Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Італія у перші повоєнні роки – особливості відбудови і перші політичні реформи

Італія у перші повоєнні роки – особливості відбудови і перші політичні реформи
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Італія у перші повоєнні роки – особливості відбудови і перші політичні реформи

Війна завдала Італії величезної шкоди: в результаті бойових дій загинуло 444, 5 тисячі вояків та мирних громадян. Національне багатство країни зменшилося, за офіційними даними, на третину. 2 млн. осіб не мали роботи. На продукти харчування було запроваджено карткову систему. Подолання повоєнної розрухи вимагало розв'язання, з одного боку, таких злободенних проблем, як приборкання інфляції, стабілізації грошової системи, відбудови промисловості та сільського господарства, налагоджен¬ня нової системи виробничих стосунків між робітниками та підприємцями, скорочення безробіття, виходу Італії на міжнародний ринок і забезпечення конкурентноздатності її продукції тощо. Вже на першому етапі реконструкції (1944- 1947 роки) було досягнуто помітних успіхів у відбудові економіки. Сільськогосподарське виробництво досягло у 1946 році 79 відсотків від рівня 1938 року, промисловість - 71 відсоток, а наступного 1947 року - 80 відсотків. Проте потреби в продуктах харчування і сировині забезпечувалися переважно за рахунок американської допомоги, що спричинило у 1946 році дефіцит платіжного балансу у 5-12 млн. доларів.Луїджі Ейнауді, призначений віце-головою кабінету міністрів і керівником міністерства фінансів, приступив до запровадження політики жорсткого регулювання грошово-кредитної системи. Ця політика, яка дістала назву " лінії Ейнауді - Менікелла", спрямована була на зменшення інфляції, порятунок ліри і нормалізацію економіки країни. Безпосереднім наслідком "курсу Ейнауді" стало припинення зростання інфляції та цін. Завдяки новому паритету ліри стосовно долара зріс експорт, що забезпечувало нагромадження валютних резервів. Іншим його результатом, але негативним, стало безробіття і сповільнення темпів відбудови, що викликало хвилю соціального протесту.1947 року Італія одержала від Імнортно-ексиортного банку кредит у 100 млн. доларів, уряд США сумою у 50 млн. доларів компенсував італійські витрати на утримання американських військ на своїй території. Таким чином, початок економічної реконструкції був обнадійливий. 1948 року обсяг продукції обробної промисловості досягнув довоєнного рівня, а 1950 року цих же показників домоглося і сільське господарство. Національний доход 1950 року перевищив показники 1939 року. Тоді ж було завершено економічну реконструкцію і с творено умови для переходу до перебудови економіки на базі докорінної модернізації промислового потенціалу. Демократизація проходила тут як наслідок воєнної поразки тоталітарного фашистського режиму. Проте на відміну від Німеччини цей процес в Італії спирався на потужний внутрішній потенціал, основою якого був рух Опору. Розпочався він ще в ході другої світової війни, коли в результаті двірцевого перевороту 25 липня 1943 року Б.Муссоліні був усунутий від влади.

Після звільнення Італії дефашизація вступила в завершальну стадію. 19 червня 1945 року було сформовано новий коаліційний антифашистський уряд із представників усіх партій КНЗ (комітет національного звільнення) на чолі з Ф.Паррі, лідером Партії дії та відомим організатором руху Опору. В лютому 1946 року уряд Ф.Паррі доповів союзникам про результати де фашизації фашистські ієрархи втратили в Італії будь-яку владу.

Згортання чисток супроводжувалося новими самосудами над фашис¬тами. Це привело врешті-решт до відставки уряд Ф.Паррі. Новий уряд на чолі з християнським демократом Альчіде Де Гаспері скасував 31 березня 1946 року Верховний комісаріат з чисток і припинив звільнення колишніх фашистів з держапарату.Більше того, з кінця 1946 року поліція почала активно діяти проти ко-лишніх партизанів. Тюрми тепер заповнювали комуністи і представники інших лівих сил. Нові уряди відмовилися від політики автаркії та жорсткого контролю за економікою, але корпоративні структури, контрольовані урядом, зберігалися.9 травня 1946 року король Італії Віктор Емануїл III зрікся престолу на користь свого сина Умберто, який виконував до цього функції намісника ко¬роля. 10 травня Умберто 11, названий італійцями "травневим королем", у зверненні до італійців пообіцяв "дотримуватися основних законів держави".


Более старые статьи:

 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить