Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Туризм як провідний напрям розвитку ринку послуг

Туризм як провідний напрям розвитку ринку послуг
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Туризм як провідний напрям розвитку ринку послуг


Початок сучасному туризму в середині XIX ст. поклав англієць Томас Кук, який вперше організував групову подорож залізницею. Таким чином, вперше була запропонована туристична послуга, був створений туристичний продукт з метою отримання прибутку.
Розвиток туризму став можливим завдяки науково-технічному та соціально-економічному прогресу суспільства, тобто створенню інфраструктури туризму. Розширення автомобільних, повітряних перевезень сприяло розвитку масового туризму. Розширюється мережа готелів, ресторанів, з'являються автопрокатні фірми. Мандрівників приваблюють історико-архітектурні пам'ятки, театри, музеї, курорти, що пропонують лікування, катання на лижах тощо. Все більше і більше країн пропонують поїздки на виставки, ярмарки, конгреси, відводячи під це великі території. Розвитку туризму сприяє реклама, політика уряду, загальні економічні умови, курси валют, конкурентноздатність продукту, безпека і репутація місця подорожі, мода на поїздки та інші фактори. За даними англійського агенства «Business Travel International*, найбільш привабливими з точки зору мандрівників містами є Сідней, Флоренція, Рим, Венеція та Париж. А «найдорожчими» для ділових людей місцями визнані Нью-Йорк та Бразилія. Сьогодні туризм посідає значне місце в міжнародних відносинах. Близько 650 млн. чоловік щорічно відвідують закордонні країни в туристичних цілях. Міжнародний туризм є не тільки популярним видом відпочинку, а й сферою світової економіки, що активно розвивається.
Проте, поняття «туризм» має дещо невизначений характер. По-перше, туризмом вважається тимчасове переміщення людей із місць, де вони звичайно мешкають і працюють, в інші місця. Під «тимчасовим переміщенням» умовно розуміється період до одного року. По-друге, згідно з міжнародною статистикою, до іноземних туристів належать особи, що відвідують іншу країну (як мінімум з однією ночівлею) з будь-якою метою, крім фахової діяльності, що оплачується в цій країні. В 1993 році Статистична комісія ООН прийняла більш широке визначення туризму: «Туризм - це діяльність осіб, які подорожують і здійснюють перебування в місцях, що знаходяться за межами їх звичайного середовища, протягом періоду, що не перевищує одного року поспіль, з метою відпочинку, діловими та іншими цілями». Якщо дати стисле визначення, то туризм - це взаємодія ЯВИЩ, що ви никають в процесі подорожей. Всі ці характеристики підбивають різні боки цієї складної системи. В цілому туристична послуга - це комплекс послуг індустрії гостинності (що включає в себе готельні, рекреаційні, транспортні, страхові, екскурсійні послуги та ін.), який надається окремій особі чи групі осіб для задоволення їх потреб, пов'язаних із переміщенням з місця постійного проживання до іншого на певний проміжок часу з метою відпочинку, оздоровлення, навчання та ін. З економічної точки зору, туристична послуга - це продукт, що виробляється і реалізується в процесі взаємозв'язку і взаємодії різних організацій, які володіють туристичними ресурсами. Під останніми розуміються ліцензії на здійснення діяльності з формування та продажу туристичних пакетів, страхування туристів, приміщення для розміщення подорожуючих, можливості по забезпеченню харчування, заклади оздоровлення, транспортні засоби для переміщення туристів тощо.
Міжнародний туризм впливає на розвиток як окремих країн, так і світової економіки в цілому. У 1960-1970 роках міжнародний туризм набув всесвітнього характеру, і, в результаті, утворився світовий ринок, у якому беруть участь всі без винятку країни. В середньому близько 65% усіх міжнародних туристичних поїздок припадає на Європу, близько 20% - на Америку і близько 15% на інші регіони. Найбільшими нетто-експортерами туристичних послуг є Іспанія, СІ 11 А, Франція, Італія, а нетто-імпортерами - Німеччина, Японія, Великобританія. Багато країн, що мають активний баланс в сфері міжнародного туризму, є переважно постачальниками туристів (наприклад, СІЛА), що пояснюється більш високим рівнем і вартістю послуг на внутрішньому ринку, ніж в більшості зарубіжних країн.
Основними чинниками, що впливають на розвиток туризму у високорозвинених країнах, є економічні і соціальні, насамперед зро-і 1.1 пня особистих прибутків громадян (потенційних туристів) вище МЄЖ, достатніх для задоволення необхідних потреб. До суб'єктивних причин належить діяльність державних органів, що регулюють порядок в'їзду-виїзду з країни і перебування на її території іноземних громадян та ін.
Розвиток міжнародного туризму в країнах, що переважно приймають туристів, обумовлений прагненням збільшити приплив іноземної валюти і створити нові робочі місця. Багато країн за допомогою міжнародного туризму намагаються вирішити проблеми платіжного балансу. Відповідно до даних Всесвітньої туристичної організації (ВТО) в світі налічується 15 країн, що спеціалізуються на туристичних послугах, у яких надходження від туризму перевищують прибутки від експорту, нерідко у багато разів. Надходженнями від міжнародного туризму вважається плата за товари і послуги, яку вносять іноземні туристи під час їхнього перебування в країні, за винятком прибутку від додаткової зайнятості й оплати міжнародного транспорту. Міжнародні туристичні витрати включають оплату продуктів і послуг, здійснюваних мешканцями даної країни за її межами. В 2000 р. прибутки від міжнародного туризму склали 255 006 млн. дол.
Внаслідок витрат, здійснюваних іноземними туристами в країні перебування, по-перше, збільшуються прибутки туристичних фірм (прямий ефект); по-друге, підвищується попит з боку туристичного сектору економіки на товари і послуги постачальників, що у свою чергу сприяє підвищенню попиту на товари і послуги своїх постачальників і, як наслідок, зростанню доходів у всіх секторах (непрямий ефект); по-третє, збільшуються особисті прибутки населення, прямо або побічно пов'язаного з туристичним бізнесом, що викликає зростання споживчого попиту (вимушений ефект). Непрямий і вимушений ефекти разом називаються повторним ефектом.
Хоча перше місце за значенням міжнародного туризму для національних господарств віддане надходженням валюти, поряд з одержанням прибутку можливий і значний відплив валюти. Країни, що розвиваються, змушені імпортувати значну кількість продуктів і товарів для туристів, а також необхідне устаткування для індустрії туризму. За підрахунками Світового банку, на імпорт товарів для туристів припадає 15-55% надходжень залежно від розвитку економіки й орієнтованості туристичної індустрії на місцеві ресурси. Також існує імпорт, обумовлений впливом «демонстраційного ефекту». Туристи, приїжджаючи з промислово розвинених країн, демонструють товари кращої якості і розширеного асортименту, що є «живою» рекламою і сприяє імпорту іноземних споживчих товарів.
Великим є значення туризму і для ринку робочої сили. За даними американських спеціалістів, індустрія туризму (включаючи внутрішній) є найбільшою з числа зайнятих робочих місць у більшості країн і забезпечує роботою понад 100 млн. осіб. Індустрія туризму належить до найбільш трудомістких галузей. Наприклад, у Північній Америці на неї припадає 5% від ВНП і 8% усіх працюючих, у Західній Європі - 7 і 11% відповідно. Передбачається, що до 2005 року кожна восьма працездатна людина буде зайнята в цьому секторі економіки.
Туристичні послуги складають значну частину послуг, що споживаються населенням, і мають специфічний соціально-оздоровчий характер, тобто відпочинок, можливість розвитку особистості, пізнання історичних і культурних цінностей, заняття спортом, участь в культурно-масових заходах тощо. Отже, туризм поєднує у собі економічний, соціальний, гуманітарний, виховний і естетичний чинники.
Туристи є споживачами основних, додаткових (мають дуже широкий спектр і займають при розвиненій інфраструктурі туризму до 50% від загального обсягу прибутку) і супутніх послуг. Нараховується приблизно 650 млн. туристів, які відвідують різні кутки земної кулі протягом року і витрачають на подорожі значні суми грошей. Один лише Іран, який не є найпопулярнішою країною, щорічно відвідує більше 1,3 млн. туристів. Це приносить державі чистий прибуток у розмірі більше 700 млн. дол. на рік.
Доходи, які отримуються від розвитку туризму в усіх країнах світу, в 2,5 рази вищі за всесвітні доходи від експорту нафти (11 країн-членів ОПЕК реалізують на світових ринках сиру нафту на суму 170-180 млрд. дол.).
Міжнародний туризм як вид економічної діяльності має такі особливості:
S на відміну від зовнішньої торгівлі заснований на обміні не товарами і послугами, а туристами; •S туристичні послуги не мобільні, не підлягають збереженню; -Ґ у пропозиціях відсутня гнучкість; S постійна зміна попиту.
