражається в матеріальній формі. Крім цього, в прямий збиток включаються витрати страхувальника на порятунок майна і відновлення його властивостей, здійснені під час і через страховий випадок. Непрямий збиток - це недоотриманий доход, як правило, внаслідок прямого збитку. Він виникає через тимчасову зупинку процесу виробництва, невиконання зобов'язань перед контрагентами, що призвело до сплати неустойки тощо. Правила майнового страхування істотно різняться в залежності від виду майна і пов'язаних з ним ризиків.
Юридичні особи зазвичай здійснюють страхування виробничих приміщень і незавершеного будівництва від вогню і стихійних лих, устаткування від поломок, транспортних засобів від аварій тощо. Об'єктом майнового страхування можуть виступати цінні папери, фінансовий стан фірми. Фінансовий стан фірми страхується від збитку, що може виникнути в результаті страйків, зловживань службовців, а також невиконання контрагентом своїх зобов'язань та ін.
Страхування відповідальності перед третіми особами. Така відповідальність виникає при здійсненні неправильних дій страхувальником або його бездіяльності і являє собою його обов'язок відшкодувати збиток визначеним юридичним і фізичним особам. На відміну від майнового страхування в цьому випадку об'єктом страхових відносин є не власність, якій може бути нанесений збиток, а економічний інтерес у його грошовому виразі. Метою страхування відповідальності є компенсація витрат, які страхувальник повинен понести за законом чи рішенням суду на користь осіб, яким завданий збиток чи шкода. Страхова сума не може бути оцінена до страхового випадку, наприклад страхування відповідальності власників автотранспортних засобів. Крім суми відшкодування збитку третім особам можуть бути відшкодовані і витрати страхувальника, пов'язані із судочинством.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить