Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... «Ера Аденауера» в ФРН. «Економічне диво» в Західній Німеччині: причини етапи розгортання та наслідки.

«Ера Аденауера» в ФРН. «Економічне диво» в Західній Німеччині: причини етапи розгортання та наслідки.
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

«Ера Аденауера» в ФРН. «Економічне диво» в Західній Німеччині: причини етапи розгортання та наслідки.

К.Аденауер - перший канцлер ФРН (1949-1963).  Напередодні післявоєнних реформ народне господарство Німеччини перебувало у критичному стані. К.Аденауер коротко і чітко сформулював пріоритетне завдання своєї діяльності: «Економіка - наша доля.» Пропонувалося 2 альтернативні шляхи подолання проблеми: перший, (його безкомпромісно відстоювала СДПН), полягав у запровадженні планової централізованої економіки; другий ( на його прийнятті наполягали ХДС, ХСС і ВлДП) зводився до ідеї соціального ринкового господарства. Щоправда, автори другого варіанту побоювалися хаосу при лібералізації економіки. Термін «соціальне ринкове господарство» в економічній програмі ХДС/ХСС можна розшифрувати такими поняттями, як «справедливі ціни» (тобто ринкові), «вільний вибір професії», «справедливий розподіл економічних доходів» тощо. Отже, необхідність реформ ніхто не заперечував. Першою серед них стала фінансова, яка включала зміни в грошовій та ціновій сферах. Грошова реформа розпочалася 21 червня 1948 року анулюванням старих рейсмарок та запровадженням нових дойчмарок. Кожен житель західних зон отримував на руки 40 дойчмарок, згодом ще 20. Пенсії, зарплата і квартплата і надалі підлягали виплаті у співвідношенні 1 до 1. Готівку та половину приватних заощаджень обмінювали у співвідношенні 10 до 1. Доступ до решти зоощаджень, які були на рахунках у банках, на тривалий час перекрили. Цим вдалося швидко зменшити інфляційну грошову масу. Через три дні було оголошено реформу цін: скасування принципів «примусового господарювання», адміністративного розподілу ресурсів та контролю за цінами з боку держави.Водночас Економічна рада, запропонувала, а парламент затвердив низку законів: про декартелізацію, про основи економічного управління, про політику після грошової реформи, про участь в управлінні виробництвом, про стимулювання праці, про соціальну допомогу про незалежність федерального банку, а також закон проти самовільного підвищення цін. Регулюючу роль держави в економічних процесах було суттєва зменшено; в її віданні залишалися лише традиційні інструменти грошової політики (процентна та кредитна ставки, валютні курси) та регулювання фінансових витрат. Особливу роль відігравала політика дотацій: держава підтримувала житлове будівництво, сільське господарство, транспорт, вугільну та металургійну галузі тощо. Успіхові господарської реформи сприяли і такі фактори, як заборона обігу іноземних валют на території західних зон, жорсткий контроль за імпортом та експортом. Серйозним стимулюючим важелем реформи стала успішно здійснена демонополізація, яка відбулася у два етапи. Прогнозованого спаду економіки у ході реформ не сталося .У першій пол. 1960-х років ФРН зайняла друге місце у світі за обсягом промислового виробництва. За 15 років валовий внутрішній продукт зріс більше ніж у 4 рази, середня зарплата - утричі (з 3000 до 8500 марок). 1958 р. було досягнуто повної конвертації марки. Потужний експорт дозволив створити золотий запас.Ці показники засвідчили феномен, названий «німецьким економічним дивом». Серед його чинників виділимо такі: оновлення основного капіталу відбувалося за активної участі держави (80 % капіталовкладень йшло на розвиток новітніх галузей): відсутність досередини 1950-х р. військових витрат; надходження за «планом Маршалла» 2,7 млрд. доларів; здійснення успішних господарських реформ; високопродуктивна праця громадян. Важливим був не тільки економічний бік справи, але й моральний, тобто пробудження духу німецького народу, віри у свої сили та можливість відродження.Важливою складовою соціальної ринкової економіки і а «економічного дива» став західнонімецький варіант регулювання трудових відносин. К.Аденауер став ініціатором законів 1951-1952 років про співучасть в управлінні виробництвом робітників і роботодавців, відповідно до яких на підприємствах були створені на паритетних засадах спостережницькі ради з робітників та власників, запроваджено посади робітничого директора з метою попередження страйків та придбання робітниками акцій підприємств, на яких вони працювали, засновано

 


Более старые статьи:

 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить