Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Греція в період 2 світової та громадянських воєн

Греція в період 2 світової та громадянських воєн
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Греція в період 2 світової та громадянських воєн

Угода про ненапад була підписана між Великою Британією і Францією та Туреччиною. Однак в січні 1940 р. був укладений британо-грецький договір про військове постачання.

Метою агресії проти Греції, яку розпочала фашистська Італія 28 жовтня 1940 р., було прагнення поставити під військово-політичний контроль традиційно британський середземноморсько-балканський регіон Європи та підняти «моральний дух італійської армії». Агресія викликала в грецькому суспільстві справжній вибух патріотичних почуттів та рішучість дати відсіч загарбникам. Уже в середині листопада грецька армія перейшла в контрнаступ. Вона звільнила захоплену загарбниками грецьку територію, перетнула кордон та заволоділа Південною Албанією.. Але на початку 1941 р. подальший наступ проти італійських військ припинився. На порятунок італійського союзника 6 квітня 1941 р. прийшов німецький вермахт, який після окупації Югославії приступив до виконання «плану Маріта». У нападі на Грецію брала участь також Болгарія, яка вела наступ у напрямку Тракії та Егейської Македонії. 20 квітня 1941 р. підписав з німецьким командуванням акт про капітуляцію грецької армії, а ЗО квітня в Афінах оголосив про створення уряду «національної необхідності» - фактично маріонеткового виконавця функцій верховного адміністратора окупантів.2 червня 1941 р. окупація Греції завершилася, і країну було поділено на зони окупації між Німеччиною, Італією та Болгарією. Загарбники на окупованій території створили маріонеткову державу «Грецька Політія». Після повної окупації країни перед політичними силами Греції повстало завдання стосовно форм і методів боротьби за визволення батьківщини.

У багатьох регіонах країни стали формуватися збройні групи Опору.

Падіння фашистського режиму в Італії поставило питання стосовно присутності в Греції італійських та німецьких військ.У березні 1944 р. КПГ створила Політичний комітет національного визволення (ПКНВ), який розташувався в містечку Веніаніна (ном Евританія), а його президентом став соціаліст А. Зволос. Цим кроком керівництво Фронту намагалося примусити емігрантський уряд визнати НВФГ за провідну силу грецького руху Опору та розділити з ним владу.У середині травня 1944 р. в Лівані відбулася конференція, у якій брали участь представники організацій грецького руху Опору. У підсумковому документі - «Ліванському протоколі» - містилися пункти про реорганізацію армії та відсторонення військових від політичного життя, про об'єднання всіх партизанських загонів під єдиним командуванням незалежно від впливу партій та організацій, про припинення терору, про проведення плебісциту й виборів у звільненій Греції та надання уряду національної єдності прерогатив у з'ясуванні становища щодо повернення в країну короля. Однак більша частина статей договору була спрямована проти НВФГ.Характерними ознаками розвитку грецького руху Опору влітку 1944 р. було посилення тиску правих та пробританських сил на НВФГ і КПГ, щоб примусити їх виконувати «Ліванські угоди», та спроби останніх продовжувати лінію на втілення в життя ідеї уряду національної єдності. На початку вересня 1944 р. п'ять представників ПКНВ стали міністрами уряду національної єдності. А наприкінці вересня в місті Казерті (Італія) між британським військовим командуванням, урядом національної єдності, НВАГ і НДСГ була укладена угода, згідно з якою всі підрозділи руху Опору входили до складу збройних сил Греції, а британський генерал призначався їхнім головнокомандувачем.

Після звільнення країни перед урядом Г. Папандреу найголовнішим стало «військове питання». Створення «єдиних збройних сил» розглядалося пробританськими силами як запорука нейтралізації та ліквідації сильних політичних противників. Із закінченням Другої світової війни розстановка сил на міжнародній арені суттєво змінилася. У нових умовах Балкани по суті були розділені на дві сфери військово- політичного впливу. Одна з них обіймала країни, звільнені Червоною армією, - Угорщину, Румунію, Болгарію. Велика Британія залишала за собою Грецію.


Более старые статьи:

 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить