Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Спроба проведення в Греції ліберальних реформ і встановлення диктатури «чорних полковників».

Спроба проведення в Греції ліберальних реформ і встановлення диктатури «чорних полковників».
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Спроба проведення в Греції ліберальних реформ і встановлення диктатури «чорних полковників».

До приходу до влади «чорних полковників»На засіданні Вищої військової ради 1 7 квітня 1967 р. обговорювалося питання про необхідність втручання армії у внутрішньополітичний процес. Однак серед військових виявилися суттєві розбіжності: якщо одна частина заявила про необхідність королівської згоди на переворот, то інша наголошувала на потребі більшої незалежності від престолу. На засіданні ради так і не вдалося визначити єдиної позиції не тільки щодо виступу армії, а й про її ставлення до інституту монархії взагалі. Тим часом «мала хунта» на чолі з Г. Пападопулосом обговорювала план здійснення перевороту, склад уряду, реформування державної влади та економіки країни.У ніч з 20 на 21 квітня 1967 р.  на чолі з полковником Г. Пападопулос відбувся державний переворот. До влади прийшли полковник Пападопулос, Н. Макарезос, С. Патакос . Після перевороту Г. Пападопулос, Н. Макарезос, С. Патакос на зустрічі з королем Константиносом II досягли угоди про те, що за визнання монархом нової влади йому надається право призначати членів уряду. Прем'єр-міністром став генпрокурор К. Кольяс, а заступником прем'єра та міністром оборони - К. Спандідакіс. Так за допомогою короля був легітимізований військовий режим. Лідери хунти відверто заявили, що до здійснення перевороту їх спонукало прагнення досягти стабільного розвитку країни, а для цього треба було ліквідувати «комуністичну загрозу» та знищити екстремістські елементи, а потім провести певні соціально-економічні реформи для оздоровлення суспільства. Реальна влада нового режиму належала Революційній раді на чолі з тріумвіратом. Ідеологічною основою режиму служили установки, спрямовані на посилення «патріотичного духу нації» та культивування патріархальних традицій, які до певної міри сприймалися як «не зовсім звичайні». Так, розпорядженням уряду заборонялося жінкам і дівчатам вдягати сукні та спідниці, довжина яких не сягала 15 см від підлоги, а юнакам - носити довге волосся; студентів зобов'язували відвідувати в церквах недільні літургії; вважалися неприпустимими такі розваги, як гральні автомати. Спеціальним декретом міністра внутрішніх справ встановлювався порядок користування громадським транспортом: «вхід тільки через задні двері, а вихід - тільки через передні». Від імені уряду іноземним туристам було зроблено попередження про те, що коли вони будуть зовні схожі на хіпі, то в'їзд до Греції їм буде заборонений. Незважаючи на швидке скасування «туристського закону», образ «нової Греції» у світі складався досить негативним.Західні союзники Греції по НАТО були невдоволені приходом військових до влади. Однак вихід із складного становища невдовзі був знайдений: більшість держав оголосила про те, що їхні дипломатичні місії акредитовані не при уряді, а при королі. Складні стосунки між керівництвом військової хунти та монархом остаточно зіпсувалися після невдалої спроби контрперевороту 13 грудня 1967 р., після чого Константиноса II разом з родиною та прем'єра К. Кольяса було вислано до Італії.Невдалий контрпереворот спонукав Революційну раду відмовитися від ще формально чинної системи управління країною. Так, генерал Г. Зоїтакіс став регентом, а Г. Пападопулос - прем'єр-міністром. Після проведеного у вересні 1968 р. плебісциту (92 % голосів - «за») набрала чинності нова конституція, згідно з якою Греція залишалася монархією, посилювалася роль збройних сил у суспільстві, а прем'єр-міністр ставав ключовою владною фігурою. Водночас повноваження парламенту різко обмежувалися, а кількість депутатів скорочувалася до 150. Ідеологічною основою військового режиму проголошувалася концепція «греко-християнської цивілізації».Політична практика хунти «чорних полковників» викликала дедалі більший опір як у самій Греції, так і за її межами. Органи безпеки - «асфалія» та військова поліція - намагалися придушити прояви будь-якого вільнодумства в країні. Та, незважаючи на переслідування, вже в травні 1967 р. ліві створили Патріотичний антидиктаторський фронт, а А. Папандреу та його послідовники - Загальногрецький визвольний рух, до якого невдовзі приєдналася не чисельна організація ліволіберальної інтелігенції «Демократична оборона».


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить