В наших дослідах вивчались районовані та перспективні сорти озимої пшениці, які різняться за еколого-генетичному походженні, методах створення і термінів їх використання у виробництві. Сорти створені в різних селекційно-генетичних центрах: Одеська 162, Альбатрос одеський. Ювілейна 75 (Селекційно-генетичний інститут). Донецька 46, Донецька 48 (Донецький нау­ково-дослідний інститут агропромислового виробництва). Юна (Краснодар­ський НДІ сільського господарства), Херсонська 86, Херсонська остиста, Находка 4, Находка 7 (Інститут зрошуваного землеробства). Вивчаємі сорти представляють три основних різновидності пшениці, найбільш поширених у виробництві: ерітроспермум (erythrospermum), лютесценс (lutescens), феругінеум (ferrugineum).
Ставилась задача вивчити реакцію сортів на різні умови вирощування (зрошення, богара, строки сівби) і провести їх оцінку за господарсько-цінними ознаками. Головним крітерієм оцінки того чи іншого сорту, в кінцевому резуль­таті, являється важлива у господарському відношенні складна кількісна вла­стивість – урожайність.
Одержані результати показали, що об'єктивно оцінити сорти по величині среднього урожаю і найменьшій істотній різниці можливо тільки в конкретному пункті випробування, а зробити висновки про перевазі якогось одного сорту над іншими, з урахуванням усіх факторів випробування та рекомендувати цей сорт для використовування у виробництві, дуже важко.
Так, в оптимальні строки посіву на зрошенні та на богарі в 1996 році найбільш урожайним виявився сорт Находка 4, а в умовах пізньої сівби Хер­сонська 86. В 1997 році кращими в аналогічних умовах були сорти Херсонська остиста і Одеська 162.
В зв'язку з цим для більш повної і об'єктивної оцінки різних сортів нами були використані параметри стабільності, запропоновані Ебергартом і Рассолом (Eberhart S.A. and W.A. Russel, 1996). Для цього використовувались коефіцієнти регресії врожаю кожного сорту по середовищу при зміні умов вирощування.
Величина коефіцієнту регресії (bі) дає кількісну характеристику в абсо­лютних одиницях вимірювання, тобто на скільки змінюється врожай даного сорту при покращенні (або погіршенні) комплексу умов, який обумовлює зміни середнього врожаю всіх сортів в цих умовах на одиницю. Ці величини визнача­ють загальну тенденцію зміни врожаю кожного сорту в різноманітних умовах вирощування. Ступінь стабільності () цієї тенденції вимірюється величиною дисперсії фактичних даних навколо лінії регресії.
Використовуючі ці величини ми провели оцінку сортів в різних умовах вирощування за період 1996 і 1997 років.
Середній потенціал урожайності по вивчаємому комплексу з 12 різнома­нітних дослідів був досить високим і становив 49,1 ц/га.
Одержані розрахункові дані (табл.) свідчать про те, що найбільшу реакцію на зміну умов вирощування виявив сорт Херсонська остиста (bі == 1,14 при середньому врожаї 50,9 ц/га). Він же показав максимальну врожайність в дослідах 78,6 ц/га і низьку ступінь стабільності, размах варіювання (R) врожайності в різних умовах вирощування становив 49,0 ц/га. Такі коливання врожайності свідчать про високі потенційні можливості сорту, але викорис­товувати його в виробництві в конкретних складних техніко-еконо­мічних умовах даного періоду необхідно дуже виважено, тобто попадаючи в екстремальні умови вирощування (пізні строки сівби, ліміт вологозабезпеченості та ін.) він може привести до значних втрат урожаю.
Більш пластичними виявились сорти Херсонська 86 (bі = 1,03) і Ювілей­на 75 (bі = 0,98) однак за величиною середньої врожайності сорт Херсонська 86 перевищує Ювілейну 75 на 10,9 ц/га, що свідчить про низькі потенційні можли­вості другого сорту і ставить питання про доцільність використання його у сільськогосподарському виробництві в умовах інтенсивного землеробства.