Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Велика Британия в період правління консерваторів (1951-1964)

Велика Британия в період правління консерваторів (1951-1964)
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Велика Британия в  період правління консерваторів (1951-1964)

Лейбористське керівництво, ураховував цю ситуацію, зважилося на проведення дострокових парламентських виборів, що відбулися 25 жовтня 1951 р. Обидві провідної партії зібрали на них майже рівне число голосів виборців (13,9 млн. - лейбористи, 13,7 млн. - консерватори), але перемога цього разу дісталася Консервативної партії: 321 депутатський мандат проти 295 у лейбористів. На 13 років влада перейшла до консервативних кабінетів.Великобританія в 1951-1957 рр. Суецька криза. Лідер консерваторів У. Черчілль востаннє у своїй політичній кар'єрі зайняв крісло прем'єр-міністра й сформував консервативний уряд. Соціальний склад нового кабінету, з 33 членів якого 19 входили в ради директорів 75 великих промислових і банківських компаній, наочно демонстрував прагнення британського ділового миру повернути собі всю повноту влади.Консервативний уряд залишило в силі здійснені лейбористами реформи по розширенню регулюючої ролі держави в економіці й соціальній сфері, визнавши їх, по вираженню Черчілля, «фактом, що вібдувся». Проведені кабінетом У. Черчілляконтрреформи не торкнулися істотно цих змін, вони лише трохи обмежили їхні масштаби. Починаючи з 1953 р., консервативний уряд здійснив передачу в руки приватних компаній на вигідні для їхніх власників умовах 55 металургійних заводів, а також вантажного автомобільного транспорту, раніше націоналізованих лейбористами. Була скорочена державна програма будівництва муніципальних житлових будинків. Якщо на початку 1950-х років на кожний зведений приватною фірмою житловий будинок доводилося шість будинків, побудованих за рахунок засобів муніципалітетів, то до кінця десятиліття їхнє співвідношення склало лише 1:2. Крім того, в 1957 р. консерватори скасували державний контроль над платою за житло, і вона відразу ж виросла в середньому на півтора разу, а в столиці й ряді великих міст подвоїлася. У тому ж році був збільшений розмір внесків трудящих до фонду Національної служби охорони здоров'я.

1950-і роки були часом щодо повільного, але досить стабільного росту британської економіки. Невелике, на 3 %, падіння виробництва мало місце лише в 1952 р., а в цілому загальний обсяг промислової продукції в розглянутий період виріс на 18 %. Частка Великобританії у світовому виробництві за десятиліття скоротилася з 12 до 10 %, але країна ще втримувала за собою друге після США місце в економіці капіталістичного миру. Разом зтим все ясніше проявлялася загальна тенденція до вповільнення темпів розвитку. Великобританія починала програвати економічне змагання не тільки США, але й іншим конкурентам, у першу чергу ФРН. Хронічний зовнішньоторговельний дефіцит і серйозні валютно-фінансові утруднення сполучалися зі швидким наростанням військових витрат, що досягли до середини 1950-х років 37 % державного бюджету, або десятої частини ВНП. Аж до середини 1950-х років розмір реальної заробітної плати залишався нижче довоєнного рівня, але й перевершивши його в 1955 р., він продовжував рости вкрай повільно й нерівномірно по окремих галузях господарства.

Відносно повільне, але стабільний розвиток господарства країни на створеної третім лейбористським урядом базі змішаної економіки й прийняття консерваторами принципу соціальної орієнтації держави сприяли збереженню «громадської згоди» в 1950-і роки. У такій обстановці політичний вплив лівих сил ослабнуло. Коли наприкінці 1955 р. пішов у відставку з поста лідера Лейбористської партії К. Еттлі, роз'єднаність лівих сил не дозволила їм провести свого кандидата, і новим лідером лейбористів знову був вибраний представник правого крила партії ХьюГейтскелл.Комуністична партія Великобританії, незважаючи на прийняту в 1952 р. нову партійну програму «Шлях Британії до соціалізму», що пропонувала варіант мирного, парламентського шляху переходу до соціалізму, продовжувала втрачати прихильників. Цьому багато в чому сприяло й посилення внутріпартійних розбіжностей, викликаних різними оцінками підсумків ХХ з'їзду КПРС, і подій 1956 р. в Угорщина. Тільки за один 1957 рік чисельність компартії Великобританії скоротилася з 34 до 27 тис. чоловік.

У той же час продовжували набирати силу масові демократичні рухи, насамперед, антивоєнні. Учасники руху прихильників миру виступали за заборону ядерної зброї, проти відродження германського бундесверу у ФРН. Вони активно підтримали пропозиції по мирному врегулюванню в Кореї. До численних резолюцій конференцій тред-юніонів, місцевих відділень Лейбористської партії й комітетів громадськості приєднали свої голоси й керівники БКТ і Лейбористської партії, включаючи К. Еттлі. Улітку 1953 р. перемир'я в Кореї було досягнуто, а в наступному році Великобританія разом зі СРСР стала співголовою Женевської наради, підсумком якого з'явилося припинення вогню у В'єтнамі.

Менш успішної була боротьба англійських прихильників миру проти програми ядерного переозброєння Великобританії. Перша стадія цієї програми, почата ще в 1946 р., завершилася в жовтні 1952 р. іспитовим вибухом британської атомної бомби в Тихому океані до півночі від Австралії. З 1954 р. велися інтенсивні роботи зі створення власної водневої бомби, що скінчились серією термоядерних випробувань в 1957 р.


Более старые статьи:

 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить