Процедурні задачі створення автоматизованої системи прогнозування розвитку культур і планування агрозаходів

Спостереження за розвитком культур, прогноз строків проходження осно-вних фаз вегетації і оперативне планування технологій на цій підставі, мають велике наукове і практичне значення. З  допомогою таких систем можна оціню-вати сорти за скоростиглістю, складати календарні і оперативні плани прове-дення технологічних операцій, обґрунтовано  підходити до питання відбору ку-льтур і сортів найбільш придатних для конкретних умов. Загально визнаним є положення, що без розвинених засобів прогнозування в сучасних умовах гос-подарювання важко створити ефективну систему планування,  довгострокові і короткострокові проекти вирощування культур [115,117].
Прогноз розвитку посівів є задачею, вирішення якої потребує притягнення сучасних методів обробки знань[84].
По-перше, зауважимо, що працівники галузі застосовують для вирішення цієї задачі евристичні правила. Складені за такими правилами виробничі кален-дарі вважати оптимальними, проте, календарний вік посіву (виражений, напри-клад, у добі), не може служити адекватною оцінкою біологічного віку. Причина в тому, що природна мінливість погоди рік від року робить недоцільним спроби орієнтуватись на середні строки, що дають календарі, тому необхідна схема, яка поєднує біологічний вік посіву i поточний календарний час. А це, як було доведено в розділі 2 неможливо без моделювання фенології посіву, що врахо-вує біологічні особливості культури і умови зовнішнього середовища, тобто чинники, які досліджені далеко не повністю i потребують у разі  роботи з ними притягнення експертних евристичних знань, що складають найважливіший ас-пект ЕС і СШІ   [182,104,142].
По-друге, на строки настання фенофаз, як ми засвідчилися [65, 115,121], впливають не тільки указані причини спільного характеру - мікроклімат поля, але і багато які агротехнічні заходи можуть привести до суттєвого зсуву факти-чних строків щодо середніх. При цьому багато з факторів впливу має не число-вий, або не чіткий характер i можуть бути враховані лише за допомогою експе-ртного оцінювання і евристик.
По-третє, користувачем системи являється не підготовлена в галузі обчи-слювальної техніки людина i ергономічність інтерфейсу людина-машина має, мабуть, визначальне значення для успішного використання системи. Методи побудови таких інтерфейсів розробляються в теорії штучного інтелекту [182].