Індустрія туризму представляє собою систему взаємопов'язаних сфер діяльності, до яких можна віднести забезпечення проживання в готелях певної категорії та харчування, рекреаційне, транспортне та екскурсійне обслуговування, надання страхових послуг та послуг туристичних агенцій. Всі ці послуги формують собою також індустрію гостинності, яка представляє сферу підприємництва, що складається з таких видів обслуговування, які спираються па принципи гостинності, що характеризуються щедрістю і дружністю стосовно гостей. Таким чином, індустрію гостинності можна розглядати як різноманіття форм підприємництва, що спеціалізуються на ринку послуг, пов'язаному з прийомом та обслуговуванням гостей. Діяльність суб'єктів туристичного бізнесу регулюється Всесвітньою туристичною організацією (ВТО), головним завданням якої є налагодження і координація діяльності міжнародних туристичних організацій.
В 1999 році на сесії ГА ВТО в Сантьяго (Чілі) був прийнятий Глобальний Кодекс етики туризму. Сьогодні Кодекс відкритий для приєднання. Він включає такі статті як «Внесок туризму до взаєморозуміння і взаємоповаги людей і суспільства», «Туризм - фактор стійкого розвитку», «Право на туризм», «Обов'язки професіоналів турбізнесу», «Туризм - корисна активність для приймаючих країн та суспільства» та ін.
Всесвітня туристична організація проводить численні дослідження, присвячені майбутньому туризма: аналізуються фактори, які впливають на розвиток туризму в усьому світі, прогнозуються найбільш вірогідні напрямки майбутнього галузі та методи їх розвитку. На Форумі Політики міжнародного Туризму, проведеному під егідою Інститута Міжнародного Туризму Університета імені Джордяса Вашингтона, де були присутні 90 експертів в галузі туризму з 21 країни світу, були визначені основні напрямки, на які повинна звертатися увага при розробці туристичної політики в новому тисячолітті і які можуть сформувати нову схему туризму:
•    визначний фактор розвитку туризму - стан навколишнього середовища;
•    існують обмеження для розвитку туризму, що полягають у фізичних та соціальних можливостях туристичних центрів;
•    діячі сфери туризму не можуть ігнорувати суспільні пріоритети;
•    туризм повинен розвиватися як соціально-відповідальна індустрія, тобто вчасно реагувати на зміни;
•    необхідно враховувати культурні особливості різних етносів світового співтовариства;
•    демографічні зміни здійснять величезний вплив на рівень розвитку і природу туризму;
•    для людей з різними доходами і звичками будуть складатися свої моделі туризму;
•    зростає потреба в крупних інвестиціях для розвитку інфраструктури туризму при одночасному збільшенні податків та інших витрат;
•    збільшиться вплив транснаціональних фірм та ін.
Сьогодні Всесвітня туристична організація разом з іншими туристичними асоціаціями світу завершує розробку TSA (Tourism Satellite Account) - глобальних стандартів для виміру впливу туризму на національні економіки. Найбільший недолік туристичного сектора - відсутність стабільної, зрозумілої та уніфікованої у міжнародному масштабі інформаційної бази відносно економічного впливу туризму. Наявна статистична інформація є неповною і являє собою здебільшого простий підрахунок кількості міжнародних подорожей і не містить аналізу впливу туристичної активності на економіку. Таке положення не дозволяє виробити обґрунтовану політику в галузі туризму. Недооцінюється також соціальне значення туризму як фактора економічного зростання і зайнятості населення.
Система національних розрахунків, прийнята Статистичною комісією ООН у 1993 році, рекомендує використовувати нову концепцію звітності - супутні розрахунки (Satellite Accounts). Суть її полягає в тому, що традиційні статистичні дані доповнюються більш ретельним аналізом. Це дозволяє визначити загальний економічний Вплив туризму за рахунок витрат мандрівників, інвестицій приватного сектора, урядової політики і державних вкладень, а також розпитку міжнародної торгівлі.
Мета проекту на національних рівнях - об'єднати через супутні
розрахунки статистичні дані й аналітичні методи їх дослідження, що
буде значною підтримкою розробникам політики в галузі туризму.
Стане можливим вимірювати загальний внесок туризму в економіку і, що ще важливіше, на єдиній основі порівнювати ці дані з даними інших секторів економіки.
TSA - це прогресивна і досить гнучка програма робіт. Ця гнучкість означає, що деякі країни можуть вводити супутні розрахунки не відразу, а поступово, у відповідності зі своїми особливостями Такий підхід є найбільш ефективним. Першою країною, яка створила систему супутніх розрахунків з туризму  стала Канада. Після неї свої програми розвитку TSA прийняли в деяких державах Європи, Африки, Америки та Азії.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить