Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Європейський континент в умовах блокової стратегії періоду холодної війни. Створення і діяльність НАТО і ОВД

Європейський континент в умовах блокової стратегії періоду холодної війни. Створення і діяльність НАТО і ОВД
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Європейський континент в умовах блокової стратегії періоду холодної війни. Створення і діяльність НАТО і ОВД

Повоєнна політична мапа була відображенням нового співвідношення сил у світі. З закінченням війни настав кінець традиційній рівновазі європейських держав: Велика Британія і Франція були ослаблені, Німеччина та Італія зазнали поразки. Перемоги досягнуто головно завдяки воєнним успіхам нових наддержав - США та СРСР. Таким чином, замість європейської системи великодержав постала загальна світова система, хоча на перших порах ця зміна виглядала як проекція європейського балансу сил у глобальному контексті. Основні рішення, як і раніше, відбувалися у Європі.Характер взаємин держав дедалі більше визначало різне бачення шляхів облаштування життя народів, яке приходило на зміну дотеперішнім ідеологічним уявленням про спільність інтересів у боротьбі з фашизмом. Ставало дедалі яснішим, що у Європі йде до поділу на політичні, ідеологічні та суспільно-політичні сфери впливу. Ґрунт для такого розподілення закладали зони військової окупації. Внаслідок війни Радянський Союз встановив контроль над Центрально-Східною Європою та значною частиною Балкан, у той час, як у Західній та Південній Європі домінували Сполучені Штати Америки.Непорозуміння між СРСР і західними союзниками означилися вже перед закінченням війни. Американці та британці виходили при цьому з позиції, що йдеться про парламентську демократію західного зразка, в той час як Москва уявляла собі лише систему радянського типу. Події на Півдні Європи та на Близькому Сході, совєтизація країн Центрально-Східної Європи, а особливо розбіжності в політиці стосовно Німеччини - все це неминуче вело до зростання напруженості у взаєминах між США і СРСР. Врешті "план Маршалла" прийняли лише держави Західної Європи. Це посилило ідеологічний та політичний поділ на континенті.В епіцентрі нової системи міжнародних відносин, що формувалася, виявилося протистояння двох наддержав - США і Радянського Союзу. Конфлікт між ними, як змагання за впливи у глобальному масштабі, розгортався головно у формі боротьби за втілення несумісних між собою ідеологічних цілей. Йшлося, таким чином, про світоглядний спір, для означення якого американський публіцист Волтер Ліппман ще у 1947 р. вжив термін "холодна війна". Поняття "холодна війна" було символічним означенням ситуації, за якої перехід до "гарячої" війни міг статися у будь-який момент. Наростання муру недовіри, атмосфери конфронтації спонукало до створення спеціальних військово-політичних інститутів. Утворення Комінформу та промова Л. Жданова на установчому конгресі цієї організації переконували країни Заходу у необхідності пошуку форм тіснішої військової співпраці. 17 березня 1948 р. Велика Британія, Франція та країни Бенілюксу підписали у Брюсселі пакт про військове, політичне, економічне й культурне співробітництво на термін п'ятдесят років. Брюссельський пакт містив умову, за якою держави-члени взаємно зобов'язувалися до надання негайної військової допомоги в разі агресії проти будь-якої з них. Невдовзі після укладення Брюссельського пакту міністри закордонних справ Англії та Франції Ернест Бевін і Жорж Бідо звернулися до держсекретаря США Дж. Маршалла з пропозицією про утворення ширшої оборонної спільноти держав Західної Європи за участю США.Дипломатичні переговори за участю США, Канади і держав-учасниць Брюссельського пакту на тему військової співпраці розпочалися 6 липня 1948 р. у Вашингтоні. Значний вплив на їх перебіг мала блокада Берліна, запроваджена Радянським Союзом під кінець червня 1948 р. Як пізніше зазначав Трумен у своїх мемуарах "варварська політика радянських властей у Берліні" прискорила утворення НАТО. До участі у перемовинах надалі були запрошені також Норвегія, Данія, Італія, Португалія та Ісландія. 4 квітня 1949 р. десять згаданих європейських держав та США і Канада підписали у Вашингтоні договір про утворення Північноатлантичного пакту (НАТО). Пакт містив умову про надання взаємної допомоги у випадку агресії проти однієї або кількох держав-учасниць з метою відновлення та збереження безпеки у північноатлантичний зоні.


Более старые статьи:

 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